УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
1 грудня 2010 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі :
головуючого - судді Мельника Ю.М.
суддів: Буцяка З.І., Ковальчук Н.М..
з участю секретаря Сеньків Т.Б.
позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
представника ОСОБА_3 – ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Рівненського міського суду від 8 грудня 2008 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про визнання квартири спільною сумісною власністю подружжя ,-
в с т а н о в и л а :
У листопаді 2007 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_5 про визнання квартири АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя.
Вимоги обґрунтовував тим , що 24 березня 1992 року він разом із ОСОБА_5, під час перебування у шлюбі, за договором купівлі-продажу придбали спірну квартиру , але відповідачка заперечує його право власності на цю квартиру.
Рішенням Рівненського міського суду від 8 грудня 2008 року квартиру АДРЕСА_1 було визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_5
Не погодившись із рішенням місцевого суду, ОСОБА_3 8 вересня 2010 року подав апеляційну скаргу, в якій покликається на його незаконність через порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Вказує, що суд , розглянувши справу без участі апелянта , вирішив питання про його права та обов»язки .
Зазначав, що спірна квартира була придбана ОСОБА_1 та ОСОБА_5, які є його батьками , для всієї сім»ї, членами якої був апелянт та його брат, а тому визнання права власності лише батьків на цю квартиру порушує право власності позивача на частину цієї квартири.
Просив оскаржуване рішення скасувати, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
У судовому засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_3, давши пояснення в межах доводів апеляційної скарги , просив скаргу задовольнити .
Представник ОСОБА_5 вказує на обґрунтованість доводів апеляційної скарги і просив скаргу задовольнити.
ОСОБА_1 вважає доводи апеляційної скарги безпідставними і просить скаргу відхилити , а рішення суду – залишити без зміни.
Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову , суд 1 інстанції вірно виходив із того , що спірна квартира була придбана ОСОБА_1 та ОСОБА_5 під час перебування в шлюбі, а тому належить сторонам на праві спільної сумісної власності подружжя.
Такі висновки місцевого суду ґрунтуються на досліджених судом доказах та
Справа № 22-1770-10 Головуючий в 1-ій інст.: Дужич С.П.
Категорія № 5 Суддя-доповідач : Мельник Ю.М.
відповідають вимогам закону.
Із матеріалів справи вбачається і це встановлено місцевим судом , що із 12 травня 1975 року по 5 жовтня 1998 року ОСОБА_1 та ОСОБА_5 перебували в зареєстрованому шлюбі ( а. с. 15-18)
Згідно договору купівлі-продажу від 27 лютого 1992 року ОСОБА_5 купила у виконавчого комітету Рівненської міської ради квартиру АДРЕСА_1 . ( а.с. 28-30).
Відповідно до ст. 22 КпШС України ( 1963 р.) , який діяв на час придбання майна, майно , що було нажите подружжям під час шлюбу , є його спільною сумісною власністю.
Із урахуванням зазначеного суд першої інстанції прийшов до законного та обґрунтованого висновку , що квартира , яка була придбана сторонами під час проживання в шлюбі належить їм на праві спільної сумісної власності.
Доводи апелянта про те, що ця квартира не є власністю подружжя , а була придбана у власність всіма 4-ма членами сім»ї, які проживали у цій квартирі на час її придбання , не спростовують висновків місцевого суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про власність» , який був чинним на час придбання сторонами спірної квартири , наймач жилого приміщення в будинку державного чи громадського житлового фонду та члени його сім»ї мають право придбати у власність відповідну квартиру або будинок шляхом їх викупу .
Пунктом 9 Положення про продажу громадянам у приватну власність квартир у будинках державного та громадського житлового фонду , їх утриманні та ремонту, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР і Укрсовпрофа від 19 травня 1989 року передбачено , що громадянин, який виявив бажання придбати в приватну власність займану квартиру, мав подати до виконавчого комітету місцевої Ради заяву, до якої мав додати письмову згоду проживаючих із ним членів сім»ї на придбання квартири в його приватну власність.
Місцевим судом було вірно встановлено, що кошти за придбану квартиру були сплачені ОСОБА_1 та ОСОБА_5
Доказів , що на придбання квартири були сплачені кошти ОСОБА_3, який на час придбання квартири був малолітнім, апелянт до суду не подав.
За таких обставин апелянтом не було доведено, що квартира була придбана за спільні кошти сім»ї , а тому доводи апелянта не спростують висновків місцевого суду.
Зважаючи на те, що рішення суду 1 інстанції було ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права , а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду , тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 307 , ст. 308 , ст.. 315, 317 ЦПК України , колегія суддів
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити , а рішення Рівненського міського суду від 8 грудня 2008 року - залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів із дня її проголошення.
Головуючий :
Судді: