Справа № 22-а-102/07                                 Головуючий у 1 інстанції - Гончарук О.Н.

Категорія -37                                                                                  Доповідач - Здрилюк О.І.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

26 квітня 2007 року                                                                                                місто Луцьк

Колегія  суддів  судової палати  у  цивільних  справах  апеляційного  суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Стрільчука В.А.,

суддів - Карпу к А. К, Здрилюк О. І.,

при секретарі Савчук О. В. розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку справу за адміністративним позовом ОСОБА_1до Камінь-Каширської міської ради про визнання рішення незаконним за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1на постанову Камінь-Каширського районного суду від 27 лютого 2007 року.

Особи, які беруть участь у справі: позивач - ОСОБА_1; відповідач - Камінь-Каширська міська рада;

представники   відповідача   -   Заїка   Сергій   Вікторович,   Краглик   Ігор Іванович.

Колегія суддів -

в с т а н о в и л а :

Постановою Камінь-Каширського районного суду від 27 лютого 2007 року відмовлено в позові ОСОБА_1до Камінь-Каширської міської ради про визнання незаконним рішення ради № 8/19 від 18 грудня 2006 року «Про відміну рішення сесії Камінь-Каширської міської ради № 29/7 від 27.04.2005 року».

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати цю постанову та ухвалити нову - про задоволення позову.

Вважає, іцо судом допущено порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

2

Апелянт вказує, що судом не взято до уваги вимог' ст.ст.116 ч.4, 121 ЗК України стосовно норм безоплатної передачі земельних ділянок громадянам і що відносно нього ця норма не перевищена, що стверджується відповідними Державними актами.

Також не враховано вимог ч.6 ст.5 Закону України «Про особисте селянське господарство», відповідно до якої він має право на збільшення земельної ділянки в межах визначених ст. 121 ЗК України норм.

Крім того, суд без дослідження генерального плану забудови міста покликається на неналежний доказ - довідку відповідача про те, що спірна земельна ділянка належить до земель житлової та громадської забудови.

В апеляційному суді позивач апеляційну скаргу підтримав із зазначених у ній підстав та просить її задовольнити.

Представник відповідача апеляційну скаргу заперечив і просить її залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачу двічі - рішеннями відповідача від 25.12.1996 року № 7/11 та від 21.10.2005 року № 36/25 передано у власність земельні ділянки розмірами відповідно 0,60 га - для ведення особистого підсобного господарства та 0,2795 га - для ведення особистого селянського господарства, що стверджується відповідними Державними актами.

Також, згідно Державного акта, виданого в листопаді 1999 року відповідачем позивачу надано у постійне користування земельну ділянку розміром 0,22 га-для ведення особистого підсобного господарства.

Крім того, спірна земельна ділянка належить до земель житлової та громадської забудови міста.

Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість постанови суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції залишенню без змін з наступних підстав.

Передача громадянам земельних ділянок у приватну власність у законодавчо визначених розмірах може проводитись відповідними радами за місцем розташування цих ділянок.

Відповідно до вимог СТ.19 Земельного кодексу України землі за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії.

Як вбачається із оскарженого рішення відповідача від 18.12.2006 року № 8/19, Камінь-Каширська міська рада відмінила рішення сесії ради № 29/7 від 27.04.2005 року в частині передачі безоплатно позивачу у приватну власність земельної ділянки площею 0,22 га в районі вул.Дорошенка села Олексіївка, як таке, що суперечить ст.ст.116 ч.4, 121 Земельного кодексу України, (а.с.8).

Частиною 4 статті 116 ЗК України передбачено, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Згідно п.б ч.1 ст. 121 ЗК України громадяни 'України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної

3

власності    для    ведення    особистого селянського господарства в розмірі не більше 2,0 гектара.

Відповідно до ч.6 ст.5 Закону України «Про особисте селянське господарство» громадяни України, які реалізували своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства в розмірі менше 2,0 гектара, мають право на збільшення земельної ділянки в межах норм, установлених статтею 121 Земельного кодексу України для ведення особистого селянського господарства.

Із виданих відповідачем в листопаді 1999 року Державних актів про право власності та право постійного користування землею (а.с.9, 11) вбачається, що позивачу надано земельні ділянки для ведення особистого підсобного господарства в межах норм, встановлених ст.56 діючого на той час Земельного кодексу України в редакції 1992 року.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що покликання позивача на неврахуваїшя судом першої інстанції вимог ч.б ст.5 Закону України «Про особисте селянське господарство» є безпідставним, оскільки вказаною нормою закону позивач уже скористався, що стверджується рішенням відповідача від 21.10.2005 року № 36/25, яким передано у власність' позивача земельну ділянку розміром 0,2795 га - для ведення особистого селянського господарства, про що стверджує відповідний Державний акт (а.с.12).

Згідно ст.39 ЗК України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови.

Таким чином, не заслуговують на увагу покликання позивача на те, що суд без дослідження генерального плану забудови міста покликається на неналежний доказ - довідку відповідача про те, що спірна земельна ділянка належить до земель житлової та громадської забудови, оскільки вказана обставина не має правового значення при вирішенні даної справи і не впливає на правильність винесеного судового рішення.

Колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, що підтверджуються належними доказами, правильно визначено правовідносини між сторонами і застосовано норми матеріального права, що регулюють ці правовідносини.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Постанова суду ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому для її зміни чи скасування підстав не вбачається.

Керуючись CT.CT. 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1залишити без задоволення, а постанову Камінь-Каширськопу районного суду від 27 лютого 2007 року в даній справі залишити без змін.

4

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адмінісіративного суду України протягом одного місяця з дня її складення в повному обсязі.