У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого Верещак В.М.
суддів Кузьменко О.Т., Пошви Б.М.
розглянула в судовому засіданні у місті Києві 11 листопада 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 на судові рішення щодо нього.
Вироком Верховинського районного суду Івано – Франківської області від 9 жовтня 2009 року засуджено
ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_1, судимості не має,
за ч. 2 ст. 125 КК України на двісті годин громадських робіт.
Ухвалою апеляційного суду Івано – Франківської області від 23 лютого 2010 року вирок залишено без зміни.
ОСОБА_4 визнано винуватим у тому, що він 16 травня 2008 року приблизно о 14 год. у с. Явірник Верховинського району Івано – Франківської області під час сварки на ґрунті неприязних стосунків із ОСОБА_5 умисно завдав йому каменем, ногою та кулаками удари в область голови, спричинивши легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров’я у виді закритої черепно – мозкової травми із струсом головного мозку та закритого перелому кісток носа.
За змістом касаційної скарги ОСОБА_4 посилається на безпідставність засудження з огляду на те, що він указаних у вироку ударів ОСОБА_5 каменем не завдавав, а захищав своє життя й здоров’я від нападу з боку останнього. Просить судові рішення скасувати, а справу направити на нове розслідування.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги засудженого, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає.
Висновки суду про винуватість ОСОБА_4 в умисному заподіянні ОСОБА_5 легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров’я відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на сукупності зібраних та оцінених належним чином доказах.
Так, засуджений ОСОБА_4 визнав, що між ним та ОСОБА_5 вже тривалий час мають місце неприязні стосунки, що виникли на ґрунті земельних спорів. 16 травня 2008 року на пасовищі між ними ж відбулася бійка, в ході якої він завдавав потерпілому удари руками та ногами.
З показань потерпілого ОСОБА_5 убачається, що під час сварки з ОСОБА_4 останній раптово завдав йому удар каменем по голові, від чого він знепритомнів. При цьому ОСОБА_5 вказував, що він прийшов на пасовище без сокири, під час бійки її в руках не тримав.
Посилання у касаційній скарзі засудженого на те, що під час бійки з ОСОБА_5 в останнього в руках була сокира, а тому ОСОБА_4 завдав потерпілому удари, захищаючи своє життя, є безпідставними.
Доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_5 у ході конфлікту з ОСОБА_4 мав при собі сокиру, а в ході бійки її використовував проти засудженого, судом не встановлено.
Окрім того, за змістом показань ОСОБА_4 не убачається, що ОСОБА_5, тримаючи у руках сокиру, нею погрожував або чинив небезпечні за характером дії щодо життя та здоров’я ОСОБА_4
Неспроможними є також доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_5 хапав ОСОБА_4 за шию та душив його, оскільки об’єктивних даних, які б підтверджували наявність у засудженого тілесних ушкоджень в результаті дій ОСОБА_5, судом не виявлено.
За таких обставин підстав вважати, що дії ОСОБА_5 створювали реальну загрозу життю та здоров’ю ОСОБА_4, у зв’язку з чим він захищався, не вбачається.
Не ґрунтуються на матеріалах справи й твердження засудженого ОСОБА_4 про те, що він не завдавав удари потерпілому каменем.
Зокрема, на підставі висновку комісійної повторної судово – медичної експертизи встановлено механізм спричинення виявлених у ОСОБА_5 тілесних ушкоджень, а саме, вони утворилися від ударної дії тупого твердого предмета, яким могли бути рука, нога, камінь.
Також свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 у суді підтвердили, що на прохання ОСОБА_4 вони пішли забирати з пасовища ОСОБА_5, який лежав на землі із закривавленим обличчям без свідомості. При цьому вони бачили біля ОСОБА_5 закривавлений камінь.
Згідно із даними протоколу огляду місця події звідти вилучено камінь зі слідами крові, яка за висновком судово – імунологічної експертизи належить потерпілому ОСОБА_5
Таким чином, суд законно й обґрунтовано засудив ОСОБА_10, правильно кваліфікувавши його дії за ч. 2 ст. 125 КК України. Призначене покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України.
Істотних порушень вимог кримінально – процесуального закону не встановлено.
Таким чином, передбачених законом підстав для призначення справи до касаційного розгляду немає.
Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
відмовити у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_4
Судді:
В.М.ВЕРЕЩАК О.Т.КУЗЬМЕНКО Б.М.ПОШВА
З оригіналом згідно
Суддя Верховного Суду України О.Т.Кузьменко