У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого Верещак В.М.

суддів

за участю прокурора Кузьменко О.Т., Пошви Б.М.

Тилика Т.М.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 11 листопада 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, яка брала участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Любешівського районного суду Волинської області від 10 листопада 2009 року, яким

                ОСОБА_5 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1,   судимості не має,

засуджено за ч. 3 ст. 186 КК  України  на п’ять років позбавлення волі,             ч. 1 ст. 263 КК України на три роки позбавлення волі.

Відповідно до ст. 70 КК України ОСОБА_5 остаточно призначено п’ять років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком три роки й покладено обов’язки, передбачені ст. 76 КК України.

    В апеляційному порядку вирок не переглядався.

    ОСОБА_5 визнано винуватим у тому, що він у стані алкогольного сп’яніння 8 серпня 2009 року приблизно о 16 год. з метою викрадення чужого майна проник у житловий будинок ОСОБА_6 по АДРЕСА_1 Любешівського району Волинської області, звідки таємно викрав продукти харчування та сільськогосподарську косу на загальну суму  113, 35 грн.   Однак, коли  ОСОБА_5 з викраденим майном виходив із будинку, його помітила господарка й почала кричати та кликати на допомогу. На крики             ОСОБА_6 ОСОБА_5  не реагував й з викраденим пішов за хлів.

    Окрім того, ОСОБА_5 на початку вересня 2009 року приблизно о 20 год. в урочищі “Голівка” поблизу с. Деревок Любешівського району Волинської області виявив мисливську рушницю НОМЕР_1, 12 калібру, в якої були роздуті обидва стволи, приніс її додому, де незаконно зберігав, а в подальшому за допомогою пилки по металу стволи вкоротив і виготовив обріз мисливської рушниці, який 21 вересня 2009 року у нього виявили та вилучили працівники міліції.

У касаційному поданні та змінах до нього прокурор, посилаючись на необґрунтованість звільнення ОСОБА_5 на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання, що призвело до його невідповідності тяжкості вчинених злочинів та особі засудженого внаслідок м’якості, просить вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання й зміни до нього, колегія суддів вважає, що касаційне подання прокурора підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно із законом ст. 75 КК України може бути застосована в тому разі коли суд при призначенні покарання, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання. При цьому таке рішення суд повинен належним чином умотивувати.

Ці вимоги закону судом першої інстанції не враховані при постановленні вироку щодо ОСОБА_5

Зокрема, як убачається з вироку, приймаючи рішення про звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, суд виходив з того, що ОСОБА_5 вчинив злочини, один із яких є тяжким, інший -  середньої тяжкості, попередньо вже притягувався до кримінальної відповідальності, за місцем проживання характеризується негативно. При цьому суд не мотивував, яким чином зазначене свідчить про недоцільність відбування ОСОБА_5 покарання та можливість його виправлення без ізоляції від суспільства.

Одночасно суд встановив, що ОСОБА_5 злочин, передбачений ч. 3             ст. 186 КК України  вчинив у нетверезому стані, щодо особи похилого віку. Однак дані обтяжуючі покарання обставини суд не оцінив належним чином.

Окрім того, суд не навів аргументів про те, в чому проявилося щире каяття ОСОБА_5, який хоч і визнав свою винуватість, проте даних, які б свідчили про його розкаяння у вчиненому, усвідомлення своєї провини,   виявлення ним жалю та бажання виправити ситуацію, що склалася, не встановив.

    Сумнівним є і врахування судом пом’якшуючою покарання обставиною активне сприяння ОСОБА_5 розкриттю злочину, так як при вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, засудженого затримано на місці події.

Виходячи з наведеного, колегія суддів касаційного суду вважає, що висновки суду першої інстанції про можливість звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання з випробування є непереконливими, у зв’язку із чим вирок  підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд через м’якість призначеного засудженому покарання.

Також колегія судді Верховного Суду України звертає увагу на те, що при новому судовому розгляді суду належить перевірити правильність кваліфікації дій ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 263 КК України за ознаками придбання та носіння вогнепальної зброї, оскільки згідно із пред’явленим йому обвинуваченням він придбав, знайшовши в урочищі у с. Деревок Любешівського району Волинської області, переніс до себе додому та зберігав на горищі рушницю НОМЕР_1, яка за висновком  судово – балістичної експертизи є мисливською гладкоствольною зброєю, що відповідно до зазначеної норми закону не є предметом даного складу злочину. Саме з неї  в подальшому ОСОБА_5 виготовив вогнепальну зброю і незаконно зберігав її.

Керуючись статтями 395 і 396 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

касаційне подання   прокурора, яка брала участь у розгляді справи судом першої інстанції,   задовольнити .

Вирок Любешівського районного суду Волинської області від 10 листопада 2009 року щодо ОСОБА_5   скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд.

Судді:

В.М.ВЕРЕЩАК О.Т.КУЗЬМЕНКО Б.М.ПОШВА

З оригіналом згідно

Суддя Верховного Суду України                 О.Т.Кузьменко