Судове рішення #12350144

Справа №22ц -8290/10                                                                                                   Суддя по 1 інстанції --  Тихоненко М.І.

Категорія: 45                                                                                                   Суддя-доповідач апеляційного суду - Шолох З.Л.

Ухвала  

Іменем України

   

        24 листопада 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

            головуючого  -  Галущенка О.І.,  

            суддів – Кутової Т.З.,  Шолох З.Л.,

при секретарі судового засідання – Поліщук Ю.В.,

за участю прокурора Круш Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_3  

на рішення  Врадіївського  районного суду Миколаївської області від  13 серпня  2010 року у справі за

позовом

прокурора Врадіївського району в інтересах Врадіївської селищної ради Миколаївської області до ОСОБА_3  про відшкодування збитків,  

встановила :

    У травні 2010 року прокурор Врадіївського району в інтересах Врадіївської селищної ради  звернувся до суду з позовом до  ОСОБА_3 про відшкодування  9 338,94 грн. збитку  за  використання ним земельної ділянки по вул. Героїв Врадіївщини, 108 в смт. Врадіївка без правовстановлюючих документів й без укладення договору оренди землі.

           Позивач посилався на те, що  відповідач з 2004 року є власником комплексу нежитлових  будівель (бувшого кінотеатру) за вказаною адресою, яку придбав за договором купівлі-продажу способом «аукціон».

           На підставі  заяви відповідача рішенням сесії Врадіївської селищної  від                              22  листопада 2005 року за вказаною адресою йому надано дозвіл на складання проекту землеустрою  щодо відведення земельної ділянки розміром 0,25 га  із земель запасу селищної ради для  здійснення підприємницької діяльності  в оренду строком на 5 років з подальшим правом викупу.

          Однак, проект  землеустрою відповідач не виготовив,  договір оренди земельної ділянки не уклав, плату за  користування земельною  ділянкою   не проводить.

           Позивач вказував, що внаслідок  ненадходження коштів до місцевого бюджету у вигляді орендної плати за  земельну ділянку з вини відповідача,  Врадіївській  селищній раді  спричинені збитки,  розмір яких  складає 9 338,94 грн. за період з 31 липня 2006 року по 31 липня 2009 року, в зв’язку з чим просив про задоволення  позову.

           Заперечуючи проти позову,  відповідач посилався  на те,  що  об’єкти закладу  культури,  яким є нежитлова будівля бувшого кінотеатру, звільняються від  плати за землю, зокрема,  орендної  плати.

            Рішенням  Врадіївського  районного суду  Миколаївської  області від 13 серпня 2010 року  позов задоволено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на незаконність та необгрунтованість  судового рішення, просив  його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні  позову.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора,  дослідивши матеріали справи в межах  доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді  першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга  задоволенню не підлягає,  виходячи з наступного.

Так, відповідно до  ст. 2 Закону України від 19 вересня 1996 року  «Про плату за землю» (далі – Закон )  використання  землі в Україні  є платним.  Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.  

Підставою для нарахування  орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності  є договір оренди такої  земельної ділянки.

За змістом ст. 3  Закону України  від 6 жовтня 1998 року «Про оренду землі»  об’єктами оренди є  земельні ділянки,  у тому числі що  перебувають  у  комунальній або державній власності.

Як передбачено ст. 20 Закону України «Про оренду землі»  договір оренди  землі  набирає чинності  після його державної реєстрації.

За наявності  такого договору  нарахування орендної плати за земельні ділянки   державної і комунальної власності  проводиться  органами державної податкової служби, які видають платникові платіжне повідомлення про внесення платежу (ст.ст. 13,14 Закону ).

Відповідно до ст. 20 Закону   платежі  за землю зараховуються до  відповідних місцевих  бюджетів  у порядку  визначеному  Бюджетним кодексом України.

            Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходять до відповідних бюджетів, розподіляються і використовуються   відповідно до закону  і не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється  Законом  України «Про плату за землю» та перевищувати               10 % їх  нормативної   грошової оцінки (ст. 21   Закону України «Про оренду землі»).  

            Як вбачається із  матеріалів  справи, відповідач  (як фізична особа)  придбав  у 2004 році  у власність  комплекс  нежитлових  будівель (бувшого кінотеатру), площею                       609,1 кв.м  по вул. Героїв Врадіївщини, 108 в смт. Врадіївка.  

            Однак, будучи власником  вказаної будівлі та  користуючись  земельною ділянкою, яка  знаходиться під будівлею та прилеглою територією й  перебуває у  комунальній власності селищної ради,  відповідач  плату за землю не  здійснює.  Пільг  щодо  плати за землю не має.

            В порушення чинного земельного законодавства, відповідач без відповідних правовстановлюючих  документів  користується земельною ділянкою, без укладення  договору  оренди землі,  а тому й не зареєстрований  в податковому органі   як платник  орендної плати  за  користування  землями  комунальної власності.  

            Несплата  орендної плати  за землю  спричиняє  збитки  місцевому бюджету.

 Розмір  такого збитку  розраховано  за останні три роки, виходячи із  площі фактичного  використання земельної ділянки  безпосередньо під  будівлею (609,1 кв.м)  у розмірі 5% від  грошової оцінки землі  24 751,54 грн., з  врахуванням  коефіцієнту  індексації, у відповідності  до  Закону України «Про оренду землі» та  рішення сесії Врадіївської  селищної ради  від 20 жовтня 2006 року  № 13.

За такого,  районний  суд  повно, всебічно дослідив обставини спору, дав належну оцінку  доказам у справі  та прийшов до вірного висновку  про те,   що  відповідач в порушення чинного  земельного законодавства  безоплатно  використовує  земельну ділянку,  що знаходиться в  комунальній власності  селищної  ради.  В зв’язку  з ненадходженням  коштів  зі сплати орендної плати  до місцевого бюджету, територіальній громаді  селища в особі  селищної ради спричинено збитки. Тому районний  суд  обґрунтовано задовольнив позовні вимоги у відповідності  до   вимог п.»д»  ч.1 ст. 156  та ч.2 ст. 157 ЗК України.

Доводи відповідача  в апеляційній скарзі про те,  що розрахунок  збитку  зроблено  відносно  юридичної особи  ВКП «Каро»,  власником якої  він є, а не відносно  нього як фізичної особи,  необгрунтовані.

 Як вбачається із матеріалів справи, зазначене питання було предметом дослідження  в судовому засіданні  й встановлено,  що розрахунок збитку  проведено лише щодо  фактичного  використання земельної ділянки  безпосередньо під нежитловою будівлею (609,1 кв.м), яка знаходиться у власності  відповідача, як фізичної особи.  Посилання  в Акті від  7 вересня 2009 року ( а.с. 20)  на збитки спричинені  юридичною  особою  є  помилковим.        

Доводи  відповідача  про те, що  обов’язком селищної ради  є  виготовлення проекту відводу земельної ділянки  під  належною йому будівлею  та укладення з ним договору оренди землі,  безпідставні, оскільки суперечать вимогам ст. 123 ЗК України та  ст. 16 Закону України «Про оренду землі»  щодо   порядку надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування.  

Зазначене передбачає подання особою заяви, прийняття відповідним органом місцевого самоврядування рішення  про надання дозволу на складання  проекту землеустрою, його виготовлення та затвердження  тощо.

           Відповідна заява відповідача задоволена рішенням сесії Врадіївської селищної  від  22  листопада 2005 року за вказаною адресою йому надано дозвіл на складання проекту землеустрою  щодо відведення земельної ділянки розміром 0,25 га  із земель запасу селищної ради.

            Проте, відповідач не  замовив  проект  землеустрою  та не виготовив  технічну документацію.            

Враховуючи викладене,  колегія суддів  не вбачає  підстав  для  скасування  рішення районного суду, постановленого з додержанням норм матеріального та процесуального права.      

 Керуючись ст. ст. 303,  308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила :

           

             Апеляційну скаргу  ОСОБА_3  відхилити,  а рішення     Врадіївського  районного суду Миколаївської області від  13 серпня  2010 року  залишити без змін.

Рішення   апеляційного суду набирає законної сили з моменту  проголошення і  з цього часу може бути оскаржене безпосередньо до суду  касаційної  інстанції  протягом двадцяти днів.

 

            Головуючий                                                             Судді:

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація