Справа № 22-19947/2010 року Головуючий першої інстанції Христофоров Б.О.
Категорія 25 Доповідач: Осипчук О.В.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
„23” листопада 2010 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
Головуючого: Висоцької В.С.
Суддів: Осипчук О.В., Біляєвої О.М.
При секретарі: Красавіній Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Страхової компанії ЗАТ «СК «Саламандра – Україна», треті особи без самостійних вимог: САО ЗТ «Саламандра Україна» м. Київ, Полтавська філія САО ЗТ «Саламандра Україна» про захист прав споживачів та стягнення матеріальної шкоди, за апеляційною скаргою ЗАТ «СК «Саламандра – Україна» на рішення Кіровського міського суду Донецької області від 03 червня 2010 року, -
В С Т А Н О В И В:
В грудні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 3 серпня 2006 року між ним та страховою компанією САО ЗТ «Саламандра Лтава» в особі Донецької філії був укладений договір страхування автомобілю ВАЗ 11183-110-20, який був придбаний ним у кредит. Згідно цього договору відповідач взяв на себе зобов’язання відшкодувати збитки у разі настання страхового випадку відповідно до п. 2.4.6 договору, а він у виконання умов договору 03 серпня 2006 року та 30 липня 2007 року сплатив страхову суму у розмірі, передбаченому умовами договору. Страховий випадок наступив 05 липня 2008 року, представник страхової компанія виїздив на місце дорожньо - транспортної пригоди, було проведено експертну оцінку завданої автомобілю шкоди і відповідач після його звернення погодився сплатити страхову суму, але не більше 23000 грн. Всупереч п. 24.2 Договору, відповідно до якого відшкодування виплачується протягом 15 робочих днів, відповідачем до теперішнього часу страхова сума не виплачена. З урахуванням уточнених позовних вимог просив стягнути з відповідача суму страхового відшкодування 23865,14 грн., 5450 грн. – вартість придбаних деталей, 4000 грн. – оплата юридичної допомоги, а також пеню у розмірі 0,1% від суми 23865,14 грн. за кожен день прос рочки виплати страхового відшкодування, починаючи з 25 серпня 2008 року.
Рішенням Кіровського міського суду Донецької області від 03 червня 2010 року позов задоволено частково. Стягнуто з ЗАТ «СК «Саламандра – Україна» на користь ОСОБА_1 38212 грн. 96 коп. В решті позову відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення про відмову в задоволені позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з*ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам по справі.
В обґрунтування доводів скарги відповідач посилається на те, що позивач не повідомив страхову компанію про те, що в липні 2008 року він уклав договір страхування автомобілю з іншою страховою компанією, чим порушив вимоги п. 9.2.6 Правил, примірник яких він отримав при підписанні договору страхування. До того ж страхове відшкодування виплачується згідно п.24.1 Договору на підставі листа вигодонабувача. Такий лист затребуваний не був, ВАТ «КредитпромБанк», який є кредитором позивача щодо застрахованого автомобілю з цього питання свою позицію не висловив, що є порушенням умов договору. Враховуючи той факт, що страховий акт відповідачем не складався, то говорити про настання строку виплати страхового відшкодування та сплати пені є неможливим.
В апеляційному суді представники відповідача підтримали доводи скарги в повному обсязі, пояснивши, що страховий акт не складався, оскільки відповідач вважає, що позивачем не виконані обов’язки, передбачені умовами договору, а саме не повідомлено відповідача про страхування автомобілю в іншій страховій компанії. Письмової відмови у виплаті страхового відшкодування позивачеві компанією не надавалося.
Позивач заперечував проти скарги, просив рішення суду залишити без змін.
Публічне акціонерне товариство «Кредитпромбанк» надіслало заяву про розгляд справи у відсутність їх представника.
Рішення суду щодо відмови в задоволені частини позовних вимог ніким із сторін не оскаржується, тому апеляційним судом в цій частині не ревізується.
Заслухавши доповідь судді, пояснення присутніх осіб, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає задоволенню, а рішення суду – скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.
Відповідно до п. 3,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування судом норм матеріального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.
Судом першої інстанції визнано встановленим, що 03 серпня 2006 року позивач в кредит придбав автомобіль моделі ВАЗ 11183-110-20, державний номер НОМЕР_1. Кредитний договір укладено з Шевченківським відділенням № 16 «Кредитпромбанк» м. Донецька. В цей же день позивач уклав договір добровільного страхування зазначеного автомобілю з САО ЗТ «Саламандра Лтава», яке в подальшому має назву ЗАТ «СК «Саламандра – Україна». Відповідно до п. 24.2 страхувальник мав право отримати страхове відшкодування в тому числі і внаслідок настання дорожньо – транспортної події. ДТП з участю застрахованого автомобілю сталася 05 липня 2008 року о 13 годині 15 хвилин на 12 км автошляху Єнакієве – Шахтарськ – Амвросіївка, що підтверджується довідкою ДАІ м. Шахтарська за № 1093 від 07.07.2008 року. Внаслідок дорожньо – транспортної пригоди автомобіль позивача отримав механічні пошкодження. Про страховий випадок позивач повідомив відповідача і цей факт підтверджується запитами страхової компанії на ім*я керуючого Шевченківським відділенням № 16 «Кредитпромбанк», в яких страхова компанія посилається на факт наявності дорожньо – транспортної пригоди та вказує визначений відповідно до висновку спеціаліста розмір спричиненого матеріального збитку в сумі 23865 грн.14 коп.
Задовольняючи частково позов, суд керувався вимогами ч.3 ст. 21 Закону України «Про страхування», Правилами добровільного страхування наземного транспорту ( крім залізничного транспорту) і виходив з того, що на момент укладення договору з відповідачем 03 серпня 2006 року ніяких інших чинних договорів страхування автомобілю не існувало і посилання відповідача на те, що страхове відшкодування не підлягає виплаті внаслідок невиконання страхувальником обов’язків, передбачених умовами договору є безпідставним і необґрунтованим.
Між тим, апеляційний суд не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він не ґрунтується на матеріалах справи та вимогах закону.
Згідно ст. 6 Закону України «Про страхування» добровільне страхування – це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.
Відповідно до ст. 17 вказаного Закону правила страхування розробляються страховиком для кожного виду страхування окремо і підлягають реєстрації у відповідному органі при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування.
Статтею 16 Закону України «Про страхування» також зазначено, що договори страхування укладаються відповідно до правил страхування.
Відповідно до п. 1 Правил добровільного страхування наземного транспорту ( крім залізничного транспорту), затверджених Головою Правління ЗАТ «СК «Саламандра – Лтава» ( а.с.99 – 113) на підставі Закону України «Про страхування» і цих Правил Страхове акціонерне товариство укладає договори добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного транспорту) з юридичними особами або дієздатними фізичними особами.
Відповідно до п. 9.2.6 Правил Страхувальник зобов’язаний повідомити Страховика про інші діючі Договори страхування щодо даного об’єкта страхування.
Трактування судом даного пункту Правил таким чином, що страхувальник зобов’язаний при укладені договору страхування повідомити страховика про інші діючі договори страхування щодо цього предмета договору і, відповідно, висновки суду про те, що станом на серпень 2006 року були відсутні будь – які інші чинні договори страхування на автомобіль і позивач не міг повідомити про це відповідача, є хибними, зробленими з порушенням норм матеріального права.
Частиною 3 ст. 21 вказаного Закону в редакції, яка діяла станом на серпень 2006 року визначалося, що страхувальник зобов’язаний повідомити страховика про інші діючі договори страхування щодо цього предмета договору.
Зміни до даної статті Закону щодо зобов’язання страхувальника саме при укладенні договору страхування повідомити страховика про інші чинні договори страхування щодо цього предмета були внесені 27 квітня 2007 року, тобто після укладення сторонами договору страхування від 03.08.2006 року.
В пункті 30 договору страхування від 03.08.2006 року зазначено, що ОСОБА_1 з правилами та умовами страхування ознайомлений, примірник Правил отримав, що підтверджено його підписом.
Статтею 991 ЦК України та ст. 26 Закону України «Про страхування» визначені підстави для відмови в здійсненні страхової виплати і поряд з переліком таких підстав зокрема зазначено, що страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі наявності інших підстав ( випадків), встановлених (передбачених ) законом.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції не прийняв до уваги перелічені норми закону та безпідставно стягнув з відповідача суму страхового відшкодування та пені, оскільки позивач при укладені договору був ознайомлений з вимогою про необхідність повідомлення страховика про інші діючі договори страхування на цей же автомобіль, уклав на таких умовах договір, але свого обов’язку не виконав.
Апеляційний суд вважає, що згідно до п. 23.4.7 Договору страхування від 03.08.2006 року страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування, якщо страхувальник ( його представник) не виконав обов’язків, передбачених умовами Договору.
З урахуванням наведеного апеляційний суд вважає, що рішення суду в оскаржуваній частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволені позову.
Керуючись ст.ст. 307,309, 314,316 ЦПК України, апеляційний суд –
В И Р І Ш И В:
Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства Страхова компанія «Саламандра – Україна» задовольнити.
Рішення Кіровського міського суду Донецької області від 03 червня 2010 року скасувати в частині задоволення позову.
Ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову ОСОБА_1 до Страхової компанії ЗАТ «СК «Саламандра – Україна», треті особи без самостійних вимог: САО ЗТ «Саламандра Україна» м. Київ, Полтавська філія САО ЗТ «Саламандра Україна» про захист прав споживачів та стягнення матеріальної шкоди відмовити.
Рішення набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: