Справа № 22ц –19793/2010 рік Головуючий першої інстанції Саржевська І.В.
Категорія: 52 Доповідач: Осипчук О.В.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
„09” листопада 2010 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого: Висоцької В.С.
суддів: Осипчук О.В., Біляєвої О.М.
при секретарі: Красавіній Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до КП «Краснолиманська Житлово –експлуатаційна контора» про оскарження наказу про накладення дисциплінарного стягнення, поновлення на роботі, стягнення моральної шкоди, третя особа – директор КП «Краснолиманська ЖЕК», за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 01 вересня 2010 року, -
В С Т А Н О В И В:
26 лютого 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до КП «Краснолиманська ЖЕК» про оскарження та визнання незаконними наказів про накладення дисциплінарних стягнень , поновлення на роботі В подальшому позивачка доповнила позовні вимоги і просила стягнути з відповідача на її користь у відшкодування моральної шкоди 10000 грн. В обґрунтування позову посилалася на те, що з лютого 2008 року знаходилася в трудових відносинах з відповідачем, працювала майстром. Згідно наказу № 93 від 03.02.2010 року вона була звільнена по п.1 ст. 40 КЗпП у зв’язку зі скороченням чисельності штату. Звільнення вважає незаконним, оскільки відповідач отримав відмову первинної профспілкової організації, а також виконкому профцентру робітників ЖЕК на її звільнення. Вважає, що вона має переважне право залишитися на роботі, оскільки чоловік її помер, вона проживає разом зі старенькою мамою, якій вже виповнилося 81 рік, в її сім*ї немає інших працівників. Просила також визнати незаконним і скасувати наказ № 11 від 07.09.2009 року, яким їй оголошено догану за невиконання вимог Закону України «Про санітарне та епідеміологічне благополуччя населення», хоча на неї обов’язки по догляду за станом природоохоронного законодавства на території КП «Краснолиманська ЖЕК» не покладалися. Згідно наказу № 1 від 02.01.2009 року вона була відповідальною тільки за проведення навантажувально – розвантажувальні роботи.
Рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 01 вересня 2010 року в задоволені позову ОСОБА_1 до КП «Краснолиманська житлово –експлуатаційна контора» про оскарження наказу про накладення дисциплінарного стягнення, поновлення на роботі, відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 51 грн. та витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на неповне з*ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права.
В обґрунтування доводів скарги посилається на те, що суд не перевірив її доводи та не встановив чи доводився до неї наказ № 11 від 07.09.2009 року і чи давала вона пояснення до винесення наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності. Посилання суду на те, що вона була ознайомлена з посадовою інструкцією є безпідставними, оскільки відповідачем цей факт не підтверджений. Наявна в матеріалах справи копія посадової інструкції визиває сумніви щодо наявності на оригіналі її підпису про ознайомлення. Судом не перевірено, чи вносилися зміни в штатний розклад на підставі наказу № 194 від 02.11.2009 року «Про скорочення штатних одиниць». Наявна в матеріалах справи копія статуту підприємства не є повною, тому судом не було перевірено в повній мірі правові підстави проведення реорганізації підприємства, передбачені статутом. В порушення ч.3 ст. 252 КЗпП її, як заступника голови профспілкового комітету, було звільнено за ст. 40 п.1 КЗпП без наявності попередньої згоди виборного органу, професійної спілки (об*єднання професійних спілок). Крім того, в порушення ст. 116 КЗпП повний розрахунок з нею не проведено.
В апеляційному суді позивачка та її представник Мірошниченко О.В. підтримали доводи скарги в повному обсязі.
Представник відповідача заперечував проти скарги, просив рішення суду залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді, пояснення присутніх осіб, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду – частковому скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України порушення чи неправильне застосування норм матеріального або процесуального права є підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі наказу № 8 від 07.02.2008 року ОСОБА_1 була прийнята на посаду майстра КП «Краснолиманська ЖЕК» з випробувальним строком 2 місяці, наказом № 22 від 07.04.2008 року призначена на посаду майстра КП «Краснолиманська ЖЕК». Наказом «Про організацію роботи по охороні праці» № 1 від 22.01.2009 року відповідно до п.2 на позивачку була покладена відповідальність за проведення навантажувально – розвантажувальні роботи. Згідно наказу № 11 від 07.09.2009 року майстру ОСОБА_1 за порушення вимог Закону України «Про санітарне та епідеміологічне благополуччя населення» оголошена догана. Відповідно до наказу № 194 від 02.11.2009 року «Про скорочення штатних одиниць» у зв’язку зі змінами в організації виробництва та праці, у тому числі скорочення численності і штату робітників, було прийнято рішення провести скорочення штатних одиниць в кількості 81 вакантних місць, в тому числі 4-х майстрів. Згідно наказу № 195 від 04.11.2009 року «Про проведення заходів по зміні організації виробництва та праці і скорочення численності і штату робітників підприємства», відповідно до п. 1 вказаного наказу керівник підприємства прийняв рішення провести заходи по зміні в організації виробництва і праці і скороченню численності і штату робітників підприємства, встановити з 02.11.2009 року по 02.02.2010 року неповний тиждень і попередити про скорочення численності штату відповідно до ч.2 ст. 49-4 КЗпП в термін до 05 листопада 2009 року майстрів Рудь, ОСОБА_1 і Колесник. На підставі цього наказу ОСОБА_1 04.11.2009 року була ознайомлена про наступне звільнення. 19.11.2009 року на засіданні виборного органу первинної профспілкової організації КП «Краснолиманська ЖЕК» ОСОБА_1 обрано виконуючою обов’язки голови профспілкового комітету КП «Краснолиманська ЖЕК». Відповідно до виписки з протоколу від 02.12.2009 року зазначеної профспілки відмовлено в наданні згоди на розірвання з позивачкою трудового договору на підставі п.1 ст. 40 КЗпП . Згідно виписки з протоколу засідання виконкому профцентру робітників ЖКГ від 04.12.2009 року у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 відмовлено. Наказом № 93 від 03.02.2010 року ОСОБА_1 звільнена з посади майстра КП «Краснолиманський ЖЕК» на підставі п.1 ст. 40 КЗпП .
Відмовляючи в задоволені позову суд першої інстанції виходив з того, що при прийнятті на роботу ОСОБА_1 була ознайомлена з правилами внутрішнього трудового розпорядку, статутом підприємства, посадовою інструкцією майстра з експлуатації та ремонту житлового фонду і під час роботи допускала порушення статуту, посадової інструкції, наказів підприємства, відповідно до яких вона була відповідальна за стан дотримання природоохоронного законодавства на території КП «Краснолиманська ЖЕК», внаслідок чого керівник підприємства правильно наклав на позивачку дисциплінарне стягнення – догану. Позивачка у встановлений ст. 233 КЗпП строк не зверталася до суду з оскарженням наказу від 07.09.2009 року, в суді на поновлені пропущеного строку не наполягала.
Звільнення позивачки суд також визнав законним, оскільки позивачка має кваліфікацію техніка електрозв*язку, на посаді майстра працювала з лютого 2008 року, в той час, як інші майстри з 2000 року, за період роботи на підприємстві неодноразово порушувала вимоги як трудового, так і кримінального законодавства. Профспілкова організація належним чином не з*ясувала обставини звільнення ОСОБА_1, умови продуктивності її праці та кваліфікації, не обґрунтувала відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору.
Апеляційний суд вважає за можливе частково погодитися з висновками суду першої інстанції.
Апеляційним судом було витребувано кримінальну справу стосовно ОСОБА_1, в якій знаходиться посадова інструкція майстра з експлуатації та ремонту житлового фонду, з якою позивачка була ознайомлена під розпис 07 квітня 2008 року, що було нею підтверджено в апеляційному суді.
Відповідно до положень зазначеної інструкції майстер забезпечує належний санітарний стан домоволодінь та прибудинкової території, здійснює щоденну перевірку маршруту санітарного очищення, готує необхідну інформацію про санітарний стан закріпленої дільниці, спільно з робітниками санепідемстанції та інших органів, які здійснюють функції з благоустрою та санітарного утримання міста, розв’язує питання організації якісного очищення міста.
Висновки суду першої інстанції щодо відмови в задоволені позову в частинні визнання незаконним наказу № 11 від 07.09.2009 року є правильними та такими, що ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону, тому в цій частині рішення суду підлягає залишенню без змін.
Між тим, апеляційний суд не погоджується з висновками суду про відмову в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 щодо поновлення її на роботі та стягнення моральної шкоди з таких підстав.
Відмовляючи в задоволені позову в частині поновлення на роботі, суд керувався тим, що звільнення позивачки було проведено з дотриманням вимог трудового законодавства та в порядку, передбаченому законом, з огляду на положення ч.7 ст. 43 КЗпП відповідач мав право звільнити позивачку з роботи на підставі п.1 ст. 40 КЗпП, оскільки рішення про відмову профспілкових організацій у наданні згоди на її звільнення було необґрунтованим.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 КЗпП розірвання трудового договору ( крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 ст. 40 КЗпП і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.
Частиною 7 ст. 43 цього Кодексу передбачено право власника або уповноваженого ним органу звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) у разі, якщо в рішенні виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору немає обґрунтування такої відмови.
Також ст. 252 КЗпП встановлені додаткові, крім передбачених ст. 43 цього Кодексу, гарантії при звільненні з ініціативи роботодавця для працівників підприємств, установ, організацій, обраних до профспілкових органів.
Згідно ч.3 ст. 252 КЗпП звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (зокрема структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника ( там, де не обирається виборний орган професійної спілки), крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу цієї професійної спілки (об*єднання професійних спілок).
Стаття 252 КЗпП безпосередньо пов*язує можливість звільнення працівника – члена виборного профспілкового органу, з ініціативи роботодавця лише за наявності попередньої згоди на таке звільнення виборного органу, членом якого є такий працівник, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки; така згода для відповідних працівників необхідна навіть у тому разі, коли в загальному порядку звільнення працівника згідно зі ст. 43-1 КЗпП допускається без згоди профспілкового органу.
Суд першої інстанції на зазначені норми закону уваги не звернув, у достатньому обсязі не визначився з характером спірних правовідносин та правовою нормою, що їх регулює, не врахував передбачені ст. 252 КЗпП додаткові гарантії при звільнені з ініціативи роботодавця для працівників підприємств, установ, організацій, обраних до профспілкових органів, і безпідставно застосував загальні положення ч.7 ст. 43 КЗпП.
За вказаних обставин апеляційний суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про поновлення її на роботі в КП «Краснолиманська ЖЕК» на посаді майстра підлягають задоволенню.
Також апеляційний суд не погоджується з зазначенням в тексті судового рішення про відмову позивачки від позовних вимого щодо стягнення моральної шкоди, оскільки в установленому законом порядку ОСОБА_1 позовні вимоги не змінювала, в апеляційній скарзі порушує питання про ухвалення рішення щодо стягнення на її користь 10000 грн. моральної шкоди і в апеляційному суді заперечувала факт відмови від цих позовних вимог в суді першої інстанції.
Вирішуючи питання щодо заявлених вимог про стягнення 10000 грн. у відшкодування моральної шкоди, апеляційний суд вважає, що ці вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 237-1 КЗпП відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Оскільки апеляційним судом встановлено, що позивачка була звільнена незаконно, що призвело до порушення її звичного образу життя, суттєвих вимушених змін в її житті, втрати душевної рівноваги і невпевненості в майбутньому, то її вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди підлягають задоволенню частково у розмірі 1000 грн.
При цьому апеляційним судом з’ясовано наявність такої шкоди, протиправність діяння відповідача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправними діями заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Обґрунтовуючи суму моральної шкоди суд врахував характер, тривалість та обсяг спричинених моральних страждань, суттєвість вимушених змін в її житті, ступінь вини відповідача.
З огляду на наведене апеляційний суд вважає доводи скарги частково обґрунтованими, які свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права, які призвели до помилкового судового рішення в частині позовних вимог про поновлення на роботі та стягнення моральної шкоди, тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
Керуючись ст.ст. 307,309,314,316 ЦПК України, апеляційний суд –
В И Р І Ш И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 01 вересня 2010 року скасувати в частині відмови в задоволені позову ОСОБА_1 про поновлення на роботі, стягнення моральної шкоди.
Ухвалити нове рішенням, яким визнати незаконним наказ Комунального підприємства «Краснолиманська житлово – експлуатаційна контора» № 93 від 03.02.2010 року про звільнення ОСОБА_1
Поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді майстра Комунального підприємства «Краснолиманська житлово – експлуатаційна контора».
Стягнути з КП «Краснолиманська ЖЕК» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 1000 (одну тисячу) грн..
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: