Справа № 22-19070/2010 року Головуючий першої інстанції Дмитрієв О.Ф.
Категорія: 46 Доповідач: Осипчук О.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
„09” листопада 2010 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
Головуючого: Висоцької В.С.
Суддів: Осипчук О.В., Біляєвої О.М.
При секретарі: Красавіній Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл майна та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл спільно нажитого майна подружжя, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Старобешівське відділення № 3314 ВАТ «Державний Ощадний банк України», за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Старобешівського районного суду Донецької області від 13 липня 2010 року, -
в с т а н о в и в:
Рішенням Старобешівського районного суду Донецької області від 13 липня 2010 року позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_3 про розподіл майна подружжя задоволено частково. Виділено ОСОБА_1 у власність автомобіль ВАЗ 21104 2007 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_4 вартістю 48400 грн. Визнано за ОСОБА_1 право власності на вказаний автомобіль, скасовано накладений на автомобіль арешт. Виділено ОСОБА_2 у власність меблі та побутову техніку на загальну суму 17900 грн., знято арешт на це майно. Зазначено про перерахування на рахунок ОСОБА_2 грошової суми у розмірі 28845,76 грн. в якості компенсації її частки у праві спільної сумісної власності подружжя з депозитного рахунку суду, які були внесені ОСОБА_1, та видачу ОСОБА_1 залишку грошової суми з депозитного рахунку у розмірі 6154,24 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. В решті позовних вимог сторонам відмовлено.
З вказаним рішенням не погодилась позивачка і подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду і направити справу на новий розгляд, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.
В обґрунтування доводів скарги ОСОБА_2 посилається на те, що суд безпідставно включив до сумісного майна подружжя автомобіль, який придбаний нею в період шлюбу в кредит. Вважає, що сумісним майном можна визнати тільки кошти у розмірі 28624 грн., які були сплачені по кредитному договору за час шлюбу. Автомобіль зареєстрований в МРЕО на її ім.*я, належить їй на праві власності згідно договору купівлі – продажу від 09.12.2006 року. Після розірвання шлюбу вона сплатила по кредитному договору 23 483,76 грн. за рахунок власних коштів.
В апеляційному суді позивачка та її представник підтримали доводи скарги в повному обсязі.
Відповідач та його представник заперечували проти скарги, просили рішення суду залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення присутніх осіб, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції при розгляді справи встановлено, що сторони з 09.03.1995 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який згідно свідоцтва про розірвання шлюбу від 08.12.2008 року розірваний. Під час сумісного проживання сторони придбали у власність за договором купівлі – продажу автомобіль ВАЗ 21104 2007 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 вартістю 48400 грн., а також меблі та побутову техніку на загальну суму 17900 грн.
Задовольняючи частково позови суд враховував тільки фактично наявне майно, яке підтверджено актом опису та арешту, сторони з оцінкою майна згодні і спір з цього приводу відсутній. Залишаючи ОСОБА_2 меблі та побутову техніку суд виходив з інтересів дітей, які проживають з матір*ю, оскільки це майно необхідне для забезпечення належних умов проживання та розвитку дітей.
Вирішуючи питання щодо грошової компенсації рівності часток, суд виходив зі сплачених ними спільно коштів та особисто кожним після розірвання шлюбу і дійшов висновку, що загальна сума стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 становить 28845,76 грн. При цьому судом враховано, що ОСОБА_1 13.07.2010 року було внесено на депозитний рахунок суду 35000 грн.
Апеляційний суд вважає за можливе погодитися з висновками суду першої інстанції, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.
Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини ( навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об*єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Частиною 3 ст. 61 СК України передбачено, що якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім*ї, то гроші, інше майно, у тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно ч.1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ним або шлюбним договором.
Суд першої інстанції вірно дійшов висновку про необхідність виділення ОСОБА_2 меблів та побутової техніки, оскільки ці речі необхідні для нормального існування двох дітей і саме про це вона просила в своєму позові, який в подальшому у встановленому законом порядку не змінювала(а.с.148-150). В цій же позовній заяві ОСОБА_2 просила виділити їй в натурі автомобіль, а на користь колишнього чоловіка стягнути з неї різницю у долях у розмірі 28188 грн., на що ОСОБА_1 був згодний, але ОСОБА_2 не були внесені на депозит суду необхідні для цього кошти.
Вирішуючи питання щодо розподілу автомобіля суд першої інстанції правильно визначився з тим, що автомобіль є неподільною річчю та спільним сумісним майном подружжя. Визначивши рівними частки подружжя в цьому майні, суд першої інстанції виходив із дійсної вартості автомобіля, давши при цьому належну оцінку доводам сторін щодо розміру внесених подружжям коштів на його придбання.
Апеляційний суд також погоджується з виділенням автомобіля в натурі ОСОБА_1, яким було внесено на депозит суду 35000 грн., що обумовлює реальне виконання рішення суду і не порушує права ОСОБА_2
Апеляційним судом не приймається до уваги довід скарги щодо того, що автомобіль не є сумісною власністю подружжя, оскільки він суперечить вимогам ч.3 ст. 61 СК України, і за загальним правилом майно, придбане подружжям у кредит, є спільною власністю чоловіка та дружини.
Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Рішення суду є законним та обґрунтованим.
Доводи скарги до уваги не приймаються, оскільки вони не спростовують фактичних обставин справи, встановлених судом і не дають підстав для висновку про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до ухвалення помилкового рішення.
Керуючись ст.ст. 307,308,313-315 ЦПК України, апеляційний суд –
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Старобешівського районного суду Донецької області від 13 липня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: