ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 листопада 2010 р. № 2а-9314/10/1370
Львівський окружний адміністративний суд,
у складі:
головуючого-судді Ланкевича А.З.
з участю секретаря Гіщинської С.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові адміністративну справу за позовом Львівського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів, -
в с т а н о в и в :
Позивач звернувся з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь Львівського міського центру зайнятості 969, 60 грн.
Від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої просять стягнути з відповідача на користь Львівського міського центру зайнятості 799, 90 грн.
Посилається на те, що позивач 01 грудня 2008 року звернулася до Львівського міського центру зайнятості в пошуках роботи, однак реєструючись не повідомила, що така являється студенткою денної форми навчання та отримує стипендію. Відповідно до змісту пунктів 2, 3 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», застраховані особи зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов’язані своєчасно подавати відомості про обставини, що випливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг, а сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов’язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг. Повідомляє, що за час перебування відповідача на обліку, а саме в період з 08 грудня 2008 року по 02 грудня 2009 року, така отримувала у центрі зайнятості матеріальне забезпечення та соціальні послуги, зокрема, їй було виплачено допомогу з безробіття у сумі 8 269, 90 грн. Вказує на те, що надіслана позивачем Претензія про повернення виплачених безпідставно коштів відповідачем визнана, а відтак останньою відшкодовано 7 300 грн. та згодом ще 170 грн, що було підставою зменшення розміру позовних вимог. Отже, сума неповернених коштів, стверджує позивач, становить 799, 90 грн.
Сторони явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, в тому числі відповідач –повторно, повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, від представника позивача надійшла заява в якій він позов підтримує з підстав наведених в позовній заяві, просить слухати справу за його відсутності, а відтак, суд ухвалив здійснювати розгляд справи без участі представників сторін.
Дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
ОСОБА_1 на підставі її заяви отримала статус безробітної та в період з 08 грудня 2008 року по 02 грудня 2009 року отримувала у Центрі зайнятості допомогу з безробіття, сума якої взагалом склала 8 269, 90 грн.
Як вбачається з Акту розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення №1321 від 24 грудня 2009 року, перевіркою встановлено, що позивач зарахована до складу учнів Львівського професійного ліцею 03 вересня 2007 року та відрахована –05 квітня 2009 року, а нарахована їй стипендія за І квартал 2009 року в сумі 634 грн. співпадає з даними форми 1ДФ за І квартал 2009 року.
Відповідач, отримавши від позивача Претензію від 15 січня 2010 року з вимогою повернути безпідставно виплачену допомогу з безробіття на загальну суму 8 269, 90 грн., декількома платежами повернула Львівському міському центру зайнятості 7 470 грн.
Згідно п.«в»ч.1 ст.25 Закону України «Про зайнятість населення», держава створює умови незайнятим громадянам у поновленні їх трудової діяльності та забезпечує їм такі види компенсацій: виплата в установленому порядку допомоги по безробіттю.
Відповідно до ч.1 ст.1 вищенаведеного Закону, зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.
Пунком «е»ч.3 ст.1 вищенаведеного Закону передбачено, що в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах: які проходять професійну підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації з відривом від виробництва; навчаються в денних загальноосвітніх школах і вищих навчальних закладах.
В ч.1 ст.2 вищенаведеного Закону зазначено, що безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.
Відповідно до пунктів 2, 3 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», застраховані особи зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов’язані своєчасно подавати відомості про обставини, що випливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов’язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Враховуючи вищенаведене, відповідач безпідставно отримувала від Львівського міського центру зайнятості за вищенаведений період допомогу з безробіття, а відтак з урахуванням повернених нею коштів, невідшкодованою залишається сума 799, 90 грн., що підлягає стягненню з відповідача в користь позивача.
На підставі ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України із урахуванням того, що рішення ухвалене на користь позивача - суб'єкта владних повноважень, судові витрати здійснені таким не підлягають до компенсації.
Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
Позов задоволити в повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь Львівського міського центру зайнятості суму заборгованості в розмірі 799 грн. (сімсот дев’яносто дев’ять) грн. 90 коп.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений вищенаведеним Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Головуючий Ланкевич А.З.