ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 листопада 2010 р. № 2а-7728/10/1370
Львівський окружний адміністративний суд,
у складі:
головуючого-судді Ланкевича А.З.
з участю секретаря Гіщинської С.Я.
та представників
позивача ОСОБА_1
відповідача Хрящевського Р.Й.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції в м.Червонограді про скасування податкового повідомлення-рішення,–
встановив:
Позивач звернувся з позовом, в якому просить скасувати винесене Державною податковою інспекцією в м.Червонограді податкове повідомлення-рішення №321/1701/2 від 28 липня 2010 року.
В позовній заяві посилається на те, що за результатами проведеної відповідачем перевірки з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства складено Акт №482/1702/НОМЕР_1 від 05 березня 2010 року, згідно якого встановлено, що позивачем допущено порушення вимог пп.3.1.2 п.3.1 ст.3, п.7.1 ст.7, пп.9.12.1 п.9.12 ст.9, п.17.2 ст.17, п.19.2а ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», ст.13, ст.14 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок громадян», внаслідок чого занижено розмір валового доходу за 2007 рік в сумі 16 220, 73 грн. та 2008 рік –114 786, 62 грн. На підставі вищевказаного Акту перевірки відповідачем 28 липня 2010 року винесено податкове повідомлення-рішення №0003211701/2, яким визначено позивачу суму податкового зобов’язання по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 18 152, 07 грн. Позивач з такими висновками відповідача не погоджується, вказує на те, що перевіряючими не враховано 131 000 грн. валових витрат понесених суб’єктом господарювання, які, відповідно, впливають на розрахунок чистого доходу позивача від зайняття підприємницької діяльності. А відтак, вказує на те, що відповідачем помилково самостійно визначено суму оподатковуваного доходу та безпідставно нараховано суму податку з доходів фізичних осіб.
Від відповідача надійшли письмові заперечення проти позову, в яких такий просить в позові відмовити, посилається на те, що за результатами перевірки позивача з питань дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2009 року складено Акт №482/1702/НОМЕР_1 від 05 березня 2010 року в якому зафіксовані виявлені порушення. Так встановлено розбіжності сум валового доходу зазначених в поданих деклараціях та звітах РРО, у зв’язку з чим зроблено висновок про заниження позивачем в поданих деклараціях розміру валового доходу за 2007 рік в сумі 16 220, 73 грн. та 2008 рік –114 786, 62 грн. Так, стверджує відповідач, що на підставі вищенаведеного Акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення, яким визначено позивачу суму податкового зобов’язання по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 18 152, 07 грн. Щодо долучених до матеріалів справи документів, які начебто підтверджують валові витрати здійсненні суб’єктом господарювання, такі не подавалися податковому органу на час проведення перевірки, зазначає відповідач. Крім цього, відповідач ставить під сумнів наявність зв’язку між здійсненими позивачем витратами на придбання товарів та одержанним доходом. Вказує на те, що аргументи позивача не спростовують наявних порушень, зафіксованих в Акті перевірки та відповідно не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного повідомлення-рішення.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просить їх задоволити, посилається на підстави викладені в позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, просить відмовити в його задоволенні з підстав викладених в письмових запереченнях проти позову.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
В період з 19 лютого по 02 березня 2010 року працівниками Державної податкової інспекції в м.Червонограді проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2009 року, за результатами якої виявлено, що таким допущено порушення вимог пп.3.1.2 п.3.1 ст.3, п.7.1 ст.7, пп.9.12.1 п.9.12 ст.9, п.17.2 ст.17, п.19.2а ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», ст.13, ст.14 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок громадян», внаслідок чого занижено розмір валового доходу за 2007 рік в сумі 16 220, 73 грн. та 2008 рік –114 786, 62 грн., про що складено відповідний Акт №482/1702/НОМЕР_1 від 05 березня 2010 року.
Відповідач дійшов до висновку про допущення позивачем вищенаведених порушень на підставі виявлених в процесі перевірки розбіжностей сум валового доходу зазначених в поданих деклараціях та звітах РРО.
На підставі вищевказаного Акту перевірки відповідачем 28 липня 2010 року винесено податкове повідомлення-рішення №0003211701/2, яким визначено позивачу суму податкового зобов’язання по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 18 152, 07 грн.
За результатами адміністративного оскарження позивачем вищенаведеного податкового повідомлення-рішення, таке залишене в силі, а доводи позивача відхилені.
Позивачем не заперечується факт безпідставного невіднесення ним в поданих органу податкової служби деклараціях до складу валового доходу коштів в розмірі 16 220, 73 грн. за 2007 рік та 114 786, 62 грн. за 2008 рік. Крім цього, позивачем звертається увага суду на неврахування відповідачем при перевірці наявності 131 000 грн. витрат понесених підприємством в періоді, що перевірявся, які відносяться до валових, відомості про які позивачем однак не вказувалися в поданих ним деклараціях. На підтвердження вказаної позиції вказує на наявні в матеріалах справи товарно-транспортні накладні та товарні чеки.
Згідно пунктів 1, 11 ч.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: 1) здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків); 11) застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірі, встановлених законодавством, а також стягувати до державного бюджету суми заборгованості суб'єктів господарювання за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками та фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі, та нарахованої на неї пені у порядку, передбаченому Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
Згідно абзаців 3, 4, 6 п.1.3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №326 від 11 червня 2004 року, перед початком проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків за місцезнаходженням податкового органу посадова особа, відповідальна за проведення перевірки, зобов'язана прийняти надані суб'єктом підприємницької діяльності документи, пов'язані із здійсненням підприємницької діяльності за період, що перевіряється. Зазначені документи приймаються за описом, складеним платником податків за власним бажанням. У кінці опису суб'єктом підприємницької діяльності повинно бути зазначено, що для проведення перевірки документи надані в повному обсязі, інші документи, пов'язані із здійсненням підприємницької діяльності, відсутні.
Враховуючи вищенаведене, суб’єкт господарювання зобов’язаний подавати працівникам органів державної податкової служби на час проведення перевірки усі наявні в нього підтверджуючі документи за відповідний період діяльності, щодо якого здійснюється перевірка, та несе відповідальність за усі можливі негативні для нього наслідки, які можуть виникнути у зв’язку з неподанням чи ухиленням від подання окремих документів.
Відповідно до п.б пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.
Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Враховуючи те, що позивач не надав суду жодних доказів на підтвердження факту подання перевіряючим на час перевірки документів, долучених до матеріалів справи, які підтверджують понесені таким витрати на придбання товарів, суд не вбачає наявності в діях перевіряючих протиправного характеру, а відтак висновки останніх з урахуванням наданих їм первинних документів є правильними, тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення до скасування не підлагає.
На підставі ст.94 вищенаведеного Кодексу та з урахуванням того, що рішення ухвалене на користь відповідача - суб'єкта владних повноважень, судові витрати здійснені позивачем не підлягають до компенсації.
Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
В задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції в м.Червонограді про скасування податкового повідомлення-рішення –відмовити.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений вищенаведеним Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Повний текст постанови виготовлено 23 листопада 2010 року.
Головуючий Ланкевич А.З.