ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 листопада 2010 р. № 2а-5614/10/1370
Львівський окружний адміністративний суд,
у складі:
головуючого-судді Ланкевича А.З.
з участю секретаря Гіщинської С.Я.
та представників
позивача Греділя В.І.
відповідача Копняк Н.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові адміністративну справу за позовом Управління Держкомзему у Городоцькому районі Львівській області до Державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області про скасування рішення,-
встановив :
Позивач звернувся з позовом, в якому просить скасувати рішення відповідача від 01 березня 2010 року №65 про застосування економічних санкцій в сумі 19 245 грн. за порушення державної дисципліни цін.
В позовній заяві та письмових поясненнях посилається на те, що за результатами проведеної відповідачем перевірки діяльності позивача, складено Акт від 24 лютого 2010 року, в якому зафіксовані виявлені порушення. Так встановлено, зазначає позивач, що ним допущено порушення вимог спільного наказу Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України від 15.06.2001 року №97/298/124 «Про затвердження розмірів оплати земельно-кадастрових робіт та послуг», Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», Постанови Кабінету Міністрів України №1619 від 01 листопада 2000 року «Про затвердження Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів», в результаті чого необгрунтовано отримано виручку за послуги з інформації про грошову оцінку земельної ділянки та завищено плату за видачу висновків про наявні сервітути і обмеження у користуванні земельною ділянкою, про надання місця розташування земельних ділянок, висновків про погодження проекту відведення земельної ділянки та складання технічного завдання на виконання землевпорядних робіт, оформлення проектів договорів оренди землі. Пояснює, що на підставі вищенаведеного Акту відповідачем винесено оскаржуване рішення, яким вирішено, за одержання позивачем необгрунтованої виручки внаслідок справляння плати за послуги, що надаються безоплатно та застосування вільних тарифів, замість регульованих, вилучити у останнього в дохід Державного бюджету 19 245 грн. Однак, вважає, що підстав для винесення оскаржуваного рішення не було, оскільки такі санкції не можуть застосовуватися до державних органів, так як останні не є суб’єктами господарювання. Посилається на те, що позивачем жодних доходів від вказаних послуг не отримувалось, а усі кошти спрямовувалися до Державного бюджету України. Крім цього, вказує на те, що Порядком виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1619 від 01 листопада 2000 року, встановлено лише види, а не вичерпний перелік, земельно-кадастрових робіт та послуг, які можуть виконуватися та надаватися на платній основі державними органами земельних ресурсів. А спільним наказом Держкомзему, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України від 15 червня 2001 року №97/298/124 «Про затвердження розмірів оплати земельно-кадастрових робіт та послуг»встановлені рекомендовані розміри оплати земельно-кадастрових робіт та послуг.
Від відповідача надійшли письмові заперечення проти позову, в яких він просить в позові відмовити, посилається на те, що під час перевірки позивача, виявлено що таким надавались на платній основі послуги, які повинні надаватися безоплатно та застосовувалися вільні тарифи, замість регульованих. Вважає, що органи земельних ресурсів мають право надавати на оплатній основі лише ті послуги, перелік яких визначений Постановою Кабінету Міністрів України №1619 від 01 листопада 2000 року, однак у такій прямо не передбачено послуг наданих позивачем. А спільним наказом Держкомзему, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України від 15 червня 2001 року №97/298/124 встановлені фіксовані розміри плати за послуги, що надаються органами Держкомзему, однак позивачем застосовувалися натомість вільні ціни. Вказує на те, що аргументи позивача не спростовують наявних порушень, зафіксованих в Акті перевірки та відповідно не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного рішення.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просить їх задоволити, посилається на підстави викладені в позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила, просить відмовити в його задоволенні, посилається на підстави викладені в запереченні на позовну заяву.
Зуслухавши пояснення сторін, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
На підставі посвідчення №000427 від 04 лютого 2010 року, виданого Держінспекцією цін в Львівській області, в період з 17 по 24 лютого 2010 року працівниками Державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області проведена планова перевірка позивача за період його діяльності з жовтня 2008 по 23 лютого 2010 року, за результатами якої виявлено, що таким допущено порушення вимог: спільного наказу Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України від 15 червня 2001 року №97/298/124 «Про затвердження розмірів оплати земельно-кадастрових робіт», шляхом застосування вільних (договірних), а не фіксованих, цін при наданні послуг з інформації про грошову оцінку земельних ділянок; Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності»та Постанови Кабінету Міністрів України №1619 від 01 листопада 2000 року «Про затвердження Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів», шляхом завищення плати за видачу висновків про наявні сервітути і обмеження у користуванні земельними ділянками, про надання місця розташування земельних ділянок, висновків про погодження проекту відведення земельних ділянок та складання технічного завдання на виконання землевпорядних робіт, оформлення проектів договорів оренди землі, про що складено відповідний Акт №000074 від 24 лютого 2010 року.
На підставі вищенаведеного Акту перевірки відповідачем 01 березня 2010 року винесено рішення №65, яким вирішено, за одержання позивачем необгрунтованої виручки внаслідок справляння плати за послуги, що надаються безоплатно та застосування вільних тарифів, замість регульованих, вилучити у останнього в дохід Державного бюджету 19 245 грн.
Позивач є державним органом, а саме - територіальним органом Держкомзему, який діє на підставі Положення про управління (відділ) Держкомзему в районі, затвердженого Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 17 червня 2008 року N123, та керується у своїй діяльності Конституцією України, законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України та наказами Державного комітету України по земельних ресурсах і Головного управління Держкомзему в області.
Відповідно до п.11 ст.4 вищенаведеного Положення, управління відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює в установленому порядку надання платних послуг згідно з переліком, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Згідно абзаців 7 та 17 ст.4 Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000 р. N1819, Держцінінспекція відповідно до покладених на неї завдань: вживає відповідно до законодавства заходів за порушення суб'єктами господарювання порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також невиконання вимог органів державного контролю за цінами; застосовує відповідно до законодавства адміністративно-господарські санкції за порушення порядку формування, встановлення та застосування цін (тарифів).
Як вбачається з змісту норм Закону України "Про захист економічної конкуренції", суб'єктами господарювання визнаються також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю в частині їх діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності.
З урахуванням вищенаведеного, позивач визнається суб'єктом господарювання під час надання таким, віднесених до його повноважень, платних послуг.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надання державними органами земельних ресурсів послуг на платній основі врегульовано Постановою Кабінету Міністрів України від 01.11.2000 № 1619 «Про затвердження Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів»та спільним наказом Держкомзему, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України від 15.06.2001 року №97/298/124 «Про затвердження розмірів оплати земельно-кадастрових робіт та послуг»зареєстрованого Міністерством Юстиції України за № 579/5770 від 10.07.2001 року.
Пунктом 1 «Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів», який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.11.2000 року №1619 зазначено, що цей порядок визначає основні вимоги щодо виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів, бюджетними установами та організаціями, які належать до сфери їх управління, на платній основі.
Також пунктом 5 вищезазначеного Порядку встановлено види, а не вичерпний перелік, земельно-кадастрових робіт та послуг, які можуть виконуватися та надаватися на платній основі державними органами земельних ресурсів.
Крім того, пунктом 1 додатку спільного наказу Держкомзему, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України від 15.06.2001 року №97/298/124 «Про затвердження розмірів оплати земельно-кадастрових робіт та послуг»встановлені рекомендовані розміри оплати земельно-кадастрових робіт та послуг.
Тому твердження відповідача, щодо «визначення в вищенаведеному Порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 01.11.2000 року № 1619, вичерпного переліку консультацій і довідок, які можуть надаватися на платній основі державними органами земельних ресурсів»не може братися до уваги судом, оскільки таке не відповідає дійсності, а Інспекція з контролю за цінами не наділена повноваженнями давати роз'яснення нормативно-правових актів чи тлумачити їх зміст на власний розсуд.
За таких обставин, суд не вбачає наявності встановлених в Акті перевірки порушень, що слугували підставою для покладання на позивача передбаченої ст. 14 Закону України «Про ціни і ціноутворення»відповідальності, а тому оскаржуване рішення підлягає до скасування.
Крім цього, згідно ч.2 ст.241 Господарського кодексу України, перелік порушень, за які з суб’єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.
А враховуючи те, що законодавством, в якому, на думку відповідача, допущено правопорушення, не передбачено такого переліку порушень, розміру шрафу і порядку його стягнення, у відповідача відсутні підстави для прийняття оскаржуваного рішення.
На підставі ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України із урахуванням того, що рішення ухвалене на користь позивача, який не є суб’єктом владних повноважень у спірних правовідносинах, судові витрати здійснені таким підлягають до компенсації.
Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
Позов задоволити в повному обсязі.
Скасувати рішення Державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області від 01 березня 2010 року №65 про застосування економічних санкцій в сумі 19 245 грн. за порушення державної дисципліни цін.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Управління Держкомзему у Городоцькому районі Львівській області 3 (три) грн. 40 коп судового збору сплаченого останнім при поданні позову.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений вищенаведеним Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Повний текст постанови виготовлено 23 листопада 2010 року.
Головуючий Ланкевич А.З.