Справа № 2-а-1635/10

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

02 грудня    2010 року                             м. Сімферополь

Суддя Центральний районний суд м. Сімферополя АР Крим     - Лебедь О.Д.,                

розглянувши у скороченому провадженні справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя про визнання дій неправомірними та зобов’язання виконати певні дії

                  ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Управління пенсійного фонду України у Центральному районі м. Сімферополі про зобов’язання нарахувати та стягнути на його користь щомісячну соціальну допомогу «дітям війни»  за період з 01.01.2008 до теперішнього часу. На підставі ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни з 01.01.06 р. повинна виплачуватись щомісячна соціальна грошова допомога у розмірі  30% мінімальної пенсії за віком, однак в період з  2006 р. по теперішній час. допомога не сплачується. Крім того, на теперішній час позивач працює, однак відповідач здійснив перерахунок пенсії, виходячи з розміру середньомісячної заробітної плати за 2007 р. а не 2009 р. Вважає,  що вказаними діями відповідача порушуються його права, як працюючого пенсіонера. Ухвалою Центрального районного суду м. Сімферополя від 03.11.2010 р. відмовлено в поновленні строку позовної давнини та призначено справу до слухання за період часу щодо виплати як «дитині війни» з 01.05.2010 р. та по 01.11.2010 р. , та про зобов’язання здійснення перерахунку пенсії за період часу з 01.05.2010 р. та по 01.11.2010 р.

Відповідно до вимог ст. 183-2 КАСУ справа розглядається в порядку скороченого провадження одноособова, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Відповідач у встановлений строк не надав заперечення проти позову.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає   частковому задоволенню по наступних підставах.

Судом встановлено, що позивач, відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни. Відповідно ст. 6 зазначеного Закону з 01 січня 2006 р. позивачу повинна виплачуватися щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. У 2006-2007 р. така допомога  не виплачувалась, а у 2008, 2009, 2010 р. виплачувалась у неповному обсязі.

Відповідно ст. 77, 110 ЗУ «Про державний бюджет України на 2006 рік»,  п. 12 ст. 71, ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік»,  призупинено дію ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».

Рішенням Конституційного суду України  № 6-рп2007  положення п. 12 ст. 71 ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік» - яким призупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», визнано такими, що не відповідають Конституції України. Відповідно до ч. 2 ст. 3 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Статтею 22 Конституції України передбачено, що при прийнятті інших або нових або внесення змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.

Законом України від 28.12.2007 № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"  був викладений в такій редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни”.  

Вказані зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI, згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а відповідно, вони втратили чинність з моменту ухвалення цього рішення.  

Розмір соціальної допомоги, відповідно до статті 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни", становить 30% мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком, відповідно до статті 28 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно ч. 2 ст. 46 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», нараховані суми пенсії, які не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком із нарахування компенсації втрати частини доходів.

Таким чином, суд доходить до висновку, що задоволенню підлягають вимоги, щодо зобов’язання нарахування та виплати щомісячної соціальної допомоги як «дітям війни» за період з 01.05.2010 р. та по 01.11.2010 р. з урахуванням підвищення на 30 % від мінімальної пенсії за віком, відповідно до Закону України « про соціальний захист дітей війни» без врахування суми заборгованості, оскільки фактичний перерахунок розміру пенсії не входить до повноважень суду.

Судом встановлено, що відповідач є пенсіонером, отримує пенсію за віком, однак продовжує працювати на посаді ДП «Кримський науково – виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації»  з 08.07.1996 р.  на посаді головного інженера..

Відповідно до ст. 42 Закону України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особа має право на перерахунок пенсії за стажем і заробітній платі як застрахована особа, яке після призначення пенсії продовжувало працювати не менш 2-х років з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії.

Перерахунок пенсії по заробітній платі (доході) проводяться за період страхового стажу, відповідно до ч.1 ст. 40 Закону України « Про загальнообов'язкове  державне пенсійне страхування», тобто зараховується заробітна плата (дохід) за будь – яки 60 календарних місяців страхового стажу поряд до 01.07.2000 р. та за весь період страхового стажу, починаючи з 01.07.2000 р.

Середня заробітна плата працівників, зайнятих в сфері економіки України, для розрахунку заробітної плати з якого нараховується пенсія, повинна прийматися за календарний рік, який предшествує року звернення за призначенням(перерахунком) пенсії.

В квітні 2010 р. позивач звертався до відповідача про перерахунок пенсії за стажем і заробітної платі відповідно до ст. 40-42 Закону України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідач здійснив перерахунок пенсії, але при перерахунку середньомісячної заробітної плати, для розрахунку пенсії, застосували середню заробітну плату робітників, зайнятих в сфері економіки України за 2007 р. – 1197 грн. 91 коп., а не за 2009 р. – 1650 грн. 43 коп., що не відповідає діючому законодавству.

Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах о протиправності рішень, дій або бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок по доказуванню правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності полягає на відповідачі, якщо він заперечує проти позову, тобто встановлена презумпція вини суб’єкту владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого були оскаржені  - тобто усі приведені позивачем обставини справи о рішенні, діях чи бездіяльності відповідача – суб’єкта владних повноважень відповідають дійсності, поки відповідач їх не спростує.

    Оскільки до теперішнього часу відповідачем не надані яки - б  не - будь дані, яки свідчать про правомірність його дій, то суд доходить до висновку, що відповідач не виконав зобов’язання доказування, які покладені  на нього ст. 71 КАС України, тобто усі дані наведені суду позивачем відповідають дійсності.

Підстав для визнання бездіяльності відповідача щодо несплати щомісячної соціальної надбавки «як дітям війни» протиправною не має, оскільки відповідач діє в межах повноважень, наданих йому Законом, однак суд визнає дії відповідача протиправними, в ході яких не виконані вимоги ст. 40-42 Закону України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно з якими відповідач зобов’язаний був при розрахунку пенсії застосувати середню заробітну плату працівників, зайнятих в сфері економіки України за 2009 р. – 1650 грн. 43 коп.

На підставі ст. 8, 22,  55, 95 Конституції України, ч.2, ст. 3, ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни», керуючись ст.  8-12, 100, 159, 160 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя про визнання дій неправомірними та зобов’язання виконати певні дії   – задовольнити частково.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі у м. Сімферополь нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_2 недоплачену позивачу, як дитині війни щомісячну соціальну допомогу за період з 01.05.2010 р. та по 01.11.2010 р. з урахуванням підвищення  на 30%  від мінімальної пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Визнати дії відповідача протиправними, в ході яких не виконані вимоги ст. 40-42 Закону України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно з якими відповідач зобов’язаний був при розрахунку пенсії застосувати середню заробітну плату працівників, зайнятих в сфері економіки України за 2009 р. – 1650 грн. 43 коп.

Зобов’язати відповідача провести перерахунок ОСОБА_2 пенсії з 01.05.2010 р. з урахуванням середньої заробітної плати працівників в сфері економіки України за 2009 р. та сплачувати новий розмір пенсії до надання документів, яки  впливають на розмір пенсії відповідно до діючого законодавства.

ОСОБА_2 в решті заявлених вимог – відмовити.

Постанова може бути оскаржена шляхом подачі до Севастопольського апеляційного адміністративного суду  через Центральний районний суд  м. Сімферополя  в 10 – денний  строк  з дня отримання копії постанови апеляційної скарги.

Суддя: