Справа № 11 – 592/10                                              Головуючий у 1 інстанції – Каліновська В.С.

ст. 185 ч.3  КК України                                           Доповідач – Польовий М.І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ВОЛИНСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

                                                                                                                03 грудня 2010 року  

Колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого – судді Польового М.І.

суддів   Фідрі О.М., Міліщука С.Л.

з участю прокурора Смолюка Б.С.

засудженого ОСОБА_1

потерпілого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Луцьку кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Луцького міськрайонного суду від 20 вересня 2010 року, яким ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м.Луцька, громадянин України, з середньою освітою, проживаючий в АДРЕСА_1, судимий 03 липня 2008 року Луцьким міськрайонним судом за ст.ст.185 ч.2, 75 КК України на 2 роки позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки, -

засуджений за ч.3 ст.185 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднано невідбуте покарання за вироком Луцького міськрайонного суду від 03 липня 2008 року і остаточно ОСОБА_1 призначено покарання 4 (чотири) роки позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 постановлено рахувати з 20 вересня 2010 року.

Зараховано ОСОБА_1 в строк відбуття покарання час перебування під вартою з 04 червня по 20 вересня 2010 року.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судові витрати за проведення експертиз в сумі 638 грн. 52 коп.

Вирішено судом також питання щодо речового доказу по справі.

Запобіжний захід ОСОБА_1 залишений у виді тримання під вартою.

Згідно вироку суду ОСОБА_1 засуджений за те, що в період з 22 по 25 січня 2010 року, в темну пору доби, шляхом віджиму металопластикового вікна, проник в новозбудований нежилий будинок АДРЕСА_2 і викрав майно потерпілої ОСОБА_3 на загальну суму 10000 грн.

Він же, на початку лютого 2010 року, в темну пору доби, шляхом віджиму металопластикового вікна, проник в новозбудований нежилий будинок АДРЕСА_3 і викрав майно потерпілого ОСОБА_4 на загальну суму 2830 грн.

Він же, в ніч з 21 на 22 лютого 2010 року, шляхом видавлювання стулки металопластикового вікна, проник в новозбудований нежилий будинок АДРЕСА_4 і викрав майно потерпілого ОСОБА_2 на загальну суму 2295 грн.

Він же, на початку березня 2010 року, у вечірній час, шляхом віджиму металопластикового вікна, проник в новозбудований нежилий будинок АДРЕСА_5 і викрав майно потерпілого ОСОБА_5 на загальну суму 4230 грн.

Він же, в ніч з 24 на 25 квітня 2010 року, шляхом пошкодження вікна, проник в господарське приміщення, яке знаходиться на виділеній під забудову земельній ділянці поблизу новозбудованого нежилого будинку АДРЕСА_6 і викрав майно потерпілого ОСОБА_6 на загальну суму 5060 грн.

В апеляції засуджений ОСОБА_1, не оспорюючи доведеності винуватості та правильності кваліфікації дій, просить вирок суду змінити і пом’якшити призначене покарання. Посилається на те, що у вчиненому щиро розкаявся, сприяв розкриттю злочину, частково відшкодував спричинені збитки, на утриманні має троє малолітніх дітей, потерпілі не наполягають на призначенні йому суворого покарання.

Заслухавши доповідача, який виклав суть справи та доводи апеляції, засудженого ОСОБА_1, який апеляцію підтримав, потерпілого ОСОБА_2, який апеляцію заперечив, міркування прокурора про залишення вироку без змін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляція до задоволення не підлягає.

Висновок суду про вчинення ОСОБА_1 зазначеного у вироку суду злочину підтверджується матеріалами справи і в поданій апеляції не оспорюється.

Кваліфікація судом дій ОСОБА_1 за ч.3 ст.185 КК України є вірною.

При призначенні ОСОБА_1 покарання враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про його особу, а також наведені в апеляції обставини.

Так як ОСОБА_1 злочини вчинив в період звільнення від відбування покарання з випробуванням, тому суд прийшов до обгрунтованого висновку про те, що його виправлення можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.

Призначене ОСОБА_1 покарання відповідає вимогам ст.ст.50, 65 КК України, є необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

Законних підстав для зміни вироку та пом’якшення ОСОБА_1 покарання колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Вирок Луцького міськрайонного суду від 20 вересня 2010 року залишити без змін, а апеляцію засудженого ОСОБА_1 – без задоволення.

Головуючий  

Судді