ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 411
РІШЕННЯ
Іменем України
|
15.08.2006 |
Справа №2-31/11178-2006 |
За позовом Державної податкової інспекції у м. Феодосії, м. Феодосія. До відповідача Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м. Феодосія
Про стягнення 97351,76грн.
Суддя А.В.Привалова
ПРЕДСТАВНИКИ:
Від позивача - Кулак К.В., в.о. начальника юридичного відділу, довіреність №1/10-0 від 08.06.2006р.
Від відповідача - ОСОБА_1., свідоцтво про держ.реєстр. НОМЕР_1, ОСОБА_2, представник нот.дов. НОМЕР_2.
Сутність спору: Державна податкова інспекція у м.Феодосії звернулась до господарського суду АРК з позовом до суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 про стягнення фінансових санкцій у розмірі 97351,76грн. за рахунок його активів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачу донараховні податкові зобов'язання зі сплати фінансових санкцій на підставі податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_3 і №НОМЕР_4 та № НОМЕР_5 на загальну суму 91206,75грн. за заниження ПДВ і прибуткового податку з громадян, а також в автоматичному режимі нарахована пеня в сумі 6145,01грн. Суму недоїмки СПД ОСОБА_1. не сплатив в добровільному порядку в установлені законом строки, тому вона підлягає стягненню у судовому порядку. В правове обґрунтування позивач посилається на норми ст.238 ГК України, а також вказує що сума позову не підлягає доказуванню, оскільки підтверджена постановою суду.
Позивач користуючись своїм правом, наданим ст.22 ГПК України, зменшив суму позову відповідною заявою про уточнення позовних вимог і просить стягнути суму недоїмки без врахування пені, оскільки станом на 04.08.06р. по особовому рахунку відповідача було проведено списання пені і сума податкового боргу складає 91178,59грн. Представник позивача позов підтримав в повному обсязі, вказує, що строк давності слід відраховувати з 21.10.2003р. з дати винесення постанови Феодосійським міським судом про припинення кримінальній справі відносно відповідача.
Відповідач проти позову заперечує з підстав зазначених у відзиві на позов. Також вказує, що позивачем пропущений строк позовної давності передбачений Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» з цих підстав просить в позові відмовити.
У ході судового розгляду справи відповідач заявляв письмові клопотання про зупинення провадження у справі; про розстрочку заборгованості у порядку ст.121 ГПК України в сумі 63606,75грн.; клопотання про скасування пені на суму 6145грн. і зменшення розміру штрафних санкцій відповідно до ст.83 ГПК України та клопотання про повернення позовної заяви. Але у судовому засіданні 08.08.06р. відповідач відповідною заявою відкликав свої клопотання.
В порядку ст.77 ГПК України справа слуханням відкладалась та по справі оголошувалась перерва.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені докази, суд,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа виконавчим комітетом Феодосійської міської Ради народних депутатів 29.08.1996року, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію № НОМЕР_6 (а.с.6), та взятий на податковий облік у ДПІ в м.Феодосія, ідентифікаційний код № НОМЕР_7.
В період з 04.04.03р. по 20.05.03р. ДПІ у м. Феодосія була проведена позапланова документальна перевірка відповідача у справі з питання дотримання вимог податкового законодавства при ввезенні на територію України яхти «Аlena» та її подальшого продажу.
За результатами перевірки було складено акт НОМЕР_8. В ході перевірки було встановлено, що відповідачем по справі при здійсненні господарської операції з продажу вказаного судна не було здійснено нарахування і сплату ПДВ в сумі 27600,00грн., а також встановлено заниження податкових зобов'язань по прибутковому податку у 2002 році на суму 36006,75грн.
На підставі зазначеного акту перевірки позивачем по справі були винесені податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_3 на суму 55200,00грн., з якого 27600,00грн. основного зобов'язання і 27600,00грн. штрафних санкцій, та № НОМЕР_5 від 21.05.03р. на суму 36006,75грн.
У ході судового розгляду справи позивач зменшив свої позовні вимоги заявою про уточнення позову і просить стягнути з відповідача за рахунок його активів 91178,59грн. суму боргу яка значиться за ним згідно картки особового рахунку платника податків. Судом приймається зменшення позивачем суми позову, оскільки така дія позивача є його невід'ємним правом, передбаченим ст.22 ГПК України, відповідає закону і не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваємих законом інтересів.
Суд вважає, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
В ході проведеної позивачем по справі перевірки з питання дотримання СПД ОСОБА_1 вимог податкового законодавства при ввезені на територію України яхти «Аlena» та її подальшого продажу було встановлено, що відповідачем по справі в січні 2003 року був укладений договір купівлі-продажу комерційного судна - яхти «Alena» номер НОМЕР_9, згідно якому ОСОБА_1. здійснив операцію з продажу вказаного судна за готівкові кошти в сумі 138000грн.
Також встановлено, що відповідачем по справі були занижені податкові зобов'язаня з прибуткового податку з громадян за 2002 рік в сумі 36006,75грн. Декларацію про доходи, отримані від заняття підприємницькою діяльністю за 1 квартал СПД ОСОБА_1. не представив. Валовий дохід від продажу судна склав 138000,00грн.
Таким чином, відповідачем було порушено п.9.3, 9.4 і п.3.1.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме СПД ОСОБА_1. не зареєструвався в якості платника податку на додану вартість і не здійснив нарахування та сплату ПДВ в сумі 27600,00грн, а також порушено пп.19.2 п.19.2 ст.19 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.92р. №13-92 (з подальшими змінами та доповненнями), а саме занижені податкові зобов'язання по прибутковому податку за 2002 рік в сумі 36006,75грн.
У зв'язку з чим податковими повідомленнями-рішеннями відповідачу були донараховані податкові зобов'язання з ПДВ в сумі 27600,00грн. та з прибуткового податку з громадян в сумі 36006,75грн.
Штрафні санкцій в сумі 27600,00грн. були застосовані позивачем на підставі п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181 від 21.12.2000р.
Відповідно до п.4.2 ст.4 вказаного Закону контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо зокрема платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію, або дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.
Згідно пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до п.4.2 та 4.3 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених пп.5.2.2 цього пункту.
Відповідно до п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах «а» - «в» пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 цього Закону, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.
Судом встановлено, що відповідач 02 червня 2003 року отримав податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_3 та № НОМЕР_5 від 21.05.03р. В порядку апеляційного оскарження чи в судовому порядку вказані податкові повідомлення-рішення не оспорювались відповідачем.
Отже з 02.06.03р. податкове зобов'язання на суму 91206,75грн. визначене у вказаних податкових повідомленнях-рішеннях слід вважати узгодженим. Саме з цієї дати слід обчислювати строк позовної давності, який вже сплинув на день подачі позивачем до суду позовної заяви.
Постановою Феодосійського міського суду від 21.10.03р. за результатами розгляду постанови слідчого Феодосійського МВ ГУ МВД України в АР Крим про припинення кримінальної справи по звинуваченню ОСОБА_1 в скоєні злочину по ч.2 ст.212 Кримінального кодексу України кримінальну справу припинено внаслідок амністії.
Посилання позивача на те, що вказана сума податкового зобов'язання вважається узгодженою з 21.10.03р., тобто з моменту прийняття Феодосійським міським судом постанови про припинення кримінальної справи, судом не приймається до уваги у зв'язку з наступним.
Підпунктом 5.2.4 п.5.2 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» чітко встановлено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається не узгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.
СПД ОСОБА_1. не оскаржував в судовому порядку зазначені податкові повідомлення-рішення, а предметом кримінальної справи не було визнання недійсним рішення контролюючого органу.
Відповідно до пп.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Відповідно до пп.15.2.1 п.15.2 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у п.15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання.
Разом з тим підпункт 15.1.2 п.15.1 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачає, що податкове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності у разі коли судом встановлено скоєння злочину посадовими особами платника податків або фізичною особою - платником податків щодо умисного ухилення від сплати податкового зобов'язання.
Але суд вважає, що в даному випадку ця норма закону не підлягає застосуванню. По-перше, вказана норма не є імперативною, тобто встановлює право на її застосування у кожному конкретному випадку, а не обов'язок. По друге, відсутнє судове рішення про скоєння відповідачем у справі злочину щодо умисного ухилення від сплати зазначеного податкового зобов'язання. Згідно ст.6 Кримінально-процесуального кодексу України акт амністії, якій усуває застосування покарання за скоєне діяння, є обставиною, що виключає провадження по кримінальній справі. Тобто Феодосійським місцевим судом постановою від 21.10.03р. про припинення кримінальної справи звільнено ОСОБА_1, якій скоїв злочин, від відповідальності внаслідок акту амністії.
Таким чином, з урахуванням вказаних обставин пред'явлення даного позову можливе тільки в межах строку позовної давності, встановленого пп.15.2.1 п.15.2 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Слід відзначити, що позивач навіть не посилається на застосування при вирішенні спору положень п.п.15.1.2 п.15.2 ст.15 вказаного Закону, а посилається на норми ст.238 Господарського кодексу України, відповідно до якої, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до cуб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади адміністративно-господарські санкції у вигляді штрафу. Однак, стаття 250 ГК України встановлює строк на застосування адміністративно-господарських санкцій, який не може перевищувати шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення суб'єктом господарювання встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
При таких обставинах справи, з урахуванням зменшення позивачем суми позову, прийнятого судом, позовні вимоги ДПІ у м.Феодосії не підлягають задоволенню, оскільки позивачем пропущений строк позовної давності, який є пресекательним і відновленню не підлягає.
За згодою сторін у судовому засіданні 15.08.06р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Відповідно до ст. 84 ГПК України рішення оформлено та підписано 08.09.2006р.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.77,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,
ВИРІШИВ:
1. В позові відмовити.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Привалова А.В.