Справа № 22а-330/2006 Головуючий у 1 інстанції -
Білий М.М.
Категорія - адміністративна Доповідач - Позігун М.І.
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 червня 2006 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - судді: ПОЗІГУНА М.І.
суддів: СКРИПКИ А.А., ШЕВЧЕНКА В.М.
при секретарі: ПАЦ Т.М.
з участю: сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Куликівського РВ УМВС України в Чернігівській області на постанову Куликівського районного суду Чернігівської області від 10 квітня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Куликівського РВ УМВС України в Чернігівській області, прокуратури Куликівського району, прокуратури Чернігівської області про вирішення публічно-правового спору та відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої рішеннями, діями та бездіяльністю органів дізнання та прокуратури, -
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2005 року ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Куликівського РВ УМВС України, прокуратури Куликівського району, прокуратури Чернігівської області про стягнення 465 920 грн. моральної та 4 220 грн. матеріальної шкоди, а також просив суд зобов'язати відповідачів забезпечити ефективний захист його порушеного права, посилаючись на те, що з 6.06.2001 року і до теперішнього часу він постійно і неодноразово звертався до відповідачів з заявами про захист порушеного права на культиватор КПС-4 в порядку кримінального і цивільно-процесуального судочинства, вважаючи, що такий захист можуть надати лише правоохоронні органи, які відповідно до вимог закону зобов'язані були забезпечити ефективний захист порушеного права власності в розумні, визначені законом строки. Проте, на думку позивача, з вини відповідачів, він не отримав належного захисту права власності, про що свідчать результати 15 дослідчих перевірок, 12 постанов про відмову в порушенні кримінальної
справи та прийняті інші рішення по його зверненнях. Навпаки, як стверджує позивач, відповідачі за 5 років не з'ясували місця знаходження культиватора КПС-4, його технічного стану, нинішнього власника і правові підстави володіння ним, можливість та механізм його повернення. Невиконання відповідачами своїх обов'язків, передбачених кримінальним та цивільним процесуальними законами, Конвенцією про захист прав і основоположних свобод людини через велику кількість порушень (більше 90), систематичність їх вчинення та продовжуваний характер, які допускалися посадовими особами, що проявлялося в систематичному невиконанні вказівок суду про проведення додаткових перевірок стосовно з'ясування певних важливих для захисту його інтересів обставин, через прийняття явно незаконних процесуальних рішень при наявності корпоративного зговору між правоохоронними структурами призвело до порушення конституційних та інших немайнових прав, припинення цивільних прав, загрози припинення права власності на культиватор, що одночасно призвело до вимушених змін в житті його і родини, що вимагає від нього додаткових фізичних, психологічних та інтелектуальних зусиль у зв'язку з наявністю цих змін. Вказані наслідки, неможливість їх відновлення, характер дій відповідачів при вчиненні правопорушень, самі правопорушення завдали йому душевних страждань, які носять глибокий продовжуваний характер, що свідчить про завдання йому моральної та матеріальної шкоди.
В адміністративному позові позивач в хронологічному порядку надав суду дані про кількість направлених ним заяв для розгляду по суті, про строки і результати їх розгляду, про кількість прийнятих рішень правоохоронними органами, про рішення суду відносно вказаних рішень органів дізнання і прокуратури, про строки повідомлення його про результати розгляду заяв і щодо наявності належної інформації в цих повідомленнях.
Крім того, 19 січня 2006 року прокурором Куликівського району в черговий раз було скасовано постанову органу дізнання про відмову в порушені кримінальної справи від 20 листопада 2005 року, що стосується захисту його права власності, але даних про результати додаткової перевірки він так і не отримав.
Постановою Куликівського районного суду від 10 квітня 2006 року зобов'язано Куликівський РВ УМВС України в Чернігівській області, прокуратуру Куликівського району Чернігівської області, Чернігівську обласну прокуратуру забезпечити ефективний захист порушеного права власності ОСОБА_1 на культиватор КПС-4.
Стягнуто з Куликівського РВ УМВС в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 10000 грн. в рахунок відшкодування моральної і 1000 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди. Стягнуто з Куликівського РВ УМВС в рахунок повернення витрат на оплату держмита 62 грн. 40 коп. і в дохід держави на доплату держмита 88 грн. 60 коп., а також 30 грн. на інформаційно-технічне забезпечення. В позові ОСОБА_1 до прокуратури Куликівського району і прокуратури Чернігівської області про стягнення матеріальної і моральної шкоди відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Куликівського районного суду від 10 квітня 2006 року та ухвалити нову постанову про задоволення в повному обсязі його адміністративного позову шляхом зобов'язання відповідачів забезпечити ефективний захист порушеного права власності позивача на культиватор КПС-4, стягнення з відповідачів в солідарному порядку 4220 грн. матеріальної шкоди та 465 920 грн. моральної шкоди. При цьому апелянт посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питань щодо визначення розміру відшкодувань матеріальної та моральної шкоди, звільнення від обов'язку по її відшкодуванню прокуратури Куликівського району та прокуратури Чернігівської області. Зокрема, в порушення вимог ч. З ст. 23 ЦК України суд при визначенні розміру матеріальної шкоди не врахував знущального і обманного характеру дій відповідачів при вчиненні ними правопорушень, їх кількості, характеру кожного окремого правопорушення, сукупного характеру, наслідків правопорушень та їх характер, збільшення обсягів фізичних, інтелектуальних і психологічних зусиль позивача для подолання зазначених негативних наслідків в зв'язку з системним і продовжуваним характером правопорушень. Крім того, в порушення вимог ст. 163 КАС суд не мотивував причини неврахування істотних обставин при визначенні розміру відшкодувань моральної шкоди, а також не обґрунтував суму відшкодувань як матеріальної і моральної шкоди, чим порушив і ст. 40 Конституції України, оскільки в своїй постанові не дав обґрунтованої відповіді на його звернення до суду. Звільнивши, з відповідних підстав, відповідачів по справі від відшкодування матеріальної і моральної шкоди, суд позбавив позивача права, передбаченого ст. 15, 16 ЦК України на судовий захист цивільних прав та інтересів, звільнив відповідачів від обов'язку по відшкодуванню шкоди за відсутності підстав, передбачених ч. 4 ст. 14 ЦК України та положень глави 82 ЦК, якою не передбачено звільнення осіб від обов'язку по відшкодуванню шкоди з наведених судом підстав.
В апеляційній скарзі представника Куликівського РВ УМВС ставиться питання про скасування постанови суду з винесенням постанови про відмову в задоволенні адміністративного позову, посилаючись на порушення судом при винесенні рішення норм матеріального і процесуального права, оскільки суд не врахував, що між позивачем і райвідділом внутрішніх справ виникли правовідносини в сфері кримінально-процесуального судочинства, а саме щодо оскарження позивачем постанов про відмову в порушенні кримінальної справи, що передбачено КПК, яким не передбачено можливості відшкодування моральної шкоди в таких випадках. Звернувши стягнення з Куликівського РВ УМВС, суд не вказав жодного нормативного акту, який передбачає можливість такого стягнення, а посилання суду на ст. ст. 18, 159-164 КАС України, не зрозуміло якого кошторису, Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, Рішення Конституційного Суду України від 23.05.2001 року, постанову Пленуму Верховного Суду України є безпідставним, оскільки ними не регулюються спірні правовідносини. Крім того, суд не врахував, що згідно відповідних рішень апеляційного суду,органи дізнання провели перевірку в повному обсязі, об'єктивно не знайшовши підстав для порушення кримінальної справи, а правовідносини, що виникли між ОСОБА_1 та ТОВ „Злагода" є цивільно-правовими, пов'язані з розпаюванням майна СВК „Україна".
Заслухавши доповідача, учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, суд приходить до слідуючого висновку.
Судом встановлено, що в травні 2001 року групі співвласників, одним з яких був і позивач, при розпаюванні майна колишнього КСП „Україна" села Орлівка Куликівського району був переданий у власність відповідно до акту приймання - передачі від 22.05.2001 року культиватор КПС-4, право власності на яке відповідно до п.7.3 Рекомендацій з паювання та виділення майна в натурі при реструктуризації колективних сільгосппідприємств переходить після підписання акту приймання - передачі майна. Оскільки власникам культиватор передано не було, тому позивач неодноразово з 6 червня 2001 року звертався до відповідачів за захистом порушеного права власності на культиватор і на протязі 5 років органи дізнання і прокуратури проводили перевірки заяв.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що постанови про відмову в порушенні кримінальних справ від 12.12.2002 року, 25.04.2003 року, 10.06.2003 не були мотивовані, не давали глибокої інформації про дослідження питань згідно заяв позивача. Постанова від 12 грудня 2002 року скасована постановою суду від 6.02.2003 року, в якій указано, що Куликівським РВ УМВС тричі постановлювалися постанови про відмову в порушенні кримінальної справи 29.06.2002 року, 8.07.2002 року, 12.12.2002 року, які дублюють одна одну, і що перевірка заяв і скарг позивача ретельно не проводилася, або перевірка проводилася формально, не виконувалися вказівки суду, викладені в постановах Куликівського районного суду від 24.04.2002 року, від 4.10.2004 року, 10.01.2005 року, 5.03.2005 року, в яких вказувалося на необхідність проведення повної, всебічної і об'єктивної перевірки.
Згідно документів переписки і повідомлень про надсилання копій постанов для ознайомлення не витримувалися процесуальні строки проведення перевірок, надіслання повідомлень, що перешкоджало позивачу своєчасно і ефективно захищати свої права.
На день розгляду справи невиконані вказівки суду про проведення огляду приміщень бувшого КСП „Україна", де могла б зберігатися сільгосптехніка і про опитування осіб, які могли б знати про тимчасові місця збереження сільгосптехніки, так як вона ще до оформлення актів передачі розтягувалася і приховувалася. Органами прокуратури не приймалися інші більш ефективні міри для захисту порушеного права позивача на власність.
В судовому засіданні встановлено факт не повідомлення позивача про результати додаткової перевірки після скасування прокурором 19.01.2006 року постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 20.11.2005 року.
Стягуючи кошти безпосереднього з Куликівського РВ УМВС, суд виходив із того, що стягнення коштів з державного казначейства законом не передбачена.
Заслухавши доповідача, учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд приходить до слідуючого висновку.
Ст. 1176 ЦК України визначено правові підстави для відшкодування шкоди завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, але на спірні правовідносини положення даної норми права для відшкодування шкоди не поширюються, оскільки відповідно до ч. 6 зазначеної статті шкода завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.
Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач ставив питання про стягнення матеріальної і моральної шкоди з підстав, передбачених ст. 56 Конституції України.
Проте, стягуючи матеріальну шкоду з Куликівського РВ УМВС, суд порушив норми матеріального права, оскільки в силу зазначеної статті Конституції України, матеріальна і моральна шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень відшкодовується за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування, що випливає і зі змісту ст. 1174 ЦК України Законів України „Про міліцію", „Про прокуратуру".
За таких обставин, суд обґрунтовано відмовив в задоволенні позову про стягнення матеріальної та моральної шкоди з прокуратур Куликівського району та Чернігівської області та в порушення норм матеріального права провів стягнення безпосереднього з органу внутрішніх справ, а не з держави.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, вимоги про відшкодування матеріальної і моральної шкоди позивачем пов'язувалися з недотриманням відповідачами норм глави 8 кримінального процесуального кодексу, і матеріальну шкоду позивач пов'язував з витратами в зв'язку з оскарженням рішень, дій, бездіяльності відповідачів, а не в зв'язку з завданням шкоди безпосередньо майну позивача в зв'язку з незаконними діями відповідачів.
За таких обставин, з врахуванням вимог позивача, характеру спірних правовідносин, положень статей 1166, 1167, 1174, 1176 ЦК України підстави для задоволення адміністративного позову в частині відшкодування матеріальної і моральної шкоди відсутні, оскільки завдання шкоди не пов'язано з цивільним правопорушенням органом дізнання і прокуратури в відношенні позивача, зокрема, з безпосереднім завданням шкоди майну позивача в ході дізнання, а законодавець в ст. 1176, ст. 5 Закону України „Про міліцію" визначив виключний перелік підстав відшкодування шкоди, завданих незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання,попереднього слідства і прокуратури в випадку порушень кримінально-процесуального права фізичної особи, зокрема в процесі проведення дізнання.
В суді апеляційної інстанції також було встановлено, що 19.01.2006 року прокурором Куликівського району було скасовано постанову органу дізнання про відмову в порушенні кримінальної справи, але й на час розгляду справи апеляційним судом рішення по результатам перевірки не прийнято, а тому необхідно зобов'язати прокуратуру Куликівського району та Куликівський РВ УМВС України в Чернігівській області закінчити перевірку по відмовному матеріалу НОМЕР_1 та прийняти рішення відповідно до вимог КПК України, про що повідомити позивача, оскільки право позивача, встановлене кримінально-процесуальним законодавством в даному випадку не може бути захищено в межах норм КПК, виходячи зі змісту ст. 99-1, ч. З ст. ПО КПК України, якими передбачено можливість оскарження постанов про відмову в порушенні кримінальної справи, а оскарження дій і бездіяльності органу дізнання та прокуратури за відсутності порушеної кримінальної справи в випадку проведення лише перевірки по факту скоєння злочину з порушенням строків, винесення постанов про відмову в порушенні кримінальної справи поза межами строків встановлених КПК, несвоєчасне направлення повідомлень про результати розгляду заяв, звернень, ненадання відповідей на звернення не передбачено, оскільки інші скарги на дії органу дізнання можуть бути розглянуті лише при попередньому розгляді справи судом першої інстанції або при розгляді її по суті.
В зв'язку з викладеним, постанова суду в частині зобов'язання Куликівського РВ УМВС України в Чернігівській області, прокуратури Куликівського району, Чернігівської обласної прокуратури забезпечити ефективний захист порушеного права власності ОСОБА_1 на культиватор КПС-4 підлягає зміні, оскільки постанова в цій частині не є конкретною.
Стягуючи з відповідача на користь позивача і держави державне мито та кошти на інформаційно-технічне забезпечення суд не врахував, що кодексом адміністративного судочинства взагалі не передбачено стягнення витрат на інформаційно-технічне забезпечення, а судові витрати відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС у випадку ухвалення судового рішення на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, присуджуються з державного бюджету України, або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа.
За викладених обставин постанова суду в частині стягнення з Куликівського РВ УМВС матеріальної і моральної шкоди, судових витрат, витрат за інформаційно-технічне забезпечення підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позову про стягнення з Куликівського РВ УМВС на користь позивача матеріальної і моральної шкоди. Витрати на інформаційно-технічне забезпечення підлягають поверненню позивачу.
Керуючись ст.ст. 195, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Куликівського РВ УМВС України в Чернігівській області задовольнити частково.
Постанову Куликівського районного суду Чернігівської області від 10 квітня 2006 року в частині зобов'язання Куликівського РВ УМВС України в Чернігівській області, прокуратуру Куликівського району, Чернігівську обласну прокуратуру забезпечити ефективний захист порушеного права власності ОСОБА_1 на культиватор КПС-4 змінити, зобов'язавши прокуратуру Куликівського району та Куликівський РВ УМВС України в Чернігівській області закінчити перевірку по відмовному матеріалу НОМЕР_1 та прийняти рішення відповідно до вимог КПК України.
Постанову Куликівського районного суду Чернігівської області від 10 квітня 2006 року в частині стягнення з Куликівського РВ УМВС України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 10 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди і 1000 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, стягнення з Куликівського РВ УМВС України в Чернігівській області в рахунок повернення витрат на оплату державного мита 62 грн. 40 коп. і в дохід держави на доплату державного мита 88 грн. 60 коп., а також 30 грн. на інформаційно-технічне забезпечення - скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Куликівського РВ УМВС України в Чернігівській області про стягнення матеріальної та моральної шкоди відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок коштів державного бюджету в повернення судових витрат 3 грн. 40 коп.
Повернути ОСОБА_1 судові витрати за інформаційно-технічне забезпечення з розгляду цивільних справ, сплачених ним 06 травня 2006 року згідно квитанції НОМЕР_2.
В іншій частині постанову суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.