АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 вересня 2010 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:
головуючого судді: Погорєлової С.О.
суддів: Сидоренко І.П., Сєвєрової Є.С.
при секретарі Колосової Н.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м.Одеси від 31 березня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернаціональні телекомунікації» про визнання звільнення незаконним, зобов’язання змінити формулювання причин звільнення та сплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу й компенсацію за невикористану відпустку, -
встановила:
ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду м.Одеси з позовом до ТОВ «Інтернаціональні телекомунікації» про визнання звільнення незаконним, зобов’язання змінити формулювання причин звільнення та сплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу й компенсацію за невикористану відпустку.(а.с.2-3)
Свої вимоги мотивував тим, що за весь час роботи він належним чином виконував свої трудові обов’язки, не порушував трудову дисципліну та до нього ніколи не застосовувались адміністративні стягнення, відповідач не отримав попередню згоду первинної профспілкової організації на його звільнення, крім того не надав копію наказу про звільнення, належним чином оформлену трудову книжку та не здійснив виплату всіх сум, що належать йому від ТОВ «Інтернаціональні телекомунікації» в день звільнення.
Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 31 березня 2010 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі. (а.с.115-116)
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій ставить питання про його зміну в частині відмови визнання звільнення незаконним. В інший частині рішення не оскаржує, оскільки відповідач здійснив повний розрахунок. В обґрунтування скарги посилається на неповне з’ясування обставин справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного
_______________
Головуючий по першій інстанції – Ільченко Н.А. Справа №22ц-8901/10
Доповідач – Погорєлова С.О. Категорія 51
процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, які підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові
наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Рішення Приморського районного суду м.Одеси від 31 березня 2010 року зазначеним вимогам закону не відповідає.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що порушень діючого трудового законодавства України з боку ТОВ «Інтернаціональні телекомунікації» під час звільнення позивача ОСОБА_1 не встановлено.
Проте, повністю погодитись із таким висновком суду першої інстанції не можна.
Судом встановлено, що наказом ТОВ «Інтернаціональні телекомунікації» №И/К001377 від 01.02.2008 року ОСОБА_1 було прийнято на посаду інженера-програміста сервісного центру департаменту маркетингу та продаж Одеського відділення ТОВ «Інтернаціональні телекомунікації»(а.с.43)
Відповідно до ст.29 КЗпП України ОСОБА_1 було ознайомлено з посадовою інструкцією інженера-програміста сервісного центру.(а.с.63-65)
Відповідно ст.139 КЗпП України, працівники зобов’язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни.
Відповідно ст.141 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган повинен правильно організувати працю працівників.
Згідно ст.142 КЗпП України, трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборного органу первинної профспілкової організації на основі типових правил.
Розділом ІІІ Правил внутрішнього трудового розпорядку ТОВ «Інтернаціональні телекомунікації», які є додатком №1 до Колективного договору між представниками власника та трудовим колективом ТОВ «Інтернаціональні телекомунікації» на 2008-2013 р.р., визначені основні обов’язки працівників.(а.с.52-56)
Як вбачається з копії наказу №И/К-О 00579 від 20 березня 2009 року, позивач звільнений з роботи згідно п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку. (а.с.7)
У цьому випадку відповідач при застосуванні такого крайнього заходу, як звільнення, обмежився лише загальним посиланням на статтю Закону, та не врахував положення ч.3 ст.149 КЗпП України, згідно з якими при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступень тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок і попередню роботу працівника.
Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в п.22 постанови від 06 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, необхідно з’ясувати, в чому конкретно виявилося порушення, яке стало приводом до звільнення; чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за п.3 ст.40 КЗпП України; чи додержано власником або уповноваженим ним органом передбачених ст.ст.147-1, 148, 149 КЗпП України правил і порядку застосування дисциплінарних стягнень.
Як вбачається з матеріалів справи, 10 березня 2009 року інженером з прийому абонентського обладнання сервісного центру ОСОБА_3, було подано головному менеджеру з маркетингу та продаж Одеського відділення ТОВ «Інтернаціональні телекомунікації», службову записку щодо некоректної поведінки інженера-програміста ОСОБА_1 у відношенні абонента.(а.с.34)
У цей же день 10 березня 2009 року оператором відділу продажу та обслуговування абонентів Одеського відділення ТОВ «Інтернаціональні телекомунікації» ОСОБА_4 було подано головному менеджеру з маркетингу та продаж службову записку щодо невиконання інженером-програмістом сервісного центру ОСОБА_1 своїх посадових обов’язків щодо проведення номеру абонента, який підключався.(а.с.36)
Своїми розпорядженнями №2, та №4 головний менеджер з маркетингу та продаж запропонував позивачу надати пояснення с цього приводу. Від надання пояснень ОСОБА_1 відмовився, про що були складені відповідні акти.(а.с.37,38,40,41)
При зазначених обставинах, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_1 не виконав розпорядження свого безпосереднього керівника., щодо надання пояснень, чим порушив п.1.3,1.4 Посадової інструкції та п.1 розділу ІІІ Правил внутрішнього трудового розпорядку, але судова колегія не може погодитись з висновком суду, що зазначені обставини можуть бути підставою для звільнення за п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України.
В наказі про звільнення не зазначено в чому конкретно виявилось порушення, яке стало приводом для звільнення. Представник відповідача у судовому засідання не зміг пояснити системне невиконання яких саме трудових обов’язків позивачем передувало його звільненню.
Крім того, судова колегія критично ставиться до наказу №119-к від 20 березня 2009 року про застосування до ОСОБА_1 в день його звільнення дисциплінарного стягнення у вигляді оголошення догани, за хамське відношення до потенційних клієнтів та невиконання розпорядження безпосереднього керівника.(а.с.66) Зазначений наказ не може свідчити про те, що до працівника раніше вже були застосовані заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції не визначився з сутністю правовідносин, які виниклі між сторонами, оскільки не можна ототожнювали моральні якості позивача, щодо поважного відношення до клієнтів, розуміння необхідності підпорядкування керівництву та системним невиконання трудових обов’язків.
При зазначених обставинах звільнення ОСОБА_1 не можна вважати таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, у зв’язку з чим рішення Приморського районного суду від 31 березня 2010 року в цієї частині підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення вимог ОСОБА_1 про зміну формулювання причин звільнення.
Відповідно доч.2 ст.235 КЗпП України, у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.
Оскільки предметом апеляційного оскарження є рішення суду в межах перевірки законності звільнення, судова колегія не досліджує правильність висновків суду щодо здійснення відповідних стягнень.
Керуючись п.2 ч.1 ст. 307, п.3 ч.1 ст.309, 316,317,319 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Приморського районного суду м.Одеси від 31 березня 2010 року – змінити. Визнати звільнення ОСОБА_1 з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернаціональні телекомунікації» за п.3ч.1 ст.40 КЗпП України незаконним.
Зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтернаціональні телекомунікації» змінити формулювання причин звільнення ОСОБА_1 і вважати його звільненим за ст.38 КЗпП України з 20 березня 2009 року.
В інший частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили до суду касаційної інстанції.
Головуючий: Погорєлова С.О.
Судді: Сидоренко І.П.
Сєвєрова Є.С.