Справа № 2-о-269/10
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2010 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
У складі:
Головуючого – судді Мазниці А.А.
При секретарі – Ковальськй Т.Г.
За участю:
Представника заявника – ОСОБА_1
Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу окремого провадження за заявою ОСОБА_2, заінтересована особа – Перша дніпропетровська державна нотаріальна контора, про встановлення факту, що має юридичне значення, -
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2010 р. заявниця звернулася до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з вищезазначеною заявою, в якій просила встановити факт належності правовстановлюючого документу, а саме те, що свідоцтво про смерть від 07.09.2001 р. належить померлому ОСОБА_3 – її чоловіку. В обгрунтування заявлених вимог зазначила, що у період з 01.09.2002 р. до дня смерті останнього перебувала з ним у зареєстрованому шлюбі та прийняла його прізвище. У подальшому, маючи намір оформити своє право на спадщину після смерті чоловіка, вона звернулася до нотаріальної контори за місцем її відкриття, втім отримала відмову нотаріуса з посиланням на те, що її прізвище у паспорті громадянина України зазначене як “Микаєлян”, в той час як прізвище спадкодавця у свідоцтві про смерть відповідно до його паспортних даних зазначене як “Микаелян”.
У судовому засіданні заявниця вимоги, викладені у заяві, підтримала, на їх задоволенні наполягала.
Заінтересована особа явку свого представника до суду не забезпечила, про день та час його проведення повідомлялася, надала заяву про розгляд справи за його відсутності (а.с. 21).
Розглянувши заяву, суд доходить висновку про її необгрунтованість в частині встановлення факту належності правовстановлюючого документу, оскільки цей факт є очевидним і сумнівів не викликає, а виникнення, зміна, припинення будь-яких прав заявниці від нього не залежить. В той же час суд вважає за необхідне задовольнити заяву в частині встановлення факту родинних відносин, а саме того, що заявниця за життя спадкодавця була його дружиною, оскільки сумніви у цьому зумовили відмову нотаріуса в оформленні права на спадщину (а.с. 14). При цьому зазначений факт підтверджується свідоцтвом про укладання шлюбу між заявницею та ОСОБА_3 (а.с. 7), даними домової книги домоволодіння АДРЕСА_1 та довідкою квартального комітету, згідно яким вони проживали спільно (а.с. 9-13).
Розбіжність у написанні прізвищ заявниці та її померлого чоловіка у їх паспортах громадян України пояснюється тим, що їх спільне прізвище має іншомовне вірменське походження та під час перекладу його на українську мову у кожному випадку було записане з незначною відмінністю. В той же час до свідоцтва про укладання шлюбу, складеного російською мовою, їх спільне прізвище було внесене без відмінностей.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 256, 259 ЦПК України, -
ВИРІШИВ:
Заяву – задовольнити частково.
Встановити факт родинних стосунків, а саме те, що ОСОБА_4 до дня своєї смерті, що настала 06.09.2001 р. був чоловіком ОСОБА_2.
У задоволенні решти вимог – відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги , якщо таку скаргу не буде подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає чинності після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, що брали участь у справі, втім не були присутні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Суддя А.А. Мазниця