Справа № 2-9040/10                                                                  

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

17 листопада 2010 р.                           Жовтневий районний суд

                                     м. Дніпропетровська

У складі:

Головуючого         – судді Мазниці А.А.

Секретаря         – Ковальської Т.Г.

За участю:

Позивача             – ОСОБА_1

Представника позивача     – ОСОБА_2

Представника відповідача     – Журавля К.С.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до Акціонерного страхового товариства закритого типу “ДНІПРОІНМЕД”, третя особа – Публічне акціонерне товариство “УкрСиббанк”, про стягнення  страхового відшкодування, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач у січні 2010 року звернувся до суду з вищезазначеним позовом. В обґрунтування заявлених вимог послався на те, що 01.10.2008 р. між ним та відповідачем був укладений договір добровільного страхування транспортного засобу № НОМЕР_2, предметом якого був належний йому автомобіль НОМЕР_1, після чого позивач своєчасно здійснив обумовлений угодою страховий платіж. 16.01.2009 р. зазначений автомобіль потрапив у дорожньо-транспорту пригоду та був пошкоджений, що є страховим випадком у розумінні укладеного між сторонами договору та тягне виплату страхового відшкодування, втім  в обумовлений договором тридцятиденний строк рішення з цього приводу відповідачем прийняте не було, а зазначена у запропонованому відповідачем проекті розрахунку страхового вішкодування сума у розмірі 21.143, 74 грн. на думку позивача є очевидно заниженою, оскільки згідно замовленому ним звіту експерта дійсний розмір заподіяної йому шкоди складає 56.789, 22 грн. На підставі викладеного, з урахуванням уточнення заявлених вимог (а.с. 96, 97), просив суд стягнути з відповідача на його користь 60.651, 06 грн. страхового відшкодування, 1.361, 56 грн. пені за період з 14.04.2009 р. до 12.01.2010 р., 600, 00 грн. витрат на проведення оцінки розміру шкоди.

У судовому засіданні позивач та його представник на задоволенні позову наполягали з викладених у ньому підстав.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, посилаючись на його безпідставність, надав письмові пояснення, в яких детально виклав свою позицію (а.с. 156-160).

Третя особа явку свого представника до суду не забезпечила, надала заяву про розгляд справи за його відсутності (а.с. 135) згідно наданій позивачем довідці розрахунок за кредитом здійснений з нею у повному обсязі (а.с. 161).

Заслухавши пояснення осіб, що приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 01.10.2008 р. між відповідачем та позивачем був укладений договір добровільного страхування транспортного засобу № НОМЕР_2, предметом якого був належний останньому автомобіль НОМЕР_1 (а.с. 9, 10), після чого позивач своєчасно здійснив обумовлений угодою страховий платіж у розмірі 1.075, 84 грн. (а.с. 12).

16.01.2009 р. зазначений автомобіль з вини позивача потрапив у дорожньо-транспорту пригоду та був пошкоджений (а.с. 20-24).

19.01.2009 р. позивач звернувся до відповідача з заявою про настання випадку, що має ознаки страхового (а.с. 13).

Під час розгляду зазначеної заяви відповідач замовив та отримав звіт оцінювача від 14.02.2009 р. про розмір матеріальних збитків, відповідно до якого вартість автомобіля позивача склала 42.573, 53 грн., вартість його відновлюваного ремонту – 71.818, 04 грн., у зв’язку з чим розмір матеріальних збитків, заподіяних позивачеві дорожньо-транспортною пригодою, був прирівняний до вартості автомобіля (а.с. 110-131).

19.05.2009 р. позивач зважаючи на те, що рішення з приводу виплати йому страхового відшкодування, до того часу прийняте не було, звернувся до відповідача з заявами, в яких просив здійснити виплату страхового відшкодування та видати йому страховий акт або навести обґрунтування неможливості цього (а.с. 145-148).

16.06.2009 р. на замовлення позивача незалежним експертом ОСОБА_4 був складений звіт, за яким дійсна вартість автомобіля позивача склала 49.874, 44 грн., вартість його ремонту з урахуванням фізичного зносу дорівнює 56.789, 22 грн., у зв’язку з чим розмір матеріальної шкоди, заподіяної позивачеві дорожньо-транспортною пригодою, був прирівняний до дійсної вартості автомобіля (а.с. 36-53).

24.06.2009 р. позивачеві була надана відповідь на вищезазначені звернення, згідно якій рішення про виплату страхового відшкодування або відмову у цьому не могло бути прийняте у зв’язку з ненаданням позивачем повного обсягу необхідних для цього документів (а.с. 149).

27.07.2009 р. зазначені відповідачем документи, за виключенням листа вигодонабувача,  були надіслані на його адресу (а.с. 150-152).

31.07.2009 р. відповідачем була надана відповідь, згідно якій рішення про виплату страхового відшкодування або відмову у цьому не могло бути прийняте у зв’язку з ненаданням позивачем повного обсягу необхідних для цього документів (а.с. 153).

Станом на час розгляду справи позивачем у повному обсязі виконані його зобов’язання перед вигодонабувачем ПАТ “УкрСиббанк” за відповідним кредитним договором (а.с. 161).

Під час розгляду справи була призначена та проведена судова експертиза, за якою дійсна вартість автомобіля позивача станом на час оцінки склала 60.651, 06 грн., вартість його відновлюваного ремонту – 96.877, 20 грн., у зв’язку з чим розмір матеріальної шкоди, заподіяної позивачеві дорожньо-транспортною пригодою, був прирівняний до вартості автомобіля (а.с. 61-80).

Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд доходить висновку про те, що вони врегульовані ст. ст. 979 – 998 ЦК України, положеннями Закону України “Про страхування” та Закону України “Про захист прав споживача”.

Так, згідно ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов’язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Як випливає з фактичних обставин справи, сторонами визнається, що пошкодження автомобіля позивача, яке мало місце 16.01.2009 р., є страховим випадком, а предметом спору є розмір страхового відшкодування, що підлягає виплаті у зв’язку з цим, та настання часу виконання обов’язку відповідача щодо його виплати.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи звітів спеціалістів та висновку судової експертизи, за будь-яких обставин вартість відновного ремонту застрахованого транспортного засобу у розумінні п. 17.6. укладеного між сторонами договору добровільного страхування транспортного засобу від 01.10.2008 р. № НОМЕР_2. За таких обставин, а також з урахуванням відсутності заяви позивача щодо відмови від транспортного засобу на користь відповідача та відсутності даних про наявність та вартість залишків, придатних до подальшого  використання, на підставі того ж положення договору розмір страхового відшкодування визначається у розмірі 70% від меншої з двох сум, – ринкової вартості автомобіля чи страхової суми, – за вирахуванням франшизи та раніше здійснених виплат за договором страхування.

При визначенні розміру шкоди суд вважає за необхідне виходити з висновку судової експертизи від 01.06.2010 р. як найближчого у часі до вирішення справи, а також приймаючи до уваги, що це єдиний висновок з числа досліджених, складений не на замовлення сторін та експертом, попередженим про кримінальну відповідальність за складання завідомо неправдивого висновку.  

Оскільки розмір шкоди за цим висновком є вищим від загальної страхової суми, за основу розрахунку береться остання, при цьому підлягає стягненню з відповідача за вирахуванням безумовної франшизи у розмірі 10% згідно п. 4.1.2.  договору страхування:

(58.682, 40 грн. х 70%) – (58.682, 40 грн. х 10%) = 35.209, 44 грн.

Вирішуючи питання про обґрунтованість позову в частині стягнення пені згідно п. 14.2.3. договору страхування, суд виходить з того, що документи в обсязі, достатньому для прийняття рішення про виплату страхового відшкодування, були отримані відповідачем не пізніше 28.07.2009 р. (а.с.152), а отже відповідне рішення згідно п. 17.14. того ж договору мало бути прийняте не пізніше 01.09.2009 р. Виходячи з наведеного у межах зазначеного позивачем строку прострочення складає 133 дні, а розмір пені дорівнює:

35.209, 44 грн. х 0,01% х 133 дні = 468, 28 грн.

    Сума у розмірі 600, 00 грн. (а.с. 101) підлягає стягненню з відповідача на користь позивача згідно с. 22 ЦК України як витрати, необхідні для відновлення порушеного права.

    Заперечення представника відповідача не можуть бути прийняті до уваги як такі, що не спростовують вищенаведене.

Згідно ст. 88 ЦПК України судові витрати у справі, що дорівнюють 120, 00 + 512, 00 + 114, 00 + 1546, 56 = 2.292, 56 грн. (а.с. 2, 3, 95, 100), покладаються на сторону, проти якої ухвалене рішення, пропорційно задоволеній частині позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 979-991 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, -                                              

В И Р І Ш И В :

Позов – задовольнити частково.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з Акціонерного страхового товариства закритого типу “ДНІПРОІНМЕД” 36.277, 72 грн. (тридцять шість тисяч двісті сімдесят сім гривень 72 коп.), в тому числі 35.209, 44 грн. страхового відшкодування, 468, 28 грн. пені, 600, 00 грн. витрат на складання звіту спеціаліста.

У задоволенні решти позовних вимог –  відмовити.

В порядку розподілу судових витрат стягнути на користь ОСОБА_1 з Акціонерного страхового товариства закритого типу “ДНІПРОІНМЕД” 1.328, 31 грн. (одну тисячу триста двадцять вісім гривень 31 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає чинності після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, що брали участь у справі, втім не були присутні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя                                     А.А. Мазниця