Справа № 22-810/2006 Головуючий у першій
інстанції КЛОПОТ С.Л.
Категорія - цивільна Доповідач: Бойко О.В.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 червня 2006 року місто Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді БОЙКО О.В.
суддів: ГОРОБЕЦЬ Т.В., ШКОЛЬНОГО В.В.
при МЕХЕД Т.О.
секретарі:
за участі: представника апелянта ОСОБА_1, позивача
ОСОБА_2, його представника адвоката ОСОБА_3, представника третьої особи ОСОБА_4 - ОСОБА_5, представника третьої особи управління Державного казначейства у Чернігівській області Шафрай Т.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою Чернігівського обласного управління юстиції на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 березня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Держави Україна про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної злочином,
встановив:
ОСОБА_2 28.01.2005 року звернувся з позовом до Мітус Ольги Кузьмівни про стягнення 37 150 грн. 24 коп. шкоди, завданої злочином.
В якості співвідповідача до участі в справі було притягнуто Державу Україна в особі Міністерства юстиції, в якості третьої особи - управління Державного казначейства України в Чернігівській області та ЧМВС України в Чернігівській області.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 13 січня 2006 року прийнято відмову позивача ОСОБА_2 від позовних вимог до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, провадження в цій частині по справі закрито.
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 березня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_2 до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України задоволено, стягнуто з Держави Україна за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 36 020 грн. 93 коп. у відшкодування шкоди, 360 грн. 20 коп. судового збору та 2108 грн. судових витрат, а всього 38 489 грн. 13 коп. Суд при постановленні рішення посилався на ст. 1177 ЦК України, що майнова шкода позивачу завдана внаслідок злочину і особа, яка вчинила злочин невстановлена, а тому відшкодування шкоди необхідно здійснити за рахунок держави.
В апеляційній скарзі Чернігівське обласне управління юстиції за дорученням Міністерства юстиції України як законний представник Держави України в особі Кабінету Міністрів України просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Держави Україна. Посилається на те, що на виконання ч. 2 ст. 1177 ЦК України ще не прийнятий закон, який би регулював порядок та умови відшкодування злочину, Державним бюджетом України на 2006 рік не передбачено коштів для відшкодування шкоди згідно даної статті, а тому не можна було стягувати шкоду з Держави Україна. Крім того, апелянт вважає, що у даному випадку відповідно до ст.ст. 611, 950, 1166 ЦК України шкоду повинна відшкодовувати відповідач ОСОБА_4, яка є суб'єктом підприємницької діяльності, прийняла автомобіль на зберігання, повинна була забезпечити його схоронність.
У судовому засіданні представник апелянта та представник третьої особи управління Державного казначейства України в Чернігівській області просили апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду скасувати, постановити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог до Держави Україна.
Позивач та його представник апеляційну, представник третьої особи ОСОБА_4 скаргу не визнали, просили в її задоволенні відмовити, рішення суду 1 інстанції залишити без змін.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду 1 інстанції з постановленням нового рішення з наступних підстав.
В судовому засіданні було встановлено, що між ОСОБА_2 та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_4 01 червня 2004 року був укладений договір зберігання автомобіля. Строк дії договору з 01.06.2004 року по 30 червня 2004 року (ас. 18). Позивач відповідно до даного договору залишав автомобіль на зберігання на платній стоянці АДРЕСА_1.
24 червня 2004 року близько 1 години 30 хвилин на цій стоянці було здійснено підпал автомобіля „Міцубісі-Лансер", державний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2
По даному факту була порушена кримінальна справа за ч. 2 ст. 194 КК України. 20 серпня 2004 року провадження по справі зупинено на підставі ч. З ст. 206 КПК України в зв'язку з тим, що невстановлено особу, яка скоїла злочин.
Висновком експерта від 08 червня 2005 року встановлено, що автомобіль відновлювальному ремонту не підлягає, дійсний розмір матеріальної шкоди становить 38 089 грн. 43 коп.
Відповідно до ст. 950 ЦК України за втрату або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Професійний зберігач відповідає за втрату або пошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця.
Стягуючи шкоду з Держави Україна на підставі ст. 1177 ЦК України, суд 1 інстанції неправильно застосував норми матеріального права, оскільки у даному випадку відповідно до норм цивільного законодавства відповідальність повинна нести особа, яка взяла на себе зобов'язання зберігати автомобіль і повернути його у схоронності.
ОСОБА_4 не було виконано договірні зобов'язання, які вона взяла на себе і повинна була створити всі належні умови для зберігання майна.
Доводи позивача стосовно того, що оскільки шкода заподіяна злочином, а тому повинна відшкодовуватись тільки державою, бо не встановлена особа, що його скоїла, не може бути взятий судом до уваги, оскільки договірні зобов'язання не позбавляють ОСОБА_4 від відшкодування такої шкоди, яка у разі встановлення винної особи має відповідно до ст. 619 ЦК України право субсидіарної вимоги до неї.
Крім того, на виконання вимог ч. 2 ст. 1177 ЦК України не прийнятий закон, який би передбачив порядок та умови відшкодування шкоди державою, що давало б можливість правильного застосування норми ч. 1 цієї ж статті.
Позивач добровільно відмовився від позовних вимог до ОСОБА_4, на що мав право відповідно до норм цивільного процесуального законодавства, наслідки відмови від частини позовних вимог йому неодноразово були роз'яснені.
За таких обставин рішення суду підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог до Держави Україна.
Керуючись ст. ст. 303, 307, ч. 1 п. 4 ст. 309, 313-315, 317, 319 ЦПК України, ст. ст. 613, 950, 1166, 1177 ЦК України, апеляційний суд,
Вирішив:
Апеляційну скаргу Чернігівського обласного управління юстиції задовольнити.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 березня 2006 року скасувати.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Держави Україна про відшкодування шкоди, заподіяної, злочином, відмовити.
Рішення набирає законної сили негайно з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.