ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 309
ПОСТАНОВА
Іменем України
28.08.2006 | Справа №2-25/3485-2006 |
За позовом Державного підприємства “Керченський морський торговельний порт» (м.Керч,вул.Кірова,28)
До відповідача Керченської МДПІ (м.Керч, вул.Борзенка, 40)
Про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень
Суддя Маргарітов М.В
При секретарі Діланян І.К.
За участю представників:
Від позивача- Торова І.А, предст. дов.у справі.
Від відповідача - Лашкова В.О., зав.сектором, дов від 17.07.2006р., Обухова А.В., предст., дов. від 4.07.2006р., Москвіна І.С., предст. дов у справі, Ніканорова В.М., дов у спр., Казаріна, предст., дов у справі.
Сутність спору:
Державне підприємство “Керченський морський торговельний порт” звернулося з позовом до господарського суду АР Крим про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення № 0001102301\2 від 06.07.2005р. про донарахування ПДВ у сумі 582720грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 407904грн., усього 990524грн. та про визнання частково нечинним податкового повідомлення-рішення № 0001092301\2 від 06.07.2005р. про визначення збільшення бюджетного відшкодування ПДВ за січень 2005р. 546 597 грн. за порушення Закону України «Про податок на додану вартість» № 168\97-ВР від 03.04.1997р.( із змінами та доповненнями).
Заявою від 10.05.2006р. позивач доповнив обґрунтування позовних вимог(том 4 л.спр. 27-34).
Відповідач проти позову заперечує та просить у позові відмовити за мотивами, викладеними у відзиві на позов ( том 3 л.спр. 49-54)
18.07.2006р. в порядку ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засідання оголошувалася перерва до 07.08.2006р., потім до 28.08.2006р. Після перерви слухання справи продовжено, представник позивача- той же самий, представники відповідача- Ніканорова В.М., дов у спр., Казаріна, предст., дов у справі.
Згідно з п. 6 Закону України “Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України” № 2953-ІV від 06.10.2005р., що набрав чинність 01.11.2005р., до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991р. (1798-12), вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши матеріали справі, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд -
Встановив:
Державне підприємство “Керченський морський торговельний порт” зареєстровано як суб’єкт підприємницької діяльності рішенням Керченського міськвиконкому 13.12.1991р. та узято на облік у ДПІ в м. Керч, яка є правонаступником Керченської МДПІ.
25.03.2005р. Керченською МДПІ проведена документальна перевірка ДП «Керченський морський торговельний порт» з питання обґрунтованості заявленої до відшкодування з бюджету суми ПДВ за грудень 2004 та січень 2005р.
В результаті перевірки було встановлено перевищення податкового кредиту над податковими зобов’язаннями, що утворилось в результаті придбання товарів (робіт, послуг) які використовуються для здійснення портових послуг, пов’язаних з навантаженням, розвантаженням і зберіганням експортних товарів, що належать нерезидентам , оподатковуваних ПДВ за нульовою ставкою на підставі п.п.6.2.2, що використовуються за митними межами України, а також послуг, пов’язаних з перевезенням (переміщенням) пасажирів і вантажу транзитом через територію і порти України, які звільнені від ПДВ на підставі п.11.15 ст. 11 Закону у грудні 2004р. та в січні 2005р., про що складений акт за № 86\23-4\01125554 від 21.03.05р.
На підставі акту перевірки винесені податкові повідомлення-рішення:
-№ 0001092301\0 від 21.03.2005р. про встановлення завищення бюджетного відшкодування за грудень 2004р. у сумі 67270грн. та за січень 2005р. у сумі 547863грн., усього в сумі 615133грн.
-№ 0001102301\0 від 21.03.2005р.про донарахування податкового зобов’язання по ПДВ у загальній сумі 990624грн., в тому числі 582720грн.-основний платіж та застосовані штрафні санкції у сумі 407904грн.
Не погодившись з винесеними податковими повідомленнями –рішеннями позивач оскаржив їх в адміністративному порядку. Скарги залишені без задоволення та винесені нові повідомлення –рішення № 0001092301\1 від 19.04.2005р., № 0001102301\1 від 19.04.2005р. та після повторного оскарження № 0001102301\2 від 06.07.2005р. і № 0001092301\2 від 06.07.2005р.
Суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню за наступних підстав.
Відносно застосування позивачем нульової ставки ПДВ по операціях з перевалюванням експортних вантажів слід вказати наступне.
Згідно з п.п.6.2.2 п.6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» ( у редакції, що діяла до 31.03.2005р.) послуги, які призначені до використання і споживання за межами митної території України, оподатковуються за нульовою ставкою ПДВ.
ДПІ вважає, що відповідно до абз.3 ст. 9 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» від 23.12.2004р. № 2285-1У зберігається існуючий порядок сплати ПДВ- продовжено дію порядку, встановленого Декретом Кабінету Міністрів України «Про податок на додану вартість», що стосується обчислення ПДВ послуг, пов’язаних із транзитом пасажирів та вантажів. Отже, до 01.01.2006р. триває дія п.11.15 Закону ПДВ що посилається на п.п. «а» ст.. 5 Декрету ПДВ, який передбачає, що від ПДВ звільняються послуги за операціями з надання послуг, пов’язаних із перевезенням (переміщенням) пасажирів та вантажів транзитом через територію і порти України за переліком товарів, що експортуються, та транзит іноземних вантажів, включаючи транзитні послуги через територію України по розрахунках в іноземній валюті, крім бартерних (товарообмінних) операцій.
На думку ДПІ з 2005р. дія цього порядку обмежена переліком послуг по транзиту пасажирів та вантажів через територію та порти України, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2005р. № 53 , на які розповсюджено вказаний пільговий режим.
На підставі вказаного, ДПІ вважає, що портом на митний території України надаються послуги по навантаженню, перевантаженню транзитних вантажів як на вітчизняні так і на іноземні судна, що підлягають оподаткуванню ставкою 20% на підставі п.п.6.2.4 п.6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» окрім вантажів, зазначених в переліку, затвердженому Постановою № 53. Проте, в порушення цього пункту в січні 2005р. портом ці послуги на суму 1826339,44грн., що надані іноземними фірмам, оподатковані ставкою 0%, що призвело до заниження податкових зобов’язань на 365267,89грн. ( 1826339,44грн. х 20%). Порт не є експортером цих вантажів, тому не може вважати свої послуги експортними. Експортними послугами є ті, що надаються експортером (або замовляються від його імені). Вартість їх включено до собівартості експортних товарів та відображено в митній вантажній декларації. Тому для порту їх послуги, що пов’язані з перевантаженням не власних вантажів є транзитними.
Суд вважає, що відповідач помилково розповсюджує дію постанови Кабінету Міністрів України від 17.01.2005 р. № 53 „Питання сплати податку на додану вартість за операціями з надання послуг, пов’язаних з перевезенням (переміщенням) вантажів транзитом через територію і порти України” на операції порту з перевалювання, навантаження, розвантаження експортних вантажів. Вказана постанова застосовується тільки для операцій, пов’язаних з перевезенням транзитних вантажів. Це випливає як із самої назви та змісту постанови, так і зі змісту абзацу третього статті 9 Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік”, відповідно до якого принята ця постанова.
На господарські операції з перевалювання експортних вантажів ця постанова не розповсюджується і застосування цього нормативного акту відповідачем до операцій з експортними вантажами здійснено неправомірно.
Статус вантажів, що перевалювалися портом у січні 2005 року за договорами з фірмами „Clamtrast Trading Ltd”, „Inseto Ltd”, „Surrey Dynamics Ltd”, „Sinseria Trading Ltd”, „Трамп Марин”, „Crosstrade International Ltd”, визначається такими документами, як доручення на навантаження, коносаменти, вантажні митні декларації.
Доручення на навантаження містять особисті номерні печатки інспектора митниці, які згідно з Порядком замовлення, видачі, зберігання, обліку та використання особистих митних забезпечень інспекторів, затвердженим наказом Державної митної служби від 17.11.98 р. № 723 (п. 1, 3.1), визначають напрямок переміщення вантажу у вигляді позначки < (на виїзд) та мають дозвільний характер, тобто надають дозвіл на здійснення навантаження судна.
Коносаменти відповідно до ст. 138 Кодексу торговельного мореплавства України містять відомості про вантаж, який прийнято до перевезення на визначеному судні, місце приймання або навантаження вантажу, місце призначення вантажу тощо, із яких також випливає висновок про статус вантажу як експортного.
Вантажні митні декларації (ВМД) згідно з Положенням про вантажну митну декларацію, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.97 № 574, та Інструкцією про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженою наказом Державної митної служби України від 09.07.97 № 307, містять відомості про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України.
Так, графа 1 містить відомості про тип ВМД, який застосовується, літери ЕК визначають напрямок переміщення предметів, а саме вивезення вантажу з України; графа 8 містить відомості про одержувача вантажу – іноземну особу із зазначенням найменування та місцезнаходження іноземного підприємства; графа 17 містить відомості про країну призначення вантажу. Також на ВМД міститься штамп митниці „Під митним контролем”, на якому також літерою Е зазначається експорт вантажу.
Таким чином статус вантажів, що належали вищевказаним фірмам, як експортних, портом підтверджено митними деклараціями доданими до справи
Послуги порту, виконані для вищевказаних фірм-нерезидентів згідно з укладеними договорами, з розвантаження, навантаження, перевантаження, зберігання вантажів, які були вивезені нерезидентами за межі митної території України, є такими, що призначені для використання та споживання за межами митної території України, оскільки споживаються там, де споживається сам вантаж, і згідно з пп. 6.2.2 п. 6.2 ст. 6 Закону України „Про податок на додану вартість” у редакції, що діяла на дату надання послуг, оподатковані податком за ставкою 0%.
Посилання відповідача на те, що порт не є експортером цих вантажів і тому не може застосовувати до цих послуг ставку ПДВ 0%, є неправомірними. Закон про ПДВ не ставить право платника податку застосовувати ставку 0% від таких обставин, як суб’єктний склад правочинів з вивезення вантажу з митної території України. Визначальною законодавчо встановленою умовою застосування ставки ПДВ 0% є місце використання та споживання послуг порту за межами митної території України.
Про таке розуміння і застосування норм Закону України „Про податок на додану вартість”, а саме пп. 6.2.2 п. 6.2 ст. 6, надані роз’яснення Комітетом з питань фінансів та банківської діяльності Верховної Ради України (лист від 29.12.97 р. № 06-10/958), Державною податковою адміністрацією України (листи від 08.12.97 № 16-1214/11-10121, від 27.01.98 № 755/11/16-1214, від 27.05.99 № 4299/5/16-1314).
Також помилковим є твердження відповідача про те, що послуги порту з перевалювання експортних вантажів є транзитними послугами. Законом України „Про транзит вантажів” (ст. 7) визначено, що транзитні послуги призначаються для споживання та використання за межами митної території України і надаються на підставі відповідних договорів між учасниками транзиту. Послуги порту з перевалювання експортних вантажів не відповідають цьому визначенню, оскільки надаються вантажовласнику чи вантажоодержувачу, які вивозять вантаж за межі України і не являються учасниками транзиту.
Крім того, суд вважає, що операції, які здійснені портом не є транзитом вантажів, оскільки відповідно ст.. 1 закону України «Про транзит вантажів» транзит вантажів- це перевезення транспортними засобами транзиту транзитних вантажів під митним контролем через митну територію України між двома або в межах одного пункту пропуску через державний кордон України.
При цьому під поняття транзит вантажів слід відносити операції, коли вантаж надходить на територію України із-за меж держави та через цей же пункт пропуску слідує далі за межі України, тоді як вантажі, що проходять через порт, придбані нерезидентами на митній території України у резидентів і мають своє походження в Україні, тобто не надходять в Україну з інших держав.
На основі викладеного донарахування відповідачем ПДВ на послуги порту з перевалювання експортних вантажів є неправомірним.
Стосовно перевалювання транзитних вантажів (вугілля кам’яне) за договорами з фірмами „NVL Transz KFT”, „Balt Coal Trade”, „Transimpex Holding Ink”, „Somersall International Ltd” відповідач безпідставно не застосовує постанову Кабінету Міністрів України від 17.01.2005 р. № 53, якою затверджено Перелік вантажів, перевезення яких транзитом, та послуги, пов’язані з таким перевезенням, звільняються від оподаткування.
Відповідач вважає, що у Переліку вантажів не зазначено конкретно такий вид товару як вугілля, тому, на його думку, „немає підстав узагальнювати і розширювати Перелік”.
Проте з таким висновком погодитися не можна, виходячи із наступного.
В Переліку вантажів зазначені коди товарів згідно з УКТЗЕД (Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності), а також міститься товарний опис. З метою правильного застосування УКТЗЕД треба звернутися до нормативного акту, в якому ця класифікація наведена повністю з усіма розділами, групами та підгрупами, - Закону України „Про Митний тариф України”.
Згідно з УКТЗЕД вугілля кам’яне під кодами 2701 – 2701 20 00 00 входить до групи 27, яка має загальну назву „енергетичні матеріали; нафта і продукти її перегонки; бітумінозичні речовини; воски мінеральні”. Відповідно до Основних правил інтерпретації класифікації товарів (п. 1) назви розділів, груп та підгруп наводяться лише для зручності користування. Для юридичних цілей класифікація товарів проводиться виходячи із найменувань товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп. Таким чином висновок відповідача про те, що відсутність у назві групи 27 такого найменування товару як „вугілля” означає, що вугілля не входить до Переліку транзитних вантажів, суперечить Основним правилам інтерпретації класифікації товарів (Закону України „Про Митний тариф України”).
Статус транзитного вантажу – вугілля кам’яного підтверджений дорученнями на навантаження з печатками митниці з позначками > (на в’їзд), коносаментами та вантажними митними деклараціями з літерами ТР та штампами митниці „Під митним контролем” з літерою Т, що означає транзит через митну територію України.
Таким чином послуги порту з перевалювання транзитного вугілля за договорами з вищезазначеними фірмами є такими, що пов’язані з перевезенням вантажів транзитом через територію України, призначаються для споживання та використання за межами митної території України, звільнені від оподаткування. Отже донарахування відповідачем ПДВ на ці операції здійснено неправомірно.
Також в ході перевірки ДПІ встановлено, що портом надані послуги по транзиту каналу іноземним судам, які перевозять невідомі для порту вантажі. Декретом Кабінету Міністрів України «Про податок на додану вартість» для звільнення від оподаткування передбачені послуги «транспортування завантаження, розвантаження, перевантаження товарів, що експортуються і транзит іноземних вантажів, включаючи транзитні послуги через територію України по розрахункам в іноземній валюті» Але з січня 2005р. ця пільга обмежена переліком вантажів, затверджених Постановою КМУ № 53, у зв’язку з чим відповідач вважає, що в цьому разі також немає підстав для звільнення цих послуг від оподаткування тому, що пільги надані тільки на зазначені перелічені вантажі та вантажі в контейнерах.
В січні 2005р. такі послуги надані на суму 380247грн. ( відображені в рядку 4 Декларації по ПДВ), які портом не оподатковані, що призвело до заниження податкових зобов’язань на 764049,40грн.
На думку ДПІ для застосування 0% ставки ПДВ необхідна умова, щоб роботи (послуги) призначались для використання за межами митної території України. Керч-Єнікальський канал знаходиться в межах митної території України і ця акваторія належить порту, який є державним підприємством України. Хоча іноземне судно і зберігає за собою статус іноземної держави, але по борту судна не проходить митний кордон України. Таким чином, порт надавав послуги іноземним судам не за межами митного кордону України, та вони використовані в акваторії порту, тобто в межах митної території України. Отже, умова п.п.6.2.2 п.6.2 ст. 6 в даному випадку не виконана. Ці послуги підпадають під умови останнього абзацу п.п 6.2.4 п.6.2 ст. 6 і п.11.15 ст. 11 Закону «Про податок на додану вартість», порушення якого призвело до заниження податкових зобов’язань на 764049грн.
Відносно оподаткування послуг, наданих портом з проходу суден під іноземними прапорами Керч-Єнікальським каналом, висновки відповідача також суд вважає неправомірними з наступних підстав.
При проході Керч-Єнікальским каналом із суден відповідно до ст. 84 Кодексу торговельного мореплавства України стягувався цільовий портовий збір, а саме канальний збір, ставки якого встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2000 р. № 1544 „Про портові збори”.
Згідно з п. 9 Положення про портові збори „державна належність судна і відповідно наданий йому статус під час справляння портових зборів визначається за прапором, під яким це судно плаває, незалежно від того, хто є його власником і хто його використовує”.
Судна, відносно проходу яких відповідачем визначено заниження податкових зобов’язань позивача, здійснювали плавання під іноземними прапорами, що підтверджується витягами із журналів обліку проходу суден по каналу, доданими до позовної заяви, і не заперечується відповідачем.
Згідно з п.п. 6.2.2 п. 6.2 ст. 6 Закону України „Про податок на додану вартість” (у редакції, що діяла до 31.03.05 р.) послуги, які призначені для використання і споживання за межами митної території України, оподатковуються за нульовою ставкою ПДВ.
Відповідно із ст. 48 Кодексу торговельного мореплавства України правове становище екіпажу судна, що плаває під прапором України, а також відносини членами екіпажу, які беруть участь в експлуатації цього судна, між членами екіпажу цього судна і судновласником визначаються чинним законодавством України.
Відносини, зазначені у частині першій цієї статті, що виникають на судні, яке знаходиться в територіальному морі та внутрішніх водах України і плаває під прапором іншої держави, регулюються законодавством держави, під прапором якої плаває судно, договорами між судновласником і членами екіпажу судна, якщо інше не передбачено міжнародним договором України.
Таким чином судно під іноземним прапором, яке навіть перетинає митний кордон України, заходить у територіальні води України, зберігає за собою юрисдикцію держави, під прапором якої воно плаває (за межами митної території України), тому портові збори оподатковуються за ставкою 0%.
Такий порядок оподаткування випливає із наведених вище норм законодавства, а також підтверджений Державною податковою адміністрацією України у роз’ясненнях, вказаних у позовній заяві і доданих до заперечень на відзив відповідача на позовну заяву порту. Відповідно до п. 3 Прикінцевих положень Закону України від 20.02.03 р. № 550-1У „Про внесення змін до Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” ці податкові роз’яснення набули статусу узагальнюючих податкових роз’яснень.
Судову практику з цього питання визначає постанова Вищого господарського суду України від 07.10.2004 р. у справі № 2-7/1878-2004.
Також слід зазначити, щофактично послуга надається судновласникам-нерезидентам за прохід їх суден через Керч-Єнікальській канал. Судна нерезидентів рухаються через територіальні води України, транзитом через Керч-Єнікальській канал, що підтверджуються матеріалами справи.
Поняття транзитного проходу дане в розділі 2 Конвенції ООН з морського права (Конвенція ратифікована Законом №728-ХІV (728-14) від 03.06.1999 р.). Даний розділ застосовується до проток, що викорустовуються для міжнародного судноплавства між однією частиною відкритого
моря або виняткової економічної зони і іншою частиною відкритого моря або виняткової економічної зони і іншою частиною відкритого моря або виняткової економічної зони.
Статус Керч-Єнікальського каналу не визначений, він не є протокою у розумінні розділу 2 Конвенції. Однак Україна ратифікувала Законом від 03.06.1993 р. №728-XIV (728-14) Конвенцію ООН з морського права. З огляду на викладене, суд вважає за можливе застосувати положення Конвенції з морського права до транзитного проходу суден Керч-Єнікальським каналом.
Згідно пункту 2 ст.38 Конвенції транзитний прохід є здійсненням свободи судноплавства і польоту єдино з метою безперервного і бистрого транзиту через протоку між однією частиною відкритого моря або виняткової економічної зони і іншою частиною відкритого моря або виняткової економічної зони.
Статтєю 42 Конвенції предписано, що держави, які граничать з протоками, можуть приймати закони і правила, що відносяться до транзитного проходу через протоку. Такі закони і правила не повинні допускати дискримінації за формою або по суті між іноземними судами, а їх застосування неповинне на практиці зводиться до лішення, порушення або обмеження права транзитного проходу. Іноземни судна, що здійснюють право транзитного проходу, дотримують такі закони і правила.
Статей 26 Конвенції визначено, що іноземні судна не можуть обкладатися ніякими зборами ліше за їх прохід через територіальне море. Іноземне судно, що проходить через територіальне море, може обкладатися тільки зборами в оплату за конкретні послуги, надані цьому судну. Ці збори стягуються без дискримінації.
Відповідно до п.1 ст.127 Конвенції транзитний рух не підлягає обкладанню ніяким митним митом і податками або іншими зборами, за винятком зборів, що стягуються за конкретні послуги, що надаються у зв'язку з таким рухом.
При таких обставинах застосування до цих операцій Переліку вантажів відповідачем здійснено неправомірно, оскільки сплата судновласником канального збору є платою за надані портом послуги з безпечного проходу судноплавним шляхом незалежно від того, чи здійснюється перевезення вантажів чи пасажирів, чи взагалі таке перевезення не здійснюється. Канальний збір стягується у будь-якому разі.
Також суд звертає увагу на те, що згідно з Порядком оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб’єктами підприємницької діяльності – юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженим наказом ДПА України від 16.09.02 р. № 429, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень платником податків норм податкового та валютного законодавства (п.1.5).
З метою прийняття правильного рішення за результатами документальної перевірки в акті повинні бути відображені всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб’єкта підприємницької діяльності, які стосуються фактів виявлених порушень (п. 1.6).
Факти порушень повинні викладатися в акті чітко, об’єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів (п. 1.7).
Не допускається відображення необґрунтованих даних, а також суб’єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів (п. 2 розділу П).
Проте акт перевірки, на підставі якого відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не містить посилань на первинні документи, на підставі яких зроблено висновок про неправомірне застосування портом до господарських операцій з перевалювання експортних вантажів та надання послуг з проходу іноземних суден Керч-Єнікальским каналом ставки ПДВ 0%, а також звільнення від ПДВ перевалювання транзитних вантажів. У той же час доручення на навантаження, коносаменти, вантажно-митні декларації не взяті до уваги, розрахунок вартості наданих портом послуг у січні 2005 року містить помилки, не узгоджений і не підписаний посадовими особами порту, як того вимагає зазначений вище наказ ДПА України.
При таких обставинах позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідачем у судове засідання надані докази про його реорганізацію на підставі Наказу ДПА в АРК № 162 від 30.03.2006р., в зв’язку з чим суд вважає за необхідне замінити відповідача -Керченську МДПІ її правонаступником- ДПІ в м.Керч.
Оскільки п. 2 ч. 3 розділу VII КАС України передбачено, що розмір судового збору визначається відповідно п.п. б п. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”, що дорівнює 3, 40 грн, зайво сплачене держмито у сумі 81,60 грн підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України, відповідно до ст. 89 КАС України по його заяві.
Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 3,40 грн. з Державного бюджету України на підставі ч. 1 ст. 94 КАС України.
У судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина постанови.
Постанова складена у повному обсязі 04.09.2006року.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.ч.3 ст. 94, 98, 160-163 КАС України, суд
п о с т а н о в и в:
1. Замінити відповідача - Керченську МДПІ її правонаступником- ДПІ в м.Керч.
2. Позов задовольнити.
3. Визнати нечиним податкове повідомлення-рішення Керченської МДПІ № 0001102301\2 від 06.07.2005р.
4. Визнати частково нечинним податкове повідомлення-рішення № 0001092301\2 від 06.07.2005р. про визначення збільшення бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 546597грн.
5. Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства “Керченський морський торговельний порт» ( м.Керч, вул.Кірова,28, ЗКПО 01125554) 3грн.40 коп. судового збору.
У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі складання постанови у повному обсязі, відповідно до ст. 160 КАСУ - з дня складення у повному обсязі).
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження , апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Маргарітов М.В.