КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-8546/09/0670 Головуючий у 1-й інстанції: Ракалович В.М.
Суддя-доповідач: Земляна Г.В.
У Х В А Л А
Іменем України
"24" листопада 2010 р. м. Київ
колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого –судді Земляної Г.В.
суддів Парінова А.Б., Цвіркуна Ю.І.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини А 0876 на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 25 січня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до військової частини А 0876 про стягнення заборгованості по матеріальній допомозі та винагороди за тривалість безперервної військової служби, -
В С Т А Н О В И Л А :
Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про бездіяльність військової частини А 0876 щодо невиплати їй матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2008 рік в розмірі 1517 грн.75 коп. та винагороди за тривалість безперервної військової служби (25 років) у розмірі 610 грн. Зазначала, що відповідно до чинного законодавства, має право на отримання зазначених виплат, відповідачем виданий наказ про виплату матеріальної допомоги, проте він не виконується, а винагорода за тривалість безперервної військової служби в 2009 році виплачена частково, в розмірі 50%.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 25 січня 2010 року позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з військової частини А 0876 на користь ОСОБА_2 1517 грн. 75 коп. заборгованості по матеріальній допомозі для вирішення соціально-побутових питань за 2008 рік. В задоволенні позову про стягнення заборгованості по винагороді за тривалість безперервної військової служби відмовити за безпідставністю.
Не погоджуючись з судовим рішенням військова частини А 0876 подала апеляційну скаргу, в яких просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволені позовних вимог. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ’єктивність рішення суду, неповне з’ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, відповідно до п.1.ч.1 ст.197 КАС України, оскільки відсутні клопотання від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції – залишенню без змін з таких підстав.
Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об’єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 в спірний період часу проходила службу у військовій частині А0876 за контрактом.
Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, прийшов до висновку про визнання правомірності позовних вимог в частині стягнення заборгованості по матеріальній допомозі для вирішення соціально-побутових питань за 2008 рік.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 року № 260 затверджено Інструкцію «Про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам».
Відповідно до п. 33.1 Наказу Міністра оборони України від 11.06.2008 року № 260 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.07.2008 року № 638/15329, особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Відповідно до п. 33.2 Наказу, матеріальна допомога надається військовослужбовцям за їх заявою за місцем штатної служби на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому розміру допомоги.
Відповідно до п. 33.3 Наказу, розмір матеріальної допомоги установлюється за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.
Відповідно до п. 3 ч. 5 Постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу»№ 1294 від 7 листопада 2007 року, надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання надавати військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення при щорічній основній відпустці у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Колегія суддів звертає увагу, що командирам військових частин було надано право, у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, надавати військовослужбовцям матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, розмір якої установлюється за рішенням Міністра оборони України, виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.
Судом першої інстанції встановлено, що 12 жовтня 2009 року позивачем на ім’я командира військової частини А 0876 було подано рапорт про виплату йому матеріальної допомоги за 2008 рік.
Наказом командира військової частини А0876 №56 від 25.03.2008 року надана матеріальна допомога позивачу у розмірі місячного матеріального забезпечення..
Разом із тим, всупереч вимогам вищенаведених норм законодавства, позивачу не було сплачено матеріальну допомогу.
Посилання відповідача на відсутність належного фінансування з боку держави, що в свою чергу не дає змоги військовій частині А 0876 виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2008 рік, колегією суддів не беруться до уваги, оскільки ця обставина не є підставою для порушення прав позивача при наявності наказу командира військової частини.
Проте відповідно до п. 7 названої вище постанови КМ України, до упорядкування додаткових видів грошового забезпечення, визначених згідно з додатками 25 - 28, їх виплата провадиться в межах затвердженого фонду грошового забезпечення в обсязі до 50 відсотків установленого згідно із зазначеними додатками розміру, крім щомісячних виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу льотного та наземного складу авіації, плаваючого складу, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які виконують водолазні роботи, проходять службу в аеромобільних військах та частинах спеціального призначення, та виплати одноразової винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які знешкоджують вибухові предмети.
Позивачка до жодної з цих категорій не відноситься, тому винагорода за тривалість безперервної служби була правомірно їй нарахована та виплачена в розмірі 50 відсотків, що становило 610 грн.
З урахуванням вище наведеного позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню.
При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 –204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.
Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв’язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції –без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4,8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу військової частини А 0876 - залишити без задоволення.
Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 25 січня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: Г.В.Земляна
Судді: А.Б.Парінов
Ю.І.Цвіркун