КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2-а-608-1/09 Головуючий у 1-й інстанції: Мельник В.В.
Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"23" листопада 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого –судді Ключковича В.Ю.,
суддів Борисюк Л.П.,
БараненкаІ.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Солом’янського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до інспектора ДПС Кагарлицького взводу ДПС при УДАІ ГУМВС України в Київській області Щербини Юрія Миколайовича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, –
В С Т А Н О В И В :
У травні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про поновлення строку на оскарження постанови відповідача АІ № 143530 від 30.04.2009 року у справі про адміністративне правопорушення, просив скасувати цю постанову, закрити провадження у справі та постановити окрему ухвалу.
Постановою Солом’янського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2009 року у задоволенні позову відмовлено, з підстав пропуску строку, визначеного ст.289 КУпАП.
Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким провадження у справі закрити.
У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а постанова суду –скасуванню з ухваленням нового рішення у справі.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 198, пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Суд першої інстанції залишаючи позов без задоволення виходив з того, що позивач пропустив, визначений ст.289 КУпАП строк оскарження постанови про адміністративне правопорушення, а наведені ним обставини на підтвердження поважності пропуску такого строку не можуть бути підставою для його поновлення.
Колегія суддів не погоджується з встановленими судом першої інстанції обставинами щодо пропуску позивачем визначеного Законом строку та вважає, що суд не врахував положення ст.100 КАС України, згідно якої пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволення позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
В даному випадку відповідач не наполягав на відмові в задоволенні позову у зв’язку із пропуском строку оскарження постанови про адмінправопорушення, клопотання про застосування наслідків, передбачених ст. 100 КАС України в матеріалах справи відсутнє.
За таких обставин, підстав для відмови у задоволенні позову у зв’язку із пропуском строку, встановленого для оскарження постанови про притягнення до відповідальності не вбачається.
Разом з тим, встановивши фактичні обставини справи та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів вважає, що позов підлягає задоволенню частково виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що 30 квітня 2009 року об 11 год. 42 хв. на 24 кілометрі автодороги Київ-Знам’янка, позивач керуючи автомобілем Субару д/з НОМЕР_1, рухався зі швидкістю 136 км/год, чим перевищив швидкість руху на 42 км, тим самим порушив п.12.6 ПДР України.
Постановою АІ № 143530 від 30.04.2009 року позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 260 грн.
Підставою для прийняття оскаржуваної постанови був фотоматеріал, отриманий за допомогою спеціального технічного засобу «Візир» серійний номер 0812475.
Відповідно до ст. 258 КУпАП посадові особи органів Державної автомобільної інспекції мають право застосовувати безпротокольну форму фіксації адміністративних правопорушень та розглядати справи без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, лише у разі виявлення порушень у сфері дорожнього руху, зафіксованих за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Відповідно до ст. 14-1 КУпАП у разі фіксації правопорушення працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису притягаються власники (співвласники) транспортних засобів.
Згідно до ст. 8 Закону України “Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах” інформація, яка є власністю держави, або інформація з обмеженим доступом ( до якої відноситься і інформація, отримана за допомогою приладу “Візир”) повинна оброблятися в автоматизованій системі із застосуванням комплексної системи захисту інформації (КСЗІ) з підтвердженою відповідністю.
Таким чином, перед застосуванням на території України “Візир” повинен був пройти державну експертизу в Державній службі спецзв’язку і захисту інформації України.
Згідно даних ДП “Укрметртестстандарт” вимірювач швидкості “Візир” не належить до спеціальних технічних засобів, що працюють в автоматичному режимі, оскільки він має лише обмежені функції для автоматичного процесу вимірювань і не може працювати без участі оператора.
Тому прилад “Візир” не є автоматичним засобом фото- або відеофіксації, оскільки він знаходиться у співробітника Державної автомобільної інспекції, управляється ним безпосередньо або через комп’ютер, таким чином визначаються параметри, які фіксуються приладом, зокрема, швидкість, об’єкт зйомки, його режими.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що у якості доказу вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП копія фотографії, здійснена приладом “Візир” не може бути належним доказом, а інші докази відсутні.
Оскільки суду не надано експертного висновку або сертифіката відповідності приладу “Візир”, то колегія суддів вважає, що будь-яка інформація отримана з застосуванням даного приладу не може враховуватися при розгляді справи.
Відповідно до вимог процесуального закону, докази мають бути належними та допустимими. Допустимими є ті докази, які зібрані у відповідності до закону, компетентними органами та в установленому порядку, а належними - якщо вони підтверджують факт даного адміністративного проступку.
Згідно зі ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Оскільки результат роботи приладу “Візир” не є належним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення, за вчинення якого відносно нього відповідачем прийнято постанову про притягнення до адміністративної відповідальності, а інших доказів суду надано не було, а також враховуючи те, що протокол про адміністративне правопорушення не складався, то колегія суддів вважає недоведеним факт скоєння позивачем правопорушення.
Згідно ст. 71 ч. 2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач по справі на виконання вимог ст. 71 КАС України не надав доказів у підтвердження правомірності своїх дій та для спростування тверджень позивача.
За таких обставин, колегія суддів прийшла до висновку про те, що постанова інспектора ДПС Кагарлицького взводу ДПС при УДАІ ГУМВС України в Київській області Щербини Юрія Миколайовича АІ № 143530 від 30.04.2009 року є протиправною та підлягає скасуванню.
Вимога апелянта про закриття провадження у справі не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів не поширюється на розгляд справ про накладення адміністративних стягнень, тобто адміністративні суди не наділені повноваженнями щодо закриття провадження у справах про адміністративні правопорушення.
Також не підлягає задоволенню вимога апелянта про постановлення окремої ухвали про неприпустимість застосування адміністративного стягнення у випадках відсутності однозначної ідентифікації транспортного засобу органами Державної автомобільної інспекції України, оскільки підстав для постановлення такої ухвали не вбачається.
Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим –ухвалене судом на підставі повного та всебічного з’ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції невірно надана правова оцінка обставинам справи, оскаржуване судове рішення постановлено з порушенням норм процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а постанова суду –скасуванню з ухваленням нового рішення у справі.
Керуючись ст.ст. 195, 197,198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд –
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 –задовольнити частково.
Постанову Солом’янського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2009 року –скасувати.
Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_3 –задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову інспектора Державної патрульної служби Кагарлицького взводу Державної патрульної служби Щербини Юрія Миколайовича від 30 квітня 2009 року № 143530 по справі про адміністративне правопорушення.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.
Головуючий суддя Ключкович В.Ю.
Судді: Борисюк Л.П.
Бараненко І.І.
Повний текст постанови виготовлений 30.11.2010 року.