ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"18" листопада 2010 р. Справа № 16/200-09
вх. № 9776/6-16
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1 директор, Адаменко О.Г., довіреність від 01.12.2009 р.; відповідача - ОСОБА_3, особисто
розглянувши справу за позовом Підприємства "Біон" ЛТД у формі товариства з обмеженою відповідальністю , м. Харків
до ФОП ОСОБА_3, м. Харків
про порушення прав та стягнення збитків у розмірі 325248,00 грн., -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просить заборонити відповідачу виробництво товарів, які виготовлені з використанням патенту України № 25198 від 25.07.2007 року та стягнути з відповідача збитки, які понесені позивачем з дати подачі заявки, з 11.04.2007 року у сумі 325248,00 грн. Свою вимогу позивач обґрунтовує тим, що суб’єкт підприємницької діяльності ОСОБА_3 порушив його виключні майнові права інтелектуальної власності на патент України № 25198 від 25.07.2007 року.
24 грудня 2009 року позивачем заявлено клопотання про залучення до матеріалів справи висновку експертизи, щодо умов патентоздатності патенту України на корисну модель № 25198 від 25.07.2007 року, за № 51752 від 10.12.2009 року, виконаний ДП “Український інститут промислової власності”. Позивач у відповідності до норм чинного законодавства України в галузі інтелектуальної власності, а саме у відповідності до ст. 33 Закону України “Про винаходи та корисні моделі” звернувся до уповноваженого державного закладу експертизи з клопотанням про проведення експертизи вказаної корисної моделі на відповідність умовам надання правової охорони. Уповноважений державний заклад (ДП “Український інститут промислової власності”) здійснив експертизу відповідного технічного рішення і склав висновок про те, що вказане технічне рішення за патентом України № 25198 (Сухе пальне) відповідає умовам надання правової охорони (№ 57252 від 10.12.2009 року), а саме: новизна та промислова придатність.
Відповідач проти позову заперечує, вважає його необґрунтованим, оскільки на його думку Патент України № 25198 від 25.07.2007 року має серйозні недоліки та обґрунтовані підстави для визнання його недійсним; вимоги позивача ґрунтуються на запатентованій формулі розрахунку густини таблетки сухого пального, яка з математичної точки зору є неправильною, і всі розрахунки, проведені за нею, також не відповідають дійсності; відповідач використовує для виробництва сухого пального роторну таблеточну машину МТ-3А, яка вперше з'явилася в господарському обігу ще в середині минулого століття, всі параметри та показники, що використовує в своєму патенті позивач були добре відомі розробникам цього обладнання та були закладені в основу його конструкції та виходячи з цього можна зазначити, що корисна модель за Патентом України № 25198 від 25.07.2007 року є частиною рівня техніки, яку і використовує відповідач, тобто відповідач використовуючи дану машину не має можливості виготовити інший вид продукції, ніж це дозволяють параметри обладнання.
До початку судового засідання сторони звернулись до суду з заявою про фіксацію судового процесу за допомогою ведення протоколу судового засідання в паперовій формі. Вказана заява сторін розглянута та задоволена судом як така, що відповідає нормам чинного законодавства.
Ухвалою господарського суду від 13.07.2010 року по справі призначалась судова експертиза об'єктів промислової власності, проведення якої було доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса.
Суд отримав висновок судової експертизи по дослідженню речовин хімічних виробництв та спеціальних хімічних речовин № 5695 від 31.08.2010 року, виконаний Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса.
14.09.2010 року листом № 6596 ХНДІСЕ ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса повідомив суд про неможливість провести експертизу з 5 та 6 питань ухвали в зв'язку з відсутністю в інституті спеціаліста за експертною спеціальністю 13.3 "Дослідження, пов'язані з винаходами та корисними моделями".
12.11.2010 року до господарського суду від відповідача надійшло клопотання, в якому він просить суд змінити експертну установу та просить суд доручити проведення дослідження об'єктів інтелектуальної власності для надання відповідей на 5-е та 6-е питання переліку питань судової експертизи Науково-дослідному інституту інтелектуальної власності Національної академії правових наук України м. Києва.
15.11.2010 року до господарського суду від позивача надійшло клопотання, в якому він просить суд долучити до матеріалів справи витяг з офіційної бази ДП "Український інституту промислової власності" Актуалізовано 11.11.2010 року та в зв'язку з новими відкритими обставинами виключити питання № 6: "Чи можливо використання корисної моделі за патентом України на корисну модель № 25198?" з переліку питань до експертизи.
15.11.2010 року до господарського суду від позивача надійшло клопотання, в якому він просить суд відхилити клопотання відповідача про проведення експертизи по питанню № 5 та питанню № 6 та продовжити розгляд справи по суті.
18.11.2010 року до господарського суду від позивача надійшло доповнення до клопотання позивача про виключення запитань № 5 та 6 з переліку дослідження судовою експертизою, в якому він просить суд долучити до матеріалів справи заяву представника позивача до державного реєстру патентів ДП "Український інститут промислової власності"; витяг із офіційного веб-сайту ДП "Український інститут промислової власності" (бібліографічні дані та формула патенту № 25198); повідомлення Державного департаменту інтелектуальної власності стосовно бюлетеню "Промислова власність"; положення про державний реєстр патентів України; просить суд відхилити клопотання відповідача про проведення експертизи по питанню № 5 та питанню № 6 та продовжити розгляд справи по суті.
Суд, дослідивши клопотання та додані до нього докази, долучає його до матеріалів справи.
18.11.2010 року до господарського суду від відповідача надійшло клопотання про призначення судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності, в якому він просить суд призначити проведення судової експертизи об'єктів права інтелектуальної власності, проведення якої доручити Науково-дослідному інституту інтелектуальної власності м. Києва за наступними питаннями: чи відповідає корисна модель за патентом України № 25198 умовам патентоздатності корисної моделі (новизни та промисловій придатності) на дату подання заявки про видачу патенту? Чи відповідає корисна модель за патентом України № 25198 вимогам єдності корисної моделі за п. 1 - п. 6 формули корисної моделі? Чи є помилка у формулі корисної моделі за патентом України № 25198, виправлена державним реєстром на прохання патентовласника, очевидною? Крім цього, відповідач підтримує своє клопотання від 12.11.2010 року в якому він просив суд змінити експертну установу та надати відповіді на 5-е та 6-е питання переліку питань судової експертизи.
В судовому засіданні 18.11.2010 року представники позивача про задоволення клопотання відповідача про призначення експертизи заперечують, наполягають на задоволенні клопотання про виключення питань 5 та 6 з переліку питань до експерта та на продовженні розгляду справи по суті.
Присутній в судовому засіданні 18.11.2010 року відповідач проти клопотання представників позивача заперечує, наполягає на проведенні експертизи.
Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, клопотання сторін та додані до них докази, відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про призначення по справі судової експертизи об'єктів права інтелектуальної власності та задовольняє клопотання позивача про виключення 5 та 6 питання з переліку питань, поставлених до експертів та продовження розгляду справи по суті, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, позов до суду було подано 27 листопада 2009 року, останнє судове засідання призначено на 18 листопада 2010 року. Статтею 69 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. Тобто фактично більше року спір залишається не вирішеним по суті. Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР “Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції” визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Суд зазначає, що підстави для зупинення розгляду справи та призначення по справі експертизи об'єктів права інтелектуальної власності відсутні, оскільки предметом розгляду даної справи не є відповідність патенту № 25198 умовам патентоздатності корисної моделі - вона підтверджена висновком ДП “Український інститут промислової власності” за № 51752 від 10.12.2009 року щодо умов патентоздатності патенту України на корисну модель № 25198 від 25.07.2007 року. В матеріалах справи міститься висновок судової експертизи по дослідженню речовин хімічних виробництв та спеціальних хімічних речовин, яким встановлено, що у виробі відповідача використано кожну ознаку незалежного пункту формули патенту України на корисну модель № 25198.
Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.
З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, суд встановив наступне.
11.04.2007 року ОСОБА_1 подав до Державного департаменту інтелектуальної власності заявку № u200704015 на одержання патенту України на корисну модель "Сухе пальне".
Проведеною експертизою заявки, закладом експертизи було зроблено висновок про відповідність заявки умовам надання правової охорони (вих. номер 16042/3 від 24.04.2007 року), який набув статус Рішення про видачу деклараційного патенту на корисну модель.
25.07.2007 року Державним Департаментом інтелектуальної власності було здійснено публікацію про видачу патенту України на корисну модель № 25198 "Сухе пальне" по заявці № u200704015 (надалі - патент).
Відповідно до патенту, формула корисної моделі: 1). Сухе пальне, що виконане у формі спресованої таблетки і складається з уротропіну або з уротропіну з добавками, яке відрізняється тим, що густина р спресованої таблетки сухого пального з уротропіну або з уротропіну з добавками визначається формулою : р=(0,90 -:- 1,40)-0,002/а, де - а є відношення висоти таблетки Н до її діаметра d, a = H/d. 2). Сухе пальне за п. 1, яке відрізняється тим, що як добавку містить парафін в кількості 0,3-2,9% вагових. 3). Сухе пальне за п. 1, яке відрізняється тим, що як добавку містить крейду в кількості 0,3-15% вагових. 4). Сухе пальне за п. 1, яке відрізняється тим, що як добавку містить гіпс в кількості 0,3-15% вагових. 5). Сухе пальне за п. п. 1, 2, 3, 4 яке відрізняється тим, що як добавки містить поєднання перерахованих в п.п. 2-4 речовин в кількості 0,3-15% вагових. 6). Сухе пальне за п. 1, яке відрізняється тим, що спресована таблетка має форму паралелепіпеда.
На підставі ліцензійного договору від 26.07.2007 року позивачем був отриманий дозвіл на використання патенту України на корисну модель, а саме: виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності; виключне право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання; виключне право на виготовлення продукції із застосуванням запатентованої корисної моделі; виключне право на пропонування продукції для продажу, в тому числі через мережу Інтернет; виключне право на продаж продукції по ліцензії та інше введення його в цивільний оборот.
06.10.2009 року позивачем була здійснена закупівля виробу "Горючее сухое", що виготовлений відповідачем.
Відповідно до висновку судової експертизи по дослідженню речовин хімічних виробництв та спеціальних хімічних речовин № 6595 від 31.08.2010 року, проведеною Харківським науково - дослідним інститутом судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса, виріб ФОП ОСОБА_3 (відповідач по справі) "Сухе пальне", зразки якого надані на дослідження (т. 2, а.с. 33, 69) виготовлено у формі спресованих таблеток, що мають циліндричну форму, діаметр яких - 30 мм., висота коливається в межах від 10,1 мм. до 12,8 мм. основу речовини, з якої виготовлено таблетки сухого пального, надані на дослідження, є гексаметилентетрамін (уротропін, гексамін). Крім уротропіну до складу таблеток сухого пального входить крейда. Густина (р) виробу ФОП ОСОБА_3 "Сухе пальне" (т. 2, а.с. 33, 69) знаходиться в межах формули р=(0,90 -:- 1,40) 0,002/а, де а є відношення висоти таблетки Н до її діаметру d, a = H/d.
Висновки судової експертизи № 6595 Харківського НДІСЕ ім. Бокаріуса, які були складені на поставлені судом запитання № 1-4 стосуються об’єктів спору - продукції відповідача “Горючее сухое” (ТУ У 24.1-3108819536-01:2008) та патенту України на корисну модель № 25198 “СУХЕ ПАЛЬНЕ”, а саме ознак незалежного пункту формули вказаного патенту.
З відповідей судової експертизи на запитання № 1 –4, очевидно для суду випливає, наявність у продукції відповідача “Горючее сухое” (ТУ У 24.1-3108819536-01:2008) усіх ознак, які включено до незалежного пункту формули патенту України на корисну модель № 25198 “СУХЕ ПАЛЬНЕ”. Судом також встановлено, що при складанні висновків експертизи, у фахівця в галузі хімії не виникло сумнівів, що до розмірності фізичних одиниць, використаних у технічному рішенні, так як пояснення стосовно розмірності є загальноприйнятими і стосуються вимоги єдності термінології, як і пояснення сутності технічного рішення з використанням загальноприйнятої розмірності, наведеної в описі до патенту України на корисну модель № 25198 “СУХЕ ПАЛЬНЕ”.
Судом дослідженні обставин справи, які потребують спеціальних знань, передбачених ст. 41 ГПК України. До таких досліджень входять: “Висновки судової експертизи по дослідженню речовин хімічних виробництв та спеціальних хімічних речовин № 6595 від 31.08.2010 року”, “Висновки експертизи щодо умов патентоздатності № 51752 від 10.12.2009 року", “Технічний висновок ВАТ УкрНДІХіммаш”.
Судом встановлено, що жодний із перелічених документів не був оскаржений сторонами.
Судом встановлено, що позивач, у відповідності до ст. 32 п.1 Закону України “Про охорону прав на винаходи та корисні моделі” подав заяву про внесення змін до формули корисної моделі за патентом України № 25198, відомості про відповідні зміни були опубліковані у встановленій Законом формі. Зміни стосуються виключення залежного пункту формули № 6 з формули патенту. Судом також встановлено, що зміни формули не пов’язані із збільшенням об’єму прав патенту України на корисну модель № 25198 “СУХЕ ПАЛЬНЕ” і виконують функцію обмеження виключних майнових прав його власника, що не підпадає під умову п. б ст. 33 Закону України “Про охорону прав на винаходи та корисні моделі”.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.
Право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом (стаття 418 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України).
Згідно статті 420 ЦК України, до об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать: літературні та художні твори; комп'ютерні програми; компіляції даних (бази даних); виконання; фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення; наукові відкриття; винаходи, корисні моделі, промислові зразки; компонування (топографії) інтегральних мікросхем; раціоналізаторські пропозиції; сорти рослин, породи тварин; комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення; комерційні таємниці.
Суб'єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об'єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до цього Кодексу, іншого закону чи договору (стаття 421 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 424 Цивільного кодексу України, майновими правами інтелектуальної власності є: право на використання об'єкта права інтелектуальної власності; виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності; виключне право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Частиною 2 статті 28 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" встановлено, що патент надає його власнику виключне право використовувати винахід (корисну модель) за своїм розсудом, якщо таке використання не порушує прав інших власників патентів. Використанням винаходу (корисної моделі) визнається: виготовлення продукту із застосуванням запатентованого винаходу (корисної моделі), застосування такого продукту, пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, продаж, імпорт (ввезення) та інше введення його в цивільний оборот або зберігання такого продукту в зазначених цілях. Продукт визнається виготовленим із застосуванням запатентованого винаходу (корисної моделі), якщо при цьому використано кожну ознаку, включену до незалежного пункту формули винаходу (корисної моделі), або ознаку, еквівалентну їй.
Враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що порушив виключні майнові права позивача інтелектуальної власності на патент України № 25198 від 25.07.2007 року.
Позивач також просить суд стягнути з відповідача 325248,00 грн. спричинених збитків.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту прав і законних інтересів суб’єктів господарювання є відшкодування збитків.
Загальні положення про відшкодування шкоди закріплені у статті 1166 Цивільного кодексу України.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода може відшкодовуватися у вигляді відшкодування збитків, відшкодування в натурі.
Застосування деліктної відповідальності можливе за наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, шкідливого результату такої поведінки (шкоди), причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою, і вини. Звільнення боржника від відповідальності у вигляді збитків за невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе зобов’язань безпосередньо пов’язано з наявністю чи відсутністю вище вказаних елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення.
Згідно ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).
Відповідно до ст. 217 Господарського кодексу України, відшкодування збитків є різновидом господарської санкції за вчинення правопорушення у сфері господарювання.
Виходячи зі змісту ст. ст. 218, 219 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, зокрема, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності.
Головною умовою відшкодування збитків є господарське правопорушення, яке вчинив учасник господарських відносин, притягнення до відповідальності за яке можливо лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких утворює склад правопорушення. До складу правопорушення входять такі елементи: суб’єкт, об’єкт, об’єктивна та суб’єктивна сторона. Суб’єктом є боржник, об’єктом –правовідносини по зобов’язаннях; об’єктивною стороною –наявність збитків у майновій сфері кредитора, противоправна поведінка у вигляді невиконання або неналежного виконання боржником свого зобов’язання, причинний зв’язок між противоправною поведінкою боржника і збитками; суб’єктивну сторону правопорушення складає вина. Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, звільняє боржника від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання взятих на себе зобов’язань. Обов’язок доведення факту невиконання або неналежного виконання зобов’язання, прямого причинного зв’язку між порушенням зобов’язанням і завданими збитками і їх розмір покладається на кредитора, на боржника –покладається обов’язок факту доведення відсутності вини.
Відповідно до статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
На підставі зазначених правових норм, з урахуванням пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” від 27.03.1992 року № 6 та з урахуванням пункту 6 Роз’яснення Вищого Арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди” від 01.04.1994 року № 02-5/215, суд зазначає наступне. Задоволення позовних вимог про стягнення збитків може вважатись законним та обґрунтованим у разі встановлення судом наявності в обставинах справи одночасно чотирьох умов. Ними є: наявність правила поведінки, встановленого законом або договором; наявність факту порушення такого правила поведінки винною особою; наявність збитків у потерпілої особи; наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв’язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони.
За правилами судового процесу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 Господарського процесуального кодексу України). Виходячи з цього, відповідно до статті 1166 ЦК України, позивач в даній справі повинен довести наступні обставини: 1) наявність обов’язку відповідача утриматись від дій, які можуть привести до порушення виключного майнового права позивача; 2) факт порушення цього права; 3) наявність витрат понесених позивачем та їх розмір; 4) наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв’язку тобто прямої залежності витрат, понесених позивачем від дій або бездіяльності відповідача.
Згідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору; ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.
Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.
Стаття 16 ЦК України визначає, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:
1) визнання права;
2) визнання правочину недійсним;
3) припинення дії, яка порушує право;
4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
5) примусове виконання обов'язку в натурі;
6) зміна правовідношення;
7) припинення правовідношення;
8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Таким чином, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, такими, що підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростованими відповідачем та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати по цій справі покладаються судом на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 13, 19, 41, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 11, 16, 22, 418, 420, 424, 1166 Цивільного кодексу України, ст. ст. 20, 217-219, 225 Господарського кодексу України, керуючись, ст. ст. 1, 4, 12, 27, 32, 33, 43, 44-49, 82–85 ГПК України, суд -
ВИРІШИВ:
Відмовити в задоволенні клопотання відповідача про призначення по справі судової експертизи об'єктів права інтелектуальної власності.
Клопотання позивача про виключення з переліку питань 5 та 6 питання до експертів та продовження розгляду справи по суті - задовольнити.
Позов задовольнити повністю.
Заборонити ФОП ОСОБА_3 (АДРЕСА_1 код НОМЕР_1) виробництво товарів, які виготовлені з використанням патенту України № 25198 від 25.07.2007 року.
Стягнути з ФОП ОСОБА_3 (АДРЕСА_1 код НОМЕР_1) на користь Підприємства "Біон" ЛТД у формі товариства з обмеженою відповідальністю (61004, м. Харків, вул. Маршала Конєва, 21, код 21212344) - 325248,00 грн. збитків, 2685,00 грн. за проведення судової експертизи.
Стягнути з ФОП ОСОБА_3 (АДРЕСА_1 код НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України (одержувач - УДК у м. Харкові, № рахунку 31110095700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011) –3252,48 грн. державного мита.
Стягнути з ФОП ОСОБА_3 (АДРЕСА_1 код НОМЕР_1) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - УДК у м. Харкові, № рахунку 31213259700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22050000, символ звітності банку 259, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011) –236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Суддя
Повний текст рішення складений та підписаний 22 листопада 2010 року