06.12.2010
< копія >
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 листопада 2010 р. Справа № 2а-12876/10/0470
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Захарчук Н. В. < Текст >
при секретаріЧмух Ю.В.
за участю:
< найм. Пр. > < ПІБ Пр. >
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Державне підприємство "Підприємство Дніпродзержинської колонії Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Д/о № 34" до Державна податкова інспекція у м. Дніпродзержинську про визнання неправомірним самостійного зарахування сум та проведення зарахування суми, -
ВСТАНОВИВ:
18.10.2010 року Державного підприємства «Підприємство Дніпродзержинської колонії Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Дніпропетровської області № 34» (далі – позивач, підприємство або ДП «Дніпродзержинської колонії № 34») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати неправомірним самостійне зарахування Державною податковою інспекцією м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області (далі – відповідач або ДПІ м. Дніпродзержинська) сплачених підприємством сум в рахунок податкового боргу, які не зазначені в призначенні платежу під час перерахунку позивачем грошових коштів за липень місяць 2010 року та зобов’язати провести зарахування суми відповідно до призначення платежу платіжного доручення № 835 від 30.08.2010 року.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив адміністративний позов задовольнити повністю.
Представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечували, вважають, що податковий орган діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову.
Дослідивши всі документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до платіжного доручення - № 835 від 30 серпня 2010 року, позивачем було сплачено суму узгоджених податкових зобов'язань по податковій декларації з ПДВ від 18.08.2010 року в розмірі 50323,00 грн., за період який був ним вказаний у платіжному дорученні - липень місяць 2010 року.
Проте, 31.08.2010 року ДПІ в м. Дніпродзержинськ було винесено повідомлення про здійснення перерозподілу сплаченої позивачем суми узгоджених податкових зобов'язань в розмірі 50323,00 грн., по платіжному дорученню - № 835 від 30 серпня 2010 р. за липень 2010р., в рахунок сплати податкового боргу та пені за попередні періоди.
Відповідно до підпункту 7.1.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку.
Пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.
Згідно із пунктом 6 статті 7 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.
Так, на підставі пункту 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року № 22, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.
Відповідно до пункту 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.
Отже, право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому, суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.
Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.
Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.
За таких обставин суд доходить висновку, що самостійне зарахування ДПІ в м. Дніпродзержинську сплачених позивачем сум ПДВ відповідно до платіжного доручення – № 835 від 30.08.2010 року, за період який не вказаний в платіжному дорученні у графі «призначення платежу» є неправомірним.
Стосовно вимоги про зобов’язання податкового органу провести зарахування суми відповідно до призначення платежу платіжного доручення № 835 від 30.08.2010 року слід зазначити наступне.
Стаття 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» визначає права органів державної податкової служби, тобто до компетенції податкового органу входить зарахування сум відповідних платіжних доручень.
Частиною 2 статті 71 передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суд, згідно зі статтею 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України та частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади (податкові органи) та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, позовні вимоги за адміністративним позовом Державного підприємства «Підприємство Дніпродзержинської колонії Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Дніпропетровської області № 34» до Державної податкової інспекції м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області про визнання дій неправомірними підлягають частковому задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 3, 9, 71, 86, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський окружний адміністративний суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Державного підприємства «Підприємство Дніпродзержинської колонії Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Дніпропетровської області № 34» до Державної податкової інспекції м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області про визнання дій неправомірними – задовольнити частково.
Визнати неправомірним самостійне зарахування Державною податковою інспекцією м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області сплачених підприємством сум в рахунок податкового боргу, які не зазначені в призначенні платежу під час перерахунку позивачем грошових коштів за липень місяць 2010 року.
В іншому відмовити.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня ії проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови складений 23.11.2010 року.
Суддя < (підпис) >
< Текст >
< Список >
< Список >
< Список >Н.В. Захарчук
< Текст >
< ПІБ Судді >
< ПІБ Судді >