ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 жовтня 2010 р.Справа №2а-9235/10/7/0170

Окружний  адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Маргарітова М.В. , при секретарі Силантьєвої О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу  

за позовом   Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_1          

до   Державної податкової інспекції у м. Ялта АРК              

про визнання протиправним та скасування рішення

за участю:

від позивача – не з’явився

від відповідача – не з’явився

Обставини справи: Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування рішення відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0014832303 від 28.12.2009р.

Позивач вважає, що рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій прийнято відповідачем з порушенням норм чинного законодавства з тих підстав, що висновки зроблені відповідачем про порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг» щодо порушення порядку обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, є необґрунтованими та зроблені по неповно з’ясованим обставинам. Позивач вказує, що ним не було допущено порушень вказаного Закону. Також позивач вважає, що відповідачем порушений встановлений діючим законодавством порядок проведення перевірок. Таким чином, позивач вважає, що застосування штрафних санкцій є незаконним, а рішення підлягає скасуванню.

Відповідач у судове засідання не з’явився, про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином, у судових засіданнях, що відбулися раніше проти позову заперечував, просив у задоволенні позовних вимог відмовити. Зазначив, що ним не було допущено порушень закону при проведенні перевірки, а зроблені висновки щодо порушень позивачем положень Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг» відповідають дійсності, тому рішення є правомірним та не підлягає скасуванню. В обґрунтування правової позиції відповідач надав суду письмові заперечення на позовну заяву (а.с.31-34).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

17.12.2009р. державною податковою інспекцією в м. Ялта АР Крим була проведена перевірка позивача з питання дотримання суб’єктами господарювання порядку проведення розрахунку за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій.

За результатами перевірки був складений акт № 01450 від 17.12.09р. (далі акт перевірки) (а.с.11-12).

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято рішення про застосування фінансових санкцій №0014832303 від 28.12.09р. (а.с.10), відповідно до якого, до позивача застосовані фінансові санкції, зокрема, на суму 4320,00грн.

Позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України, завданням  адміністративного  судочинства  є  захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів  юридичних осіб у  сфері  публічно-правових  відносин  від  порушень  з боку органів державної влади,  органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі  законодавства,  в  тому числі  на  виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ст. 19 Конституції України  органи державної влади та органи місцевого самоврядування  зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З матеріалів справи вбачається, що штрафні (фінансові) санкції у розмірі 4320,00грн., були застосовані відповідачем внаслідок встановлення під час перевірки господарської одиниці - бару, що належить позивачу та розташований за адресою: м. Ялта, вул. Київська б. 26, факту порушення встановленого законодавством обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, а саме, в акті перевірки вказано, що на момент перевірки накладні, товаро – транспортні накладні були відсутні на товарно – матеріальні – цінності, що вказані у вибірковому опису, який складено на момент перевірки та підписаний барменом, на загальну суму 2160грн.

Відповідно до матеріалів справи, відповідач зробив висновок про порушення п. 12 ст. 3  Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг», та про необхідність застосування штрафних санкцій у порядку ст. 21 вказаного Закону.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначені Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі Закон про РРО).

Пунктом 12 ст. 3 Закону про РРО встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів (ст. 6 Закону про РРО).

Законом, який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні є Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідно до ч. 2 ст. 3 якого бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. 

Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову                        звітність в Україні» встановлено, що підставою   для   бухгалтерського   обліку   господарських операцій  є  первинні  документи,  які  фіксують  факти здійснення господарських операцій.  Первинні документи повинні бути  складені під  час здійснення господарської операції,  а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та  впорядкування оброблення   даних на підставі первинних документів  можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст. 9 вказаного Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову                        звітність в Україні» встановлено, що первинні  та  зведені  облікові  документи   можуть   бути складені  на  паперових  або машинних  носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:      назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та  обсяг  господарської   операції,   одиницю   виміру господарської операції;      посади осіб, відповідальних за здійснення  господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, документами, що є підставою для внесення записів до бухгалтерського обліку є накладні, витратні накладні, товарно-транспортні накладні, тощо.

Відсутність відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей є порушенням встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку.

Як вбачається з акту перевірки (оборот а.с.12), у розділі: «прикінцеві положення», у графі: «зауваження до акту перевірки» вказано,  що документи будуть подані бухгалтером.

В описі товарів, що знаходяться на реалізації в барі, який складений відповідачем під час перевірки (оборот а.с.40), зазначена горілка «Меdoff» 1,0л – 36 пляшок за ціною 60,00грн., на загальну суму 2160грн., в описі відповідачем зазначена відмітка, що накладні (товаро – транспортні накладні) на вказаний товар на момент перевірки відсутні.

У вказаному описі товарів працівником позивача зроблена відмітка, що документи (накладні, товаро – транспортні накладні) на час перевірки не надані, а знаходяться у бухгалтера та будуть надані пізніше.

З матеріалів справи вбачається, що позивач має документи бухгалтерського обліку на товари, наявність на які таких документів перевірялася відповідачем. Вказане підтверджується видатковими накладними (а.с.25,30) та рахунком – фактурою (а.с.26, 29).

Вказане свідчить, що позивачем додержані вимоги діючого законодавства щодо зобов'язання ведення обліку товару, здійснення продажу тих товарів, які відображені в такому обліку.

Таким чином, висновок відповідача щодо здійснення позивачем реалізації товарів з порушенням встановленого порядку обліку товарів по місцю реалізації (зберігання), а саме ненадання до перевірки накладних, або інших документів, що підтверджують оприбуткування товарів є безпідставним, оскільки норми п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг» зобов’язують позивача вести облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації у порядку, встановленому законодавством.  

Позивач не позбавлений права зберігати відповідні документи, тобто вести облік товарних запасів, що підтверджують оприбуткування товару, за місцем реєстрації фізичної особи – підприємця.

Будь-яких доказів, що спростовують зазначені висновки, представником відповідача під час розгляду справи не надано.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення, у частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 4320,00грн. є протиправним та підлягає скасуванню, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

За таких підстав позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.   Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим №0014832303 від 28.12.2009р. у частині нарахування фізичній особі – підприємцю ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій за порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг» у розмірі 4320,00грн.

3.  Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) 3,40 грн. судового збору.

У разі неподання  апеляційної скарги, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя                                                                Маргарітов М.В.