Справа № 22-ц –30817/ 2010р. Головуючий 1 инст. Діденко В.В.
Категорія: стягнення страхових виплат Доповідач Кіпенко І.С.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 грудня 2010 р. Судова колегія судової палати по цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого – Шаповал Н.М.,
суддів – Кіпенка І.С., Котелевець А.В.,
при секретарі –Міхно І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 22 жовтня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ “Страхова компанія “ ПЗУ Україна ” про стягнення страхових виплат, -
в с т а н о в и л а :
В березні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з уточненим в подальшому позовом до ПАТ “Страхова компанія “ ПЗУ Україна ” про стягнення страхових виплат.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 20.11.2007р. між ним та відповідачем було укладено договір добровільного страхування майна фізичної особи розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
30.06.2008р. у домоволодінні за вказаною адресою відбулася пожежа, в наслідок якої було знищено частину надвірних будівель та кілька дерев. Звернувшись до страхової компанії, щодо отримання страхового відшкодування, він отримав відмову у виплаті страхового відшкодування з посиланням на те, що шкода яка завдана майну, «не перевищує суму франшизи 1000грн. Просив стягнути з відповідача на його користь в сумі 4000грн., пені в розмірі 0,1% від несплаченої суми за кожен день затримки платежу, в сумі 1836,80 грн., відшкодування судових витрат на ІТЗ розгляду справи та судового збору.
У судовому засіданні першої інстанції позивач свої позивні вимоги підтримав, відповідач позов не визнав надав письмові заперечення на позов, в яких посилався на те, що згідно умов Договору страхування вартість пошкодженої надвірної будівлі не перевищує розміру франшизи, яка за договором складає 1000 грн., тому підстав для задоволення позову немає.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 22 жовтня 2010 року в задоволенні позову відмовлено. Суд стягнув з ОСОБА_1 на користь ПАТ “Страхова компанія “ ПЗУ Україна ” 972грн. витрат відповідача пов’язаних з прибуттям його представника до суду.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на не відповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Судова колегія, перевіряючи законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції вважає, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє скаргу, якщо встановить, що суд першої інстанції постановив рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Судова колегія погоджується з висновками суду, оскільки вони відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин, що виникли і закон, який їх регулює .
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ПАТ “СК “ПЗУ Україна” 20.11.2007р. уклали договір добровільного страхування майна фізичної особи у відповідності до якого застрахованим майном є: приватний будинок за адресою: АДРЕСА_1 (страхова вартість 90000,00грн.); гараж (страхова вартість 5000,00грн.); та надвірні будівлі (страхова вартість 5000,00грн.)
Згідно акту про пожежу від 01.07.2008р. в домоволодінні по АДРЕСА_1 сталася пожежа в наслідок якої пошкоджено надвірну споруду на площі 20 кв.м. (а.с. 10).
Судовим розглядом встановлено, що пожежею знищено частину надвірних будівель: сарай, льох та літня кухня, які створюють єдиний комплекс. Відповідні споруди за технічним планом мають позначення літ. «Ж»,» «Д» і «Б».
ОСОБА_1 не заперечував, що кількість об'єктів які складають надвірні будівлі налічує 15 споруд.
З договору страхування вбачається, що згідно з додатком до договору добровільного страхування, позивач застрахував надвірні будівлі на суму 5000 грн.
Згідно п.2.5.4. Договору зазначено, що відповідність страхових сум страховій вартості майна встановлюється окремо по кожному застрахованому предмету або сукупності предметів, зазначених в Договорі. Відповідальність за правильність розрахунку страхової суми покладається на Страхувальника.
ОСОБА_1 при укладанні договору не заявляв про встановлення вартості майна окремо по кожному застрахованому предмету з 15 надвірних споруд.
Зважаючи на відповідні умови та п.2.5.5 Договору, суд першої інстанції підставно погодився з розрахунками відповідача, що всі об'єкти у складі надвірних будівель(15 споруд ) за оцінкою позивача мають дійсну вартість 5000 грн., а кожний з об'єктів ( 5000 : 15 ) =333 грн.
Оскільки згідно умов Договору страхування вартість пошкодженої надвірної будівлі не перевищує розміру франшизи, яка за договором складає 1000 грн. підстави для задоволення позову відсутні.
З врахуванням наведеного судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які привели або могли привести до неправильного вирішення справи, оскільки рішення судом першої інстанції постановлено відповідно до вимог закону.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч.1 ст. 307, 308, 313-315,317,319 ЦПК Україна, судова колегія,
У Х В А Л И Л А
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 22 жовтня 2010 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді колегії