Апеляційний суд міста Севастополя
Справа № 22ц-4608/2010р. Головуючий у першій
інстанції Шашкіна В.А.
Категорія 05 Доповідач у апеляційній
інстанції Сімоненко В.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 листопада 2010 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого - Сімоненко В.М.
суддів - Клочка В.П., Алєєвої Н.Г.
при секретарі – Одажиу Л.І.
за участю – ОСОБА_3 її представника ОСОБА_4 та представника Севастопольської міської державної адміністрації – Доденкова А.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі апеляційну скаргу Севастопольської міської державної адміністрації на рішення Балаклавського районного суду м. Севастополя від 19 травня 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Севастопольської міської державної адміністрації, Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради про визнання права власності у порядку спадкування, -
В С Т А Н О В И Л А :
У грудні 2008 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Севастопольської міської державної адміністрації, Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради про визнання права власності у порядку спадкування.
Вимоги мотивовані тим, що рідний брат позивачки, ОСОБА_6 06 червня 2008 року звернувся з заявою про приватизацію квартири АДРЕСА_1, наймачем якої він був, в цей же день він оплатив вартість послуг по приватизації. У встановлений строк його заява розглянута не була, рішення по ній не прийнято. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 загинув. Оскільки вона є спадкоемцем другої черги, просить визнати за нею право власности на квартиру як спадкове майно.
Рішенням Балаклавського районного суду м. Севастополя від 19 травня 2009 року позов ОСОБА_3 задоволено у повному обсязі. Визнано за ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_1
Не погодившись з рішенням суду Севастопольська міська державна адміністрація подала апеляційну скаргу в якій ставлять питання про скасування рішення суду першої інстанції, та постановлення нового, яким позовні вимоги позивача просить залишити без задоволення. Вважає, що суд першої інстанції не в повному обсязі встановив обставини які мають значення для справи, що висновки суду не відповідають обставинам справи, не вірно застосовані норми матеріального та процесуального права.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, щодо змісту рішення, доводів апеляційної скарги та меж, в яких повинна здійснюватися перевірка, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_6 проживав та був зареєстрований у кв. АДРЕСА_1. 06 червня 2008р. ОСОБА_6 звернувся до органу приватизації з заявою про приватизацію спірної квартири. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 загинув. Позивачка ОСОБА_3 є рідною сестрою померлого ОСОБА_6 та є спадкоємицею другої черги за законом.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходи в з того, що померлий ОСОБА_6 був наймачем спірної квартири, до своєї смерті подав до органу приватизації належно оформлену заяву про приватизацію спірної квартири, однак вказана заява у встановлений місячний строк розглянута не була, тому він набув право власності на квартиру.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, як з такими, що зроблені відповідно до норм матеріального та процесуального права, при повному встановленні обставин, які мають значення для справи.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст. 345 ЦК України, фізична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є у комунальній власності, у порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передача займаних квартир здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цій квартирі в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло.
Відповідно до Закону «Про звернення громадян» ст.20, Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, затвердженого наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарстві від 15 серпня 1992 року, звернення про приватизацію житла має бути розглянуто на протязі місячного терміну.
Згідно до ч. 5 ст. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику у справах за позовами про захист права приватної власності» від 22.12.1995р. №20, якщо квартира не була передана у власність наймача, його спадкоємці вправі вимагати визнання на ними права власності на неї, у тому разі, коли наймач звертався з належно оформленою заявою про це до відповідно органу приватизації, однак вона не була розглянута в установлений строк за наявністю підстав і відсутністю заборон для передачі квартири у власність наймача.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_6 дійсно подав до органу приватизації заяву про приватизацію спірної квартири. Однак, в порушення п. 31 Положення та ст. 20 Закону України «Про звернення громадян», вказана заява у встановлений місячний строк, розглянута не була.
Крім того, ні орган приватизації ні КП «РЕП-12» ніяких претензій у письмовій формі щодо оформлення документів ОСОБА_6 не висловили, письмової відмови в приватизації квартири не направили.
Доводи про те, що заявнику про невідповідність пакета документів законодавству було повідомлено усно не можуть бути прийняті до уваги оскільки за вимогами Закону України «Про звернення громадян» відповідь має бути надано у письмовій формі. Незважаючи на можливі висловлення щодо браку документів та відсутність виправлення недоліків з боку заявника, орган приватизації при спливу строку на оформлення документів мав письмово відмовити в приватизації, та надати можливість заявникові виправити недоліки.
Оскільки таки дії до смерті заявника органом приватизації не вчинені, враховуючи роз’яснення ч. 5 ст. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику у справах за позовами про захист права приватної власності» від 22.12.1995р. №20, відсутність законних підстав для відмови в приватизації квартири колегія суддів вважає приватизацію такою, що відбулась та спадкоємців такими, що мають право ставити питання про визнання права власності на квартиру.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивачка, яка є рідною сестрою померлого ОСОБА_6, є спадкоємцем другої черги за законом, інші спадкоємці, відповідно до наданої відповіді з п’ятої нотаріальної контори м. Севастополя, з заявою про прийняття спадщини не звертались, а тому вона має право на визнання за нею права власності на квартиру у порядку спадкування.
Доводи апеляційної скарги стосовно того, що ОСОБА_6 після смерті його матері не був переоформлений лицьовий рахунок, колегією суддів не може бути прийнятий до уваги, при відсутності інших мешканців квартири ОСОБА_6 був фактичним наймачем: сплачував комунальні платежі, користувався квартирою особисто. При таких обставинах факт відсутності переоформлення договору найма на ОСОБА_6 правового значення не має.
На підставі викладеного, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга, відповідно до ст. 308 ЦПК України, підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307,308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Севастопольської міської державної адміністрації відхилити.
Рішення Балаклавського районного суду м. Севастополя від 19 травня 2009 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: /підпис/ В.М. Сімоненко
Судді: /підпис/ В.П. Клочко
/підпис/ Н.Г. Алєєва
З оригіналом згідно:
Суддя Апеляційного суду
м. Севастополя В.М. Сімоненко