Апеляційний суд міста Севастополя
Справа № 22ц-4542/2010р. Головуючий в першій
Категорія: 56 інстанції Кравченко В.Є.
Доповідач в апеляційній
інстанції Сімоненко В.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 листопада 2010 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого - Сімоненко В.М.
суддів - Клочка В.П., Алєєвої Н.Г.
при секретарі – Одажиу Л.І.
за участю – ОСОБА_3, його представника – ОСОБА_4, представника Державної податкової адміністрації у м. Севастополі - Токаревої Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Відділу державної виконавчої служби Нахімовського районного управління юстиції у м. Севастополі, Державної податкової адміністрації у м. Севастополі про виключення опису арешту майна,
за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя від 06 липня 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А :
У травні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позвом до Відділу державної виконавчої служби Нахімовського районного управління юстиції у м. Севастополі, Державної податкової адміністрації у м. Севастополі про виключення опису арешту майна.
Вимоги мотивовані тим, що він придбав у ОСОБА_6 автомобіль марки «Ford Transit», 1998р. випуску. В подальшому ОСОБА_6 вироком Ленінського районного суду м. Севастополя від 15.04.2008р. був засуджений за скоєння контрабанди з конфіскацією вказаного автомобілю, як предмету злочину. Вказує, що при покупки автомобілю «Ford Transit» він не був обізнаний про його незаконний ввіз та вважав, що придбав автомобіль на законних підставах. Зазначає, що суд помилково прийшов до висновку про конфіскацію вказаного автомобіля як предмета контрабанди, оскільки вказане авто було речовим доказам та належить ОСОБА_3 як добросовісному набувачу на праві власності.
Рішенням Нахімовського районного суду м.Севастополя від 06 липня 201- року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду позивач подав апеляційну скаргу в якій ставлять питання про скасування рішення суду першої інстанції, та постановлення нового, яким просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, щодо змісту рішення, доводів апеляційної скарги та меж, в яких повинна здійснюватися перевірка, вважає, що апеляційна скарга задовленню не підлягає з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, 20 березня 2003р. ОСОБА_3 оформив доручення, відповідно до якого доручив ОСОБА_6 придбати на його позивача мікроавтобус «Ford Transit». 22 травня 2003р.Севастополським МРЕВ за позивачем був зареєстрований автомобіль «Ford Transit», 1998р. випуску (а.с. 35).
Вироком суду від 15 квітня 2008р. ОСОБА_6 визнаний винним у скоєнні злочинів, передбачених ст. 201 ч. 1, ст. 358 ч. 2,3 КК України за скоєння контрабанди з конфіскацією автомобіля як предметі злочину.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що спірний автомобіль є предметом контрабанди, а не речовим доказом, та вироком суду був конфіскований відповідно до норм діючого законодавства, а тому підстав для виключення його з опису арешту майна не має.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, як з такими , що зроблені відповідно до норм матеріального та процесуального права.
З матеріалів справи вбачається, що спірний автомобіль був придбаний за кордоном ОСОБА_6 за дорученням, виданим позивачем на його ім’я та ввезений на територію України, для подальшої передачі авто позивачу. Згідно вироку Ленінського районного суду м. Севастополя від 15 квітня 2008р. ОСОБА_6 був притягнути до кримінальної відповідальності за скоєння контрабанди, з конфіскацією спірного автомобіля.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вказане авто не є речовим доказом, а є предметом контрабанди, та відповідно до ст. 201 ч. 1 КК України підлягає конфіскації незалежно від того, належить цій автомобіль засудженому або іншої особі. Тому, колегія суддів не може прийняти до уваги доводи апеляційної скарги стосовно того, що спірний автомобіль є речовим доказом та за вироком суду був конфіскований судом помилково.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав для скасування або зміни рішення.
На підставі викладеного, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга, відповідно до ст. 308 ЦПК України, підлягає відхиленню, а заочне рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307,308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя від 06 липня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: /підпис/ В.М. Сімоненко
Судді: /підпис/ В.П. Клочко
/підпис/ Н.Г. Алєєва
З оригіналом згідно:
Суддя Апеляційного суду
м. Севастополя В.М. Сімоненко