Справа № 22ц -912 / 2005 p.                                  Головуючий у першій інстанції

Коверзнев В.О.

Категорія - цивільна          Доповідач Позігун М.І.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

29 червня 2006 року                        Апеляційний суд Чернігівської області

у складі:

головуючого                 Позігуна М.І.

суддів                   Смаглюк Р.І., Скрипки А.А.

мри секретарі      Пац Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 квітня 2006 року у справі за позовами ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 до дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії „Надра України" „Чернігівнафтогазгеологія" про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2006 року позивачі звернулися з позовами до відповідача про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю ОСОБА_4, яка настала внаслідок нещасного випадку на виробництві 6 серпня 2005 року, з підстав, передбачених ст.ст. 23, 1167, 1168 ЦК України. Позивачі просили стягнути моральну шкоду на користь ОСОБА_2 15000 грн., ОСОБА_3-25000 грн., ОСОБА_1 - 20000 грн.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 квітня 2006 року у задоволенні позовів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 до дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії „Надра України" „Чернігівнафтогазгеологія" про відшкодування моральної шкоди відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачів ставиться питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_2 - 15000 грн., ОСОБА_3 - 25000 грн., ОСОБА_1 - 20000 грн. Незаконність судового рішення апелянтами обґрунтовується порушенням норм матеріального права, оскільки судом не дано правової оцінки доказам і доводам, викладеним у поясненні третьої особи-відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворював у м. Ніжині. Суд не врахував, що дія статей 1, 21, 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" зупинена на 2006 рік відповідно до пункту 27 ст .77 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік".

Заслухавши доповідача, учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги суд приходить до слідуючого висновку.

Відмовляючи у задоволенні вимог до підприємства про стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із обов'язку саме Фонду провести зазначені виплати, оскільки ОСОБА_4 працював у відповідача на умовах трудового договору і відповідно до ст. 8 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" підлягав обов'язковому державному соціальному страхуванню, а тому виходячи із рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року №1-рп/2004 в такому випадку відшкодування моральної шкоди передбачене ст. 237-1 КЗпП України і ст. 1167 ЦК України не може бути застосовано до осіб, що відповідно до Закону підлягають обов'язковому соціальному страхуванню, оскільки зазначені норми регламентують відшкодування моральної шкоди всім іншим особам, які не є суб'єктами страхування від нещасного випадку і на яких дія Закону не поширюється.

Проте з таким висновком суду не можна погодитись з наступних причин.

Посилання суду першої інстанції в обґрунтування підстав для відмови в задоволенні позову щодо стягнення коштів з відповідача на ч. 1 ст. 9 Закону України „Про охорону праці", рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року №1-рп/2004 грунтується на невірному тлумаченні зазначених правових норм, оскільки в них зазначається про обов'язок Фонду проведення відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі смерті працівника, але лише в випадках, якщо це передбачено Законом України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі- Закон від 23 вересня 1999 року) про що зазначається і в рішенні Конституційного Суду України.

Згідно ж частин 1, 2 ст. 1 закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" суб'єктами страхування від нещасного випадку на виробництві є застраховані громадяни, а в окремих випадках - члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик. Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється страхування. У разі настання страхового випадку вони мають право на одержання від фонду страхових виплат (одноразової допомоги, пенсії у зв'язку з втратою годувальника) та послуг, пов'язаних з похованням померлого.

Таким чином, закон від 23 вересня 1999 року передбачає виключний перелік страхових виплат, які повинні здійснюватися Фондом членам сім'ї померлого потерпілого, а саме-одноразову допомогу, пенсію у зв'язку з втратою годувальника, послуги, пов'язані з похованням померлого. Виплата Фондом сум на відшкодування моральної шкоди, яка заподіяна членам сім'ї застрахованого смертю останнього, законом від 23 вересня 1999 року не передбачена.

За викладених обставин суд першої інстанції вірно встановивши фактичні обставини справи, дав невірну юридичну оцінку спірним правовідносинам, що призвело до неправильного вирішення спору, а тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову оскільки в даному випадку моральна шкода підлягає відшкодуванню відповідно до ч. 2 ст. 1168 ЦК України, якою визначено право чоловіка (дружини), батьків дітей на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи.

Згідно акту №1 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом від

06.09.2005 року, акту спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 6 серпня 2005 року о 14 год. ЗО хв. на буровій №103 Мехедівка Ніжинської

нафтогазорозвідувальної   експедиції            Дочірнього           підприємства

„Чернігівнафтогазгеологія" національної акціонерної компанії „Надра України" нещасний випадок на виробництві стався з вини відповідача.

З врахуванням характеру та обсягу заподіяних позивачам моральних страждань в зв'язку зі смертю потерпілого, що призвело до вимушених змін у житті позивачів, ступеня вини відповідача, обставин справи, виходячи із засад розумності, справедливості та виваженості апеляційний суд вважає, що заявлені вимоги в частині розміру відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 316, 317 ЦПК України суд,

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 квітня 2006 року скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 до Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії „Надра України" „Чернігівнафтогазгеологія" про відшкодування моральної шкоди задовольнити.

Стягнути з Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії „Надра України" „Чернігівнафтогазгеологія" на користь ОСОБА_2 10000 грн. моральної шкоди, ОСОБА_1 -15000 грн., ОСОБА_3 - 20000 грн.

Рішення набирає чинності негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.