Справа №1-20/2007

                                                                     П О С Т А Н О В А

                                                         І М Е Н Е М            У К Р А Ї Н И

                   19 жовтня 2007 року   Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі головуючого - судді: Мельничика Ю.С.,

при секретарі Кириленко І.В., Козбан А.А.,

з участю прокурора Макарової Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Світловодську кримінальну справу за звинуваченням:

                   ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в м. Світловодську Кіровоградської області, громадянина України, освіта вища юридична, одруженого, на утриманні неповнолітня дитина, приватний підприємець, який проживає по АДРЕСА_1, не судимого;

                   ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка народилася в с. П”ятихатки Дніпропетровської області, громадянки України, освіта середня-спеціальна, заміжня, на утриманні неповнолітня дитина, приватний підприємець, яка проживає по АДРЕСА_1, не судима,

                   - у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 355 КК України ,-

                     В С Т А Н О В И В :

                   У липні 2001 року, точна дата слідством не встановлена, в с. Власівка м. Світловодська Кіровоградської області, подружжя ОСОБА_1. та ОСОБА_2., діючи умисно, з метою примушування до виконання цивільно-правового зобов»язання, прибули в квартиру АДРЕСА_2, де проживала на той час сім»я ОСОБА_3, та відкрито пред»явили вимогу останній щодо повернення боргу за отримані нею продукти в сумі 300 грн.

       При цьому,ОСОБА_1. демонструючи бейсбольну біту, яка є холодною зброєю, висловлював погрози щодо пошкодження майна потерпілої  в разі неповернення боргу, і діючи для досягнення вказаної мети, став наносити удари нею по дверям приміщень квартири, пошкодивши їх, чим спричинив матеріальну шкоду на суму 238 грн. потерпілій ОСОБА_3

       Сприймаючи реально погрози подружжя ІНФОРМАЦІЯ_3щодо пошкодження майна, ОСОБА_3. передала ОСОБА_2 300 грн.

       Крім цього, 11 січня 2002 року в м. Світловодську Кіровоградської області, подружжя ОСОБА_1. таОСОБА_2., діючи свідомо, повторно, з метою примушування до виконання цивільно-правового обов»язку своєї боржниці ОСОБА_4, прибули до торгового кіоску приватного підприємця ОСОБА_5., який знаходиться на перехресті вул. 9-го Січня та бульвара Карла Маркса, де працювала остання, й в категоричній формі стали вимагати від неї повернення боргу в виді недостачі за час її роботи продавцем в кіоску ПП ОСОБА_2. на суму 290 грн. При цьому,ОСОБА_1. для досягнення вказаної мети став хватати ОСОБА_4 за одежу, притискав її до дверей, подавляючи тим самим її волю, чим   застосував щодо неї насильство, що не є небезпечним для життя і здоров»я потерпілої.

       Крім цього, 20 січня 2002 року близько 13 год. 30 хв. в с. Власівка м. Світловодська Кіровоградської області, подружжя ОСОБА_1. та ОСОБА_2., діючи умисно, з метою примушування до виконання цивільно-правового зобов»язання, прибули в квартиру АДРЕСА_2, де проживала на той час сім»я ОСОБА_3, та відкрито пред»явили вимогу останній щодо повернення 500 грн. в рахунок погашення недостачі товарно-матеріальних цінностей, яка виникла за час роботи її дочки ОСОБА_5 продавцем в кіоску ПП ОСОБА_2.

       Діючи з вказаною метоюОСОБА_1., піднявши з місця телевізор марки “Голдстар”, став погрожувати розбити його, при цьому порвав з»єднувальний шнур ігрової приставки, вартістю 4 грн., роздавив два ігрових картриджа, вартістю по 8 грн. кожний, тим самим пошкодивши майно потерпілої на суму 20 грн., й припинив свої протиправні дії лише після прибуття до квартири за викликом самої ОСОБА_3, працівника міліції.

       Підсудні ОСОБА_1. та ОСОБА_2. в інкримінованих їм злочинах вину не визнали і в судовому засіданні показали, що дійсно потерпілі ОСОБА_3., її дочка ОСОБА_5, та ОСОБА_4 заборгували перед ОСОБА_2., і свої зобов»язання щодо повернення боргів не виконували. Проте вони не примушували ОСОБА_3. та ОСОБА_4 виконувати свої зобов»язання шляхом погроз, пошкодженням майна, та застосуванням насильства. Звинувачення потерпілих вважають наклепом , а кримінальну справу - сфальсифікованою проти них працівниками міліції, зокрема дільничним ОСОБА_6 та слідчим ОСОБА_7, через неприязнені з ними стосунки.

       Проте вина ОСОБА_1 та ОСОБА_2. у вчиненні інкримінованого їм злочину, передбаченого ч.2 ст. 355 КК України повністю підтверджується зібраними по справі доказами.

       По епізодам примушування ОСОБА_3 до виконання цивільно-правових зобов»язань.

       Заявою ОСОБА_3 про вчинений подружжям ІНФОРМАЦІЯ_3злочин (а. с. 5 Том №1).

       Результатами огляду місця події, які містяться в протоколі огляду місця події (а. с. 6-8, том №1), з яких вбачається наявність пошкоджень майна.

       Листом ОСОБА_2. на адресу ОСОБА_5 (а. с. 11,12 том №1) в якому міститься попередження про візит в квартиру ІНФОРМАЦІЯ_4, який «ничем хорошим не кончится» (згідно тексту оригіналу), який долучено до справи як речовий доказ та оглянуто як речовий доказ (а. с. 13,14, том №1).

       Копією трудового договору та договором про повну матеріальну відповідальність між ОСОБА_5. та ПП ОСОБА_2. (а. с.56-58, том №1).

       Розрахунком вартості ремонтних робіт  в квартирі АДРЕСА_2, по усуненню завданих пошкоджень (а. с. 70,71 том №1).

       Довідкою про вартість знищеного майна (а. с. 72 том №1).

       Результатами огляду пошкодженого майна - дверей квартири, в якій проживала сім»я ІНФОРМАЦІЯ_4, які містяться в протоколі огляду предметів від 19 березня 2002 року (а. с. 97 том №1) з якого вбачається, що на дверях квартири є пошкодження у вигляді вмятин, результатами огляду телевізора «Голдстар», які містяться в протоколі огляду предметів від 19 березня 2002 року (а. с. 99 том №1), результатами огляду предметів - ігрової приставки та картриджів, які містяться в протоколі огляду предметів від 20 березня 2002 року (а. с. 102 том №1) з якого вбачається наявність пошкоджень з»єднювального шнура та картріджа.

       Результатами виїмки та огляду бейсбольної біти, які містяться в протоколі виїмки та огляду від 26 березня 2002 року (а. с. 105 том №1).

       Речовим доказом - бейсбольна біта (а. с. 107 том №1).

       Висновком товарознавчої експертизи (а. с. 112 том №1).

       Висновками судово-криміналістичної експертизи (а. с. 118,119 том№1), згідно яких бейсбольна біта вилучена у ОСОБА_2. є холодною зброєю.

       Показами потерпілої ОСОБА_3, яка будучи допитаною в судовому засіданні показала, що дійсно подружжя ІНФОРМАЦІЯ_3 в липні 2001 року прибувши до неї в квартиру вимагали повернення боргу за продукти харчування, при цьомуОСОБА_1. дубінкою побив в квартирі двері внаслідок чого вона віддала 300 грн. У січні 2002 року ІНФОРМАЦІЯ_3 прибули до неї в квартиру, вимагали гроші, погрожували забрати телевізор, і припинили свої дії після прибуття дільничного міліціонера. Свідками візитів ІНФОРМАЦІЯ_3 були її діти, в тому числі і неповнолітні.

       Показами  допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_5, ОСОБА_11, які підтвердили покази потерпілої ОСОБА_3 про протиправні дії ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо примушування повернення боргу шляхом пошкодження майна.

       Показами свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, які в судовому засіданні показали, до них прибігла ОСОБА_3., повідомила, що ІНФОРМАЦІЯ_3 забирають з квартири телевізор.

       Аналогічні покази давалися свідками ОСОБА_14., ОСОБА_11., які були оголошені в судовому засіданні (а. с. 73,74,80,81 том №1).

       Судом ретельно вивчалися та досліджувалися покази свідків, та перевірялися заяви підсудних про те, що свідки їх омовлюють. Суд враховує, що з часу вчинення злочинів і на час розгляду справи минув значний проміжок часу, за який деякі обставини учасниками процесу не можуть бути з точністю відтворені, а тому, суд також враховує і покази сторін та свідків, наданих на досудовому слідстві, і під час попередніх судових слухань справи.                                   Проаналізувавши покази всіх свідків, потерпілих та підсудних, та інші докази по справі, суд визнає, що зібрані слідством докази звинувачення узгоджуються між собою, доводами підсудних не опорочені, а тому є належними, допустимими, достатніми та достовірними. 

       На виконання вказівок Верховного Суду України та апеляційного суду Кіровоградської області в судовому засіданні був ретельно допитаний свідок ОСОБА_15., яка показала, що ІНФОРМАЦІЯ_3 її та чоловіка ОСОБА_16 підвозили до м. Кременчука, і по дорозі заїхали до невідомого багатоквартирного будинку, куди вони вдвох пішли з пустими руками, і через нетривалий час - 5 хв. повернулися.

       До показів свідка ОСОБА_15. та свідка ОСОБА_16, які оголошувалися в судовому засіданні, суд відноситься критично, й визнає, що вказані покази не спростовують добуті докази звинувачення, а лише підтверджують факт візиту ІНФОРМАЦІЯ_3 до одного з багатоквартирних будинків с. Власівки.

       Обговоруючи питання щодо проведення фізико-трасологічної та хімічної експертиз речових доказів (на що звернув увагу суд апеляційної та касаційної інстанції), суд виходить з такого, що вказані експертизи реально провести не можливо, через відсутність таких речових доказів, як двері, на яких були сліди пошкодження бітою, оскільки, вони залишилися у квартирі АДРЕСА_2, яку сім”я ІНФОРМАЦІЯ_4 тимчасово наймала до 2004 року. Господарі вказаної квартири продали квартиру, і в ній проведено ремонт, в тому числі замінені всі двері. На даний час суду доля вказаних речових доказів не відома, а тому й питання щодо проведення вказаних експертиз судом залишено без задоволення.

       По епізоду примушування ОСОБА_4 до виконання цивільно-правових зобов»язань.

       Заявою ОСОБА_4 про вчинений ІНФОРМАЦІЯ_3 злочин (а. с. 133 том №1).

       Наданими ОСОБА_4 документами: розпискою про борг, листом ОСОБА_2., копіями позовних заяв ОСОБА_2, розпискою від 29 січня 2002 року, (а. с. 137-142 том №1), які оглянуті та долучені до справи.

       Копіями трудового договору та договору про повну матеріальну відповідальність між ОСОБА_4 та ПП ОСОБА_17(ОСОБА_2.) (а. с. 152-157 том №1).

       Показами потерпілої ОСОБА_4, яка в судовому засіданні показала, що в зв»язку з недостачею по роботі в кіоску ПП ОСОБА_2. на вимогу останньої вона надала розписку, що поверне борг. 11 січня 2002 року до неї на роботу приїхали ІНФОРМАЦІЯ_3 і погрожуючи розправою, із застосуванням ОСОБА_1. насильства, вимагали повернення боргу, та змусили написати нову розписку.

       Показами свідка ОСОБА_18., оголошеними в судовому засіданні, про те, що її дочка ОСОБА_4 заборгувала перед ІНФОРМАЦІЯ_3, і в її присутності дочка пообіцяла повернути борг.

       Вказані обставини також підтвердили свідки ОСОБА_19., ОСОБА_20 та ОСОБА_21,  покази яких оголошувалися в судовому засіданні, та іншими матеріалами справи.

       В судовому засіданні, після дослідження всіх доказів звинувачення та захисту, та з”ясування думки сторін про достатність доказів для закінчення судового слідства, прокурор заявив клопотання про звільнення підсудних від кримінальної відповідальності у зв”язку із закінченням строків давності.

                   Підсудні заперечували проти закриття справи за цих підстав, заявивши про відсутність в їх діях складу будь-якого злочину.

                   Допитавши в судовому засіданні підсудних, потерпілих, які будучи повідомленими про зміну звинувачення не підтримали первинне звинувачення, допитавши свідків та дослідивши всі зібрані докази по справі суд, вирішуючи клопотання прокурора,  дійшов до таких висновків.

                   В силу ст. 67 КПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази для суду не мають наперед встановленої сили.

                   Проаналізувавши зібрані слідством докази й оцінивши їх у єдності і сукупності, враховуючи, що учасники процесу заявили про достатність цих доказів для закінчення судового слідства, суд визнає докази звинувачення такими, які є належними, достовірними, допустимими і достатніми для визнання ОСОБА_1 та ОСОБА_2. винними у вчиненні встановленого судом злочину.

                   Даючи оцінку результатам судового розгляду справи суд визнає, що вина підсудних в інкримінованому їм злочині доведена повністю, дії ОСОБА_1 та ОСОБА_2. суд кваліфікує як примушування до виконання цивільно-правових зобов”язань у виді вимог виконати цивільно-правове зобов”язання з погрозою пошкодження майна потерпілих, з пошкодженням майна, вчинене повторно і поєднане з насильством, що не є небезпечним для життя і здоров”я, тобто за ч. 2 ст. 355 КК України.

                   В судовому засіданні не знайшла  свого підтвердження така кваліфікуюча ознака злочину, яка пред”являлася органом звинувачення підсудним у вину, як вчинення злочинів за попередньою змовою групою осіб, оскільки матеріалами справи доведено, що підсудні діяли як виконавці групою осіб без попередньої на те змови.

                   В силу ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки, зокрема - п"ять років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості.

                   Як встановлено вище підсудними вчинено злочин, передбачений ч. 2 ст. 355 КК України, який в силу  ч. 3 ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості, вони раніше не судимі, за час розгляду справи від слідства та суду не ухилялися, та нових злочинів не вчинювали. Крім цього, останній епізод інкримінованого злочину підсудними вчинено 20 січня 2002 року,  і станом на 18 жовтня 2007 року по справі вирок не постановлено, й минув строк давності.

                   В п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №12 “Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності”, роз”яснено, що особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину седедньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого. Відповідно до ст. 11-1 КПК України таке звільнення є обов”язковим, за винятком випадку застосування давності, передбаченого ч. 4 ст. 49 КК України.

                   Відповідно до ч. 2 ст. 11-1 КПК України суд у судовому засіданні за наявності підстав, передбачених частиною першою статті 49 КК України, закриває кримінальну справу у зв”язку із закінченням строків давності у випадках, коли справа надійшла до суду з обвинувальним вироком.

                   Згідно статті 282 КПК України, якщо під час судового розгляду справи будуть установлені підстави для закриття справи, передбачені, зокрема статтею 11-1 КПК України, суд вислухавши думку учасників судового розгляду і висновок прокурора, своєю мотивованою ухвалою, а суддя - постановою, закриває справу.

                   На підставі вище викладеного, керуючись ч. 1 ст. 49 КК України ст. ст. 11-1, 273, 282 КПК України, суд, -

 П О С Т А Н О В И В :

       Звільнити від кримінальної відповідальності ОСОБА_1, ОСОБА_2 за вчинений злочин, передбачений ч. 2 ст. 355 КК України, у зв”язку із закінченням строків давності, а провадження в справі  - закрити.

       Запобіжні заходи щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2. - підписку про невиїзд, - скасувати.

       Речові докази по справі, які належать потерпілій ОСОБА_3, залишити їй за належністю (а. с. 101, 103 том №1), холодну зброю - біту, яка зберігається в Світловодському МРВ УМВС (а. с. 108 том №1)- знищити.

       Постанова може бути оскаржений до апеляційного суду Кіровоградської області через Світловодським міськрайонний суд протягом семи діб з дня її винесення.

       Суддя Світловодського

       міськрайонного суду                                                                         Ю.С. Мельничик