Ц.с. № 2-1870/10                                      

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03 грудня 2010 року                                           Обухівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді             Кулініченко Г.В.

при секретарі                     Денисенко Ю.С.,

за участю представників   ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5,  третя особа публічно акціонерне товариство «Альфа-Банк»  про визнання майна особистою приватною власністю ,

ВСТАНОВИВ:

Враховуючи складність у викладенні рішення в повному обсязі, суд вважає за необхідне проголосити його вступну та резолютивні частини.  

Керуючись ст.51 Конституції України, ст.ст.10,59,60,88,212-215 ЦПК України, ст.ст.57,58,60 СК України, ст.ст.81,125,152,155,158 ЗК України, ст.ст.321,328,386,392 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_4 задовольнити повністю .

Визнати особистою приватною власністю ОСОБА_4 будинок АДРЕСА_1 Обухівського району Київської області.

Визнати особистою приватною власністю ОСОБА_4 земельну ділянку загальною площею 0,1324 га. , що знаходиться на вул. Солов’яненка в смт Козин Обухівського району Київської області, кадастровий номер 3223155400:05:015:0028.

Визнати особистою приватною власністю ОСОБА_4 земельну ділянку загальною площею 0,0233 га. , що знаходиться на вул. Солов’яненка в смт Козин Обухівського району Київської області, кадастровий номер 3223155400:05:015:0029.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 понесені судові витрати в розмірі 1820 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Обухівський районний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

    Суддя         підпис

          З оригіналом вірно:                                                          

                                                                                                                     Ц.с. № 2-1870/10                                      

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03 грудня 2010 року                                           Обухівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді             Кулініченко Г.В.

при секретарі                     Денисенко Ю.С.,

за участю представників   ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5,  третя особа публічно акціонерне товариство «Альфа-Банк»  про визнання майна особистою приватною власністю ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з даною позовною заявою, обґрунтовуючи яку зазначила, що з 27 квітня 2002 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, від якого мають неповнолітню дитину – ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. Останні роки відносини між сторонами погіршились та з 2007 року вони почали проживати окремо. Проживаючи окремо від відповідача позивач придбала нерухоме майно в смт. Козин Обухівського району Київської області. Придбавши нерухоме майно вона пропонувала відповідачу укласти шлюбний контракт щодо даного майна, але він на пропозицію позивача відмовився, тим самим поставив під сумнів її право власності, в зв'язку з чим позивач просить в судовому порядку визнати її особистою власністю дане майно. (а.с.3-5).

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та пояснила, що дане майно було придбане позивачем за рахунок особистих коштів, відповідач фінансової участі в придбанні даного майна не приймав, від вирішення питання в позасудовому порядку останній відмовляється, в зв'язку з чим просить позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позов визнав та пояснив, що дійсно дане нерухоме майно придбавалося позивачем особисто, він будь-яких коштів не надавав, а тому не заперечує проти задоволення позову в повному обсязі.

Представник третьої особи в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог та вказав, що відповідач є боржником перед їх товариством за невиконання кредитних зобов’язань. Вони планують виділити частку майна відповідача в спільному з позивачем майні та реалізувати її в рахунок погашення існуючої заборгованості відповідача перед ними. Позовні вимоги позивача є необґрунтованими, він проживаючи разом з відповідачем відпочиває за кордоном, а тому просить в позові відмовити повністю.  

Суд заслухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши матеріали справи встановив.

Сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, від якого мають неповнолітню дитину, що підтверджується копією свідоцтва про одруження (а.с.6), визнається та не спростовується сторонами в судовому засіданні.

Перебуваючи у шлюбі, 03 липня 2008 року, позивач особисто придбала нерухоме майно - житловий будинок № 1001 по вулиці Солов’яненка в смт Козин Обухівського району Київської області та дві прилеглі до нього земельні ділянки відповідно площею 0,1324 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3223155400:05:015:0028 та площею 0,0233 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3223155400:05 015 0029, що підтверджується договором купівлі-продажу будинку (а.с.7), державними актами на право власності на земельні ділянки (а.с.8,9), витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно(а.с.10), що підтримується позивачем, визнається відповідачем та ставиться під сумнів третьою особою.

Суд вважає, що між сторонами виникли спірні правовідносини щодо визнання за позивачем права власності на нерухоме майно придбане останнім під час перебування у шлюбі.

Визначивши спірні правовідносини суд вважає, що позов підлягає повному задоволенню з наступних підстав.  

Вирішуючи спір, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулась з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі належним позивачем, відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову в задоволенні позову, незалежно від встановлених судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов'язку перед особою, якій таке право належить, яка може вимагати виконання такого обов'язку від інших осіб.

Отже лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність, чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно приймає рішення про захист порушеного права, або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених позовних вимог.

Згідно ст. 51 Конституції України встановлено, що «шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки й чоловіка».

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими ст.ст.69-72 Сімейного кодексу України та ст.372 Цивільного кодексу України.  

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу), а згідно ст.368 ЦК України - спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею  57 СК України передбачено, що суд може визнати особистою  приватною  власністю  дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання  у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

Спільне життя у сторін не склалось, оскільки відносини між ними перестали бути такими, що дозволяють підтримувати сімейні стосунки, та такими, що унеможливлюють спільне проживання , а тому вони почали проживати з 2007 року окремо, що підтверджується поясненнями представників сторін та показами свідків.

Так допитані в судовому засіданні свідки, ОСОБА_7, ОСОБА_8, будучі попереджені про кримінальну відповідальність за дачу суду завідомо неправдивих показів, вказали, що вони тривалий час товаришували з сторонами по справі, але останній час, більше трьох років вони спілкуються тільки з відповідачем, з позивачем на спільних заходах не зустрічаються, так як остання разом з дитиною проживає окремо від відповідача, займається власним бізнесом.

Суд при визначенні підтвердження фактичного припинення відносин між сторонами вважає за необхідне надати перевагу поясненням представників сторін та свідкам, які були попереджені про кримінальну відповідальність за дачу суду завідомо неправдивих показів.

Надаючи перевагу даним доказам суд вважає за необхідне критично віднестися до позиції третьої особи, щодо не припинення відносин між сторонами в частині спільного відпочинку за кордоном, так як відпочинок сторін в більшості був разом з неповнолітньою дитиною для її оздоровлення.

Згідно статті 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, але третя особа в порушення даної статті, будь-яких доказів на підтвердження існування шлюбних відносин між сторонами не надала, а також не зазначила в чому на час розгляду справи порушуються їх права при визнанні за позивачем права особистої власності на нерухоме майно.

Виходячи з цього суд вважає встановленим, що сторони з 2007 року фактично припинили шлюбні правовідносини.

Фактично припинивши шлюбні правовідносини позивачка придбала нерухоме майно в смт. Козин Обухівського району Київської області.

Дане нерухоме майно позивачка придбала згідно договорів купівлі-продажу, що підтверджується матеріалами справи та відповідає статті 328 ЦК України, статтям 81 та 125 ЗК України.

Позивач придбавши нерухоме майно пропонувала відповідачу вирішити спірні питання щодо даного майна в позасудовому порядку, але останній відмовився, що підтверджується поясненнями сторін в судовому засіданні, а тому дана обставина на думку суду є встановленою.    

Згідно статті 15 ЦК України встановлено, що "кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства", а статтею 16 ЦК України встановлено, що "кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу", що вказує на правомірність звернення позивача.

Згідно ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що способами захисту прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання  незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної  Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб; суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом", а тому суд захищаючі право позивача на нерухоме майно, яке ставиться під сумнів відповідачем та третьою особою, вважає за необхідне визнати право власності за позивачем на дане майно.  

Позивач поніс витрати при зверненні до суду, а тому вони повинні бути стягнути з відповідача на користь позивача, що відповідає статті 88 ЦПК України.

Керуючись ст.51 Конституції України, ст.ст.10,59,60,88,212-215 ЦПК України, ст.ст.57,58,60 СК України, ст.ст.81,125,152,155,158 ЗК України, ст.ст.321,328,386,392 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_4 задовольнити повністю .

Визнати особистою приватною власністю ОСОБА_4 будинок АДРЕСА_1 Обухівського району Київської області.

Визнати особистою приватною власністю ОСОБА_4 земельну ділянку загальною площею 0,1324 га. , що знаходиться на вул. Солов’яненка в смт Козин Обухівського району Київської області, кадастровий номер 3223155400:05:015:0028.

Визнати особистою приватною власністю ОСОБА_4 земельну ділянку загальною площею 0,0233 га. , що знаходиться на вул. Солов’яненка в смт Козин Обухівського району Київської області, кадастровий номер 3223155400:05:015:0029.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 понесені судові витрати в розмірі 1820 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Обухівський районний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

    Суддя