Копія
справа № 2а-9623/10
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2010 року
Коростенський міськрайонний суд Житомирської області у складі головуючого судді Ярмоленка В.В., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Коростені адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Коростенському районі про визнання неправомірних дій та стягнення недовиплачених коштів, -
В С Т А Н О В И В:
В жовтні 2010 року позивач звернулась до суду з позовом до відповідача, в якому зазначила, що вона перебуває на пенсії, має статус потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи, постійно проживає в АДРЕСА_1, віднесеному до зони гарантованого добровільного відселення, а тому відповідно до 28.02.1991 року № 796 – XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи /далі Закон № 796 – XII/, тому має право на підвищення до пенсії. Однак, всупереч згаданому Закону вказані виплати проводились без застосування кратності до встановленого розміру мінімальної заробітної плати, а в твердій сумі, встановленої Постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року, /далі «Постанова № 836»/ тому вважає своє право порушеним та просить стягнути з Управління пенсійного фонду України в Коростенському районі 46444 грн. недовиплачених коштів, передбачених ст. 39 вказаного Закону за період з 01.10.2007 року по 01.10.2010 року.
Відповідач позов не визнав.
Судом встановлено, що позивач має статус потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи . Відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на отримання підвищення до пенсії як особа, що працювала на території гарантованого добровільного відселення в розмірі 1 мінімальної заробітної плати.
Проте в спірний період часу ця доплата виплачувалась частково, у фіксованому розмірі, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України №836 від 26.07.1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не в кратному відношенні до мінімальної зарплати, що стверджується довідкою відповідача (а.с.7).
Згідно п. 2 «Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов’язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.09.2005 року № 936 розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня за програмами визначаються в числі інших управління праці та соціального захисту населення виконкомів міських Рад. Виплата компенсацій та допомог певних видів, в т.ч. і передбачених ст. 39 Закону „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” працюючим і непрацюючим громадянам та пенсіонерам проводиться центрами по нарахуванню і виплаті соціальних допомог, управліннями праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад за місцем реєстрації. Правовідносини між сторонами виникли з дня набрання чинності вищевказаної постанови.
Органи, які виплачують пенсію провадять видатки, пов’язані з наданням пільг щодо пенсійного забезпечення згідно із Законом України № 796 – ХІІ (пенсій на пільгових умовах за віком і стажем роботи, пенсії по інвалідності та в зв’язку з втратою годувальника, додаткові пенсії, щомісячні компенсації за втрату годувальника, підвищені пенсії і допомога) в силу п. 24 «Порядку використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 20.06.2000 року № 987.
Таким чином, Управління Пенсійного фонду України є належним відповідачем по справі. В порушення вимог ст. 71 КАС України останнє не довело належними доказами факти відсутності фінансування та видатків Державного Бюджету України, що направляються органам Пенсійного фонду України для реалізації виплат потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи за ст. 37, 39, 51 Закону № 796 – ХІІ. Згідно вказаної норми Закону обов’язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладено на відповідачів, якщо вони заперечують проти адміністративного позову.
Однак, доказів правомірності своїх дій відповідачем не надано. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачено Конституцією та законами України.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності за них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною 4 зазначеної статті встановлено, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Постанова Кабінету Міністрів України, на яку посилається відповідач, в частині встановлення обмежень щодо розмірів виплати пенсій та допомоги не відповідає розмірам, встановленим іншими законами України.
Оскільки Верховна Рада України і Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягають саме статті Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не вказана Постанова КМУ.
В силу ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод і інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав свобод чи інтересів.
Порушення строку звернення до суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови якщо на цьому наполягає одна із сторін. Як вбачається згідно заперечень відповідача, останній наполягає на застосуванні наслідків пропуску строку звернення до адміністративного суду як на підставу для відмови в задоволенні поданого позову.
Виходячи з цього, в межах строку звернення до суду підлягають судовому захисту позовні вимоги за період з 11.04.2010 року по 01.10.2010 року.
Разом з тим, обираючи спосіб захисту порушеного права позивача суд керується п.2 ч.2 ст.162 КАС України та зобов’язує управління Пенсійного фонду України в Корост енському районі вчинити певні дії, а саме нарахувати та виплатити позивачу невиплачену частину допомоги.
Керуючись ст. 39 Закону «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.ст. 11, 94,99, 100, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -
П О С Т А Н О В И В:
Позов задовольнити частково.
Визнати дії управління Пенсійного Фонду України в Коростенському районі щодо не нарахування та не виплати підвищення до пенсії ОСОБА_1 - неправомірними.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Коростенському районі перерахувати та виплатити доплату до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру відповідно до вимог ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» починаючи з 11.04.2010 року по 01.10.2010 року.
В решті позовних вимог відмовити за пропуском строку звернення до суду.
Від сплати судових витрат сторони звільнити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Коростенський міськрайонний суд шляхом подачі протягом десяти днів з дня її проголошення , а в разі проголошення вступної та резолютивної частини , з дня складання постанови в повному обсязі, заяви про апеляційне оскарження постанови суду, з послідуючою подачею апеляційної скарги, яка може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду .
Суддя: