Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 жовтня 2007 року Докучаєвський міський суд Донецької області в складі головуючого - судді Садовського М.К., при секретарі Шелковиній Г.І. з участю представника відповідача ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Докучаєвська справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про виплату заробітної плати, внесення записів в трудову книжку про трудову діяльність, стягнення моральної шкоди,
в с т а н о в и в :
05 січня 2007 року позивачка звернулась до суду з вказаним позовом, пославшись на те, що вона працевлаштувалась в торгову точку по продажу меблі до приватного підприємця ОСОБА_3 на посаду продавця і за сумісництвом бухгалтера з 10.09.2003 року і пропрацювала до звільнення за власним бажанням до 20.12.2006 року.
В цей період часу був проміж часу уколи її власник відсторонив від роботи по вимозі своєї дружини і в проміжок часу з 20 квітня по 17 вересня 2006 року вона не працювала.
Приватний підприємець ОСОБА_3, користуючись її життєвою потребою в праці і з метою несплати обов'язкових податків як роботодавець офіційна з нею трудовий договір не заключив. Офіційно їй було відмічено в трудовій книжці про працевлаштування з 16.10.2003 року по 29.04.2005 року, що не відповідає дійсності. Запис не проводився про фактичні трудові відносини не з її вини, а у зв'язку з вини роботодавця, який тим самим порушив її цивільні права, що трудовий стаж у неї не враховується і в наступному це враховано при досягнення нею пенсійного віку.
Згідно ст.24 КЗпП України -трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущений до роботи, що вона збирається доказати в суді, шляхом показань свідків, так як вона працювала відкрито..
20.12.2006 року вона відповідач понудив її написати заяву про звільнення за власним бажанням.
Неправомірність відповідача про невиплату заробітної плати при звільнені знаходиться в порушенні вимог ст.116 КЗпП України, з якої вбачається, що при звільнені працівника виплата усіх сум проводиться в день звільнення.
Не виплата їй заробітної плати за останній місяць практично понудило її про написання заяви про звільнення за власним бажанням причинило їй моральні страждання, які вона оцінює в 500 грн.
ЇЇ моральні страждання виразились в тім, що відповідач поступив у відношенні її несправедливо і незаконно. Практично позбавив її робочого місця, яке давало їй та і її сімї достаток. А після звільнення вона позбавлена матеріальної можливості на забезпечення життя.
Невиплата заробітної плати також причинило їй моральні страждання. Це виразилось в тім, що відповідач використовував її працю собі на користь, отримував прибуток, а її залишив без засобів перед новорічними святами чим позбавив її радості зустрічі нового року.
Просить суд встановити факт працевлаштування з 10.09.2003 року до відповідача на посаду працівника, зобов'язати відповідача внести в трудову книжку запис про трудову діяльність в якості продавця в період з 10.09.2003 року по 20.12.2006 рік, зобов'язати виплати заробітну плату за один місць в розмірі 500 грн, та стягнути за моральну шкоду 500 грн, а також судові витрати.
В судовому засіданні позивач частково доповнила позовні вимоги і просить стягнути з відповідача середній заробіток за затримку виплати заробітної плати за період з січень-лютий 2007 рік в сумі 800 гривень.
Відповідач ОСОБА_3 позов визнав частково і суду пояснив. що дійсно в вказаний період позивачка працювала у нього на посаді продавця. Офіційно він її на працю не оформив тому, що не мав можливості платити обов'язкові платежі. Позов в частині невиплати заробітної плати, а також моральної шкоди не визнає, тому, що заробітну плату виплатив, і ніякої моральної шкоди позивачці причинена не було.
Вислухавши сторони, їх представників, суд находить. що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
В судовому засіданні позивачка частково уточнила свої вимоги і просить стягнути з відповідача середній заробіток за січень і лютий 2007 року по чотириста гривень, за кожний просрочений місць, тому що в березні 2007 року відповідач перевів їй заборгованість за грудень 2006 року, підтвердивши тим самим, що за грудень 2006 року він заробітну плату їй не виплатив.
Відповідач ОСОБА_3 позов визнав частково і суду пояснив. що дійсно в період з вересня 2003 року по 20.12.2006 року, з переривом в шість місців, позивачка працювала у нього на посаді продавця непродовольчих товарів. Заробітна плата позивачці виплачувалась кожного місця, а в гурдні вона не зявилась отримувати заробітну плату, тому вона була перерахована в березні 2006 року на адрес позивача.. Позов в частині невиплати заробітної плати, а також моральної шкоди не визнає, тому, що заробітну плату виплатив, і ніякої моральної шкоди позивачці причинена не було.
Вислухавши сторони, їх представників, суд находить, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Із матеріалів кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_3 за ст.172 ч.2 КК України вбачається, що останній використовуючи в своїй підприємницькій діяльності найману працю, діючи зумисне в порушення вимог ст.ст.24,24-1,48,50,52,59,66,106,107 КЗпП України, ст.ст.12,21,22 Закону України „Про оплату праці” від 24.03.1995 року №108/95-ВР з змінами та доповненнями,2.09.2003 року заключив усний договір з ОСОБА_2, згідно якого остання була проацевлаштована продавцеммеблів в магази ІНФОРМАЦІЯ_1, розміщеного АДРЕСА_1, при цьому в порушення ст.24 ч.1 п.6 КЗпП України не оформив з нею письмового трудового договору., в порушення ст.24-1 КзПП України не зареєстровав його в передбачний законом термін в державній службі зайнятості по місцю проживання, в порушення вимог ст.48 КЗпП України не вніс запис в трудову книжку позивача, а оформив трудові відносини з позивачем у відповідності до вимог закону тільки 16.10.2003 року і зупинив їх 20 квітня 2006 року, хотя ОСОБА_2 фактично працювала в ІНФОРМАЦІЯ_1 по 20.04.2006 року, коли звільнилась за власним бажанням.
17.09.2006 року ОСОБА_3 знову заключив усно трудову угоду з ОСОБА_2, і вона знову була працевлаштована на попереднє місце роботи, при цьоиу офіціно не оформив з нею письмового трудового догоору і фактично зупинив трудові віднсини з ОСОБА_2 20 грудня 2006 року.
Постановою Докучаєвського міського суду від 24. травня 2007 року відповідач ОСОБА_3 на підставі ст.45 КК України звільнений від кримінальної відповідальності, передбаченої ст.172 ч.2 КК України в зв'язку з дійовим каяттям. Вказана постанова набрала законної сили.
Згідно ч.4 ст.61 ЦПК України, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дії особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанова суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вини цією особою.
Із ксерокопії трудової книжки серії БТ-11 №2795767, заповненої 27.05.2002 року, на імя ОСОБА_2, вбачається. що вона 16.10.2003 року прийнята на роботу продавцем до ІНФОРМАЦІЯ_1, а звільнена по ст.38 КЗпП України, 29.04.2005 року..
Враховуючи наведене, а також те, що сторонами не оспорюється факт того, що позивачка ОСОБА_2. в період 02.09.2003 року по 20.04.2006 року і з 17.09. по 20.12.2006 року, працювала в приватного підприємця ОСОБА_3 на посаді продавця непродовольчих товарів, суд находить встановленим, що позивачка в період з 02.09.2003 року по 20.04.2006 року і в період з 17.09.2006 р по 20.12.2007 року працювала у відповідача в якості продавця непродовольчих товарів.
Згідно копії трудового договору між працівником і фізичною особою від 01.10..2003 року вбачається, що позивачка ОСОБА_2. в період з 01.10.2003 року по 29.04.2005 рік працювала продавцем непродовольчих товарів у приватного підприємця ОСОБА_3
Із відомостей нарахування заробітної плати, наданої відповідачем ОСОБА_3, вбачається, що ОСОБА_2 в листопаді та грудні 2006 року була нарахована заробітна плата в сумі по 500 грн за кожний місць.
Допрошена в судовому засіданні позивачка ОСОБА_2. суду пояснила, що при звільнені відповідач не виплатив їй заробітну плату за грудень 2006 року в сумі 500 гривень. 5 березня 2007 року відповідач перечислив їй заробітну плату за грудень в розмірі 399 грн.
Відповідач ОСОБА_3 суду пояснив, що позивачці ОСОБА_2. заробітна плата за грудень 2006 року була виплачена, а за листопад 2006 року ним перерахована на ім'я позивачки.
Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
У відповідності до ст.116 КЗпП України, при звільнені працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. При нарахуванні суми, належні працівникові при звільнені, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільнені, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювань ним сумую.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 суду пояснив, що в березні 2007 року ним була перерахована ОСОБА_2 заробітна плата за грудень в сумі 399 грн.
Позивачка ОСОБА_2 не оспорює того, що в березні 2007 року вона отримала від відповідача по пошті заробітну плату в сумі 399 грн за грудень 2006 року, хоча повинна була отримати 500 грн.
Із ксерокопії відомостей нарахування заробітної плати за листопад і грудень 2006 року вбачається. що ОСОБА_4 нарахована заробітна плата в сумі по 500 грн за кожний місць. Оскільки ОСОБА_2 виконувала такуж роботу як і ОСОБА_4, то суд находить, що її заробітна плата також складає 500 грн.
Оскільки відповідач не надав суду достовірних доказів про те, що ним позивачці ОСОБА_2 були виплачена заробітна плата за грудень 2006 року, в повному обсязі, тому суд вважає, що позов в частині стягнення неотриманої заробітної плати в сумі 101 грн (із розрахунку 500 грн -399 грн) за грудень 2006 року підлягає задоволенню.
У відповідності до ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівнику його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Із ксерокопії трудового договору між приватним підприємцем ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 01.06.2006 року вбачається, (аналогічно ОСОБА_2), що остання виконувала працю при шестиденному робочому тижні, а розмір оплати праці з 01 жовтня 2006 року складав-500 грн., за шестиденний робочий тиждень
Згідно. п.8 Постанови КМ України „Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати” від 08.02.1995 року № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, проводяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за весь цей період.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що середня заробітна плата ОСОБА_2. за останні два місця (жовтень, листопад) до звільнення, складала 500 грн.
Фактично в жовтні, листопаді 2006 року ОСОБА_2. відпрацювала 52 робочих дня, її середньоденна заробітна плата складала 19 грн. 23 коп (із розрахунку 1000 грн : 52 дні).
Заробітна плата ОСОБА_2. не була виплачена з 21 грудня 2006 року по день фактичного перерахування заборгованості 5 березня 2007 року, термін затримки за цей період складає: 61 день. Середній заробіток за весь час затримки складає:1173,03грн (із розрахунку 61 деньх19,23грн).
Оскільки відповідач не надав суду доказів, про те, що при звільнені ОСОБА_2 були виплачені усі належні їй суми, тому находить, що з вини відповідача ОСОБА_2 не були виплачена заробітна плата при звільнені і з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку в сумі 1173,03 грн за період з 21 грудня 2006 року по 5 березня 2007 року.
У відповідності до ст.237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
В судовому засідання позивач не надала суду достовірних доказів того, що в наслідок порушення її законних прав відповідачем, вона зазнала моральні страждання, втратила життєві звязки, як вимагають додаткових зусиль, а тому находить, що позов в частині відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягає.
Згідно ст.88 ЦПК України, з відповідач підлягають стягненню судові витрати за оплату судового збору в сумі- 51 грн та 30 гривень за інформаційно-технічний забезпечення розгляду справи.
Керуючись ст.ст.57-60,212-215, 88 ЦПК України. ст.ст.116,117,237-1 КЗпП України, суд
В и р і ш и в :
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про установлення факту працевлаштування, внесення запису в трудову книжку, стягнення заробітної плати, середнього заробітку за весь час затримки і моральної шкоди задовольнити частково.
Зобов'язати ОСОБА_3 внести в трудову книжку ОСОБА_2 запис про те, що вона працювала у нього в якості продавця в період з 2 вересня.2003 року по 20 квітня.2006 рік і з 17 вересня по 20 грудня 2006 року.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заробітну плату частково за грудень 2006 року в сумі 101 грн, середній заробіток за весь час затримки в сумі 1173,03 грн., за період з 21 грудня 2006 року по 5 березня 2007 року, а всього 1274,03 грн.
В позові в частині стягнення моральної шкоди, відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 51 грн і 30 грн за інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи.
Рішення в частині стягнення частини заробітної плати за листопад 2006 року в сумі 101 грн. підлягає негайному виконанню, але може бути оскаржене в апеляційному порядку через Докучаєвський міський суд шляхом подачі в 10 денний строк заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Суддя