П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2007 року Докучаєвський міський суд Донецької області в складі головуючого судді Садовського М.К., при секретарі Шелковиній Г.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Докучавєськ    справу за позовом прокурора м.Докучаєвська в інтересах ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Докучаєвської міської ради про стягнення одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров,ю в сумі 12410,40 грн.,

в с т а н о в и в :

03 вересня 2007 року прокурор м.Докучаєвська, діючи в інтересах ОСОБА_1, звернувся до суду з вказаним позовом,  пославшись на те, що проведеною перевіркою встановлено, що відповідно до вимог ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 року №796-Х11 (надалі Закон 796-Х11) одноразова компенсація учасником ліквідації аварії на ЧАЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи виплачується у розмірі 30 мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

У ході перевірки встановлено, що управлінням праці та соціального захисту населення Докучаєвської міської ради, ОСОБА_1. виплачена одноразова компенсація за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірі 189,60 грн (дата виплати 27.03.2006 року), відповідно до розмірів встановлених постановою Кабінету Міністрів України №836 від 26.07.1996 року „Про компенсацію виплати особам які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, що підтверджується відповідною довідкою відповідача.

У зв'язку з тим, що розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент здійснення виплати (виплата 18.05.2007р) позивач має право на отримання одноразової компенсації у наступному розмірі: на час виплати допомоги розмір мінімальної заробітної плати встановлений відповідно до Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік”- 420 грн, тобто відповідач повинен був виплатити ОСОБА_1 суму у розмірі 420х30= 12600 грн.

В силу ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист. Це право гарантується загальнообов'язковими державними соціальними страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Згідно з положенням ст.48 Закону України „Про статус і  соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків в аварії на ЧАЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи виплачується у розмірі 30 мінімальних заробітних плат, що є соціальним захистом ОСОБА_1 гарантованою йому ст.46 Конституції України.

Постановою КМУ від 26.07.1996 року №836 „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, якою встановлено розмір компенсації учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, які стали інвалідами в наслідок Чорнобильської катастрофи в сумі 189,60 грн, не відповідає положенню ст.22 Конституції України і ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи, оскільки обмежує право ОСОБА_1 на отримання компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, що передбачено соціальним законом, згідно розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати, у даному випадку станом на 18.05.2007 року, коли мінімальна заробітна плата була, як було вказано 420 грн.

Крім того, відповідно до частини 6 п.1 „Положення про порядок виплати одноразової компенсації за шкоду, причинену здоров'ю, особами, які стали інвалідами за наслідками Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника” розмір вказаних виплат визначається КМУ згідно зі змінами індексу коштовності життя та зросту мінімальної заробітної плати, як це передбачено ст.67 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”,  оскільки КМУ новий розмір не визначав своєю постановою, то потрібно керуватись  тими законами, які регулюють складені правовідносини, у даному випадку нормами ст.ст.46 Конституції України і ст.48 Закону України „Про статус  і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи”, а саме розмір компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, які стали інвалідами в наслідок Чорнобильської катастрофи у розмірі 30 мінімальних заробітних плат на момент виплати компенсації.

З викладеного слідує, що Управління праці та соціального захисту населення Докучаєвської міської ради незаконно не виплатило ОСОБА_1 одноразово компенсацію згідно чинного законодавства.

Просять суд визнати незаконними дії суб'єкта владних повноважень - Управління праці та соціального захисту настелення Докучаєвської міської ради.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту настелення Докучаєвської міської ради за рахунок Державного бюджету України на користь  ОСОБА_1 одноразову компенсацію за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірі 12410 грн. Стягнути з відповідача на корист держави судові витрати по справі.

Суд, вислухавши пояснення прокурора та позивача, представника  відповідача,  дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_1 06.07.1963 року народження, віднесений до 1 категорії  осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1. Позивачу встановлена  третя група інвалідності, що підтверджується посвідченням НОМЕР_2.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, у тому числі на одноразову компенсацію за шкоду, заподіяну здоров'ю, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи визначені статтею 13 Закону України  „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи”( від 28.02.1991 року №796-Х11 (далі Закон №796-Х11).

Порядок надання одноразової компенсації регулюється частиною 1 статті 48 Закону №796 -Х11, якою передбачена одноразова компенсація учасникам ліквідації насідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Згідно з довідкою МСЕК від 05.04.2007 року позивачу встановлена третя група інвалідності на термін до 01.05.2010 року в зв'язку з захворюванням зв'язаного з ліквідацією насідків аварії на ЧАЕС і виконанням обов'язків воїнської служби.

Тобто право на виплату одноразової компенсації у ОСОБА_1 виникло з часу встановлення інвалідності.

18.05.2007 року відповідачем було проведено позивачу виплату спірної суми у розмірі запровадженому постановою Кабінету Міністрів України №3235-4 від 26.07.1996 року №836 - 189,60 грн.

Дія абзацу четвертого першої частини статті 48 Закону №796 -Х11, яким передбачена виплата інвалідам 3 групи компенсації у розмірі 30 мінімальних заробітних плат була зупинена на 2006 рік в частині виплати компенсації і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно із Законом України №3235-4 від 20.12.2005 року, внаслідок чого доводи представника відповідача щодо відсутності правової підстави виплачувати компенсацію, суд находить безпідставними.

Рішенням Конституційного Суду України №6-рп від 09.07.2007 року визначена правова позиція щодо зазначеної ситуації.

Аналіз законодавчої діяльності Верховної Ради України свідчить про те, що при прийняття законів про Державний бюджет України систематично зупиняється  дія інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, які є складовою конституційного права громадян на соціальний захист і достатній рівень життя кожного (стаття 46,48 Конституції України).

Зупинення дії законів є способом тимчасового припинення їх дії в часі та (або) за колом осіб і має здійснюватись відповідно до вимог Конституції України. Ця юридична процедура знаходиться в органічному зв'язку із скасуванням законів, внесенням до них змін та доповнень. Отже, у такому випадку законом про Державний Бюджет України припиняється на певний строк правове регулювання відносин у сфері соціального захисту, зупиняється дія механізму реалізації конституційних соціально-економічних прав громадян, що призводить до обмеження права на соціальний захист.

Системне зупинення законами  про Державний бюджет України дії чинних Законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій фактично скасовує їх дію.

Зупинення дії положень  Законів, якими визначено права і свободи громадян, їх змін та обсяг, є обмеженням права і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України. У статті 64 Конституції України вичерпно визначено такі випадки, а саме передбачено: що у умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватись окремі обмеження прав і свобод людини із зазначенням строку дії цих обмежень, та визначено ряд прав і свобод, які не можуть бути обмежені за жодних обставин.

В насідок зупинення на певний час дії чинних законів України, якими встановлені пільги, компенсації чи інші форми соціальних гарантій, відбувається фактичне зниження життєвого рівня громадян, який не може бути нижчим від встановленого законом прожиткового мінімуму (частина третя статті 46 Конституції України). та порушується гарантоване у статті 44 Конституції України право кожного на достатній життєвий рівень.

Отже відповідно до частини третьої статті 22, статті 64 Конституції України право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнних або надзвичайного стану на певний строк.

Таку правову позицію Конституційний суд України висловив ще у рішенні від 20 березня 2-2 року №5-рп/2002 (право щодо пільг, компенсацій і гарантій) (пункт 6 мотивувальної частини).

Суд не приймає посилення відповідача на те, що виплата ОСОБА_1 була проведена у відповідності до діючого законодавства, і вважає, що виплата одноразової компенсації позивачу відповідно до постанови КМУ від 26.07.1996 року №836 не позбавляє УПСЗН обов'язкову по сплаті зазначеного виду компенсації ОСОБА_1 у 2007 році, за наступних підстав.

Згідно частини 4 статті 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу у відповідності до пункту 2 Указу Президента України „Про єдиний державний реєстр нормативних актів” від 27.06.1996 року (зі змінами) стосовно преюдиції нормативних актів, а саме: що закони України та укази Президента України є рівнозначними за юридичною силою нормативними актами.

Конституція -Основний Закон України і має найвищу юридичну силу, а тому суд приходить до висновку, що у зазначеній ситуації, необхідно застосовувати конституційні положення щодо пільг, компенсацій і гарантій, які Держава надає громадянину.

Управляння праці та соціального захисту населення має статус юридичної особи, діє на підставі Положення, розробленого відповідно до Типового, що затверджено постановою Кабінету міністрів України від 29.09.2000 року №1498 і в спірних правовідносинах є суб'єктом, який виконує делеговані повноваження органами виконавчої влади.

Відповідно до постанови КМУ від 4.03.2002 року №256, яким затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів і виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компенсації яких належить питання  праці та соціального захисту населення (далі -головні розпорядники коштів). Таким чином відповідач є головним розпорядником коштів місцевого бюджету за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Відповідно до постанови №256 в управлінні праці та соціального захисту населення з'явився обов'язок щодо реалізації механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення що, зокрема пільг громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, з 29.10.2003 року у зв'язку із внесенням змін до наведеної постанови згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29.10.2003 року № 1687.

Враховуючи наведене, звернення з позовними вимогами до управління праці та соціального захисту населення щодо стягнення одноразової компенсації є обґрунтованим, і відповідач зобов'язаний доплатити  позивачу недоотриману суму в розмірі -12410,40 грн. (із розрахунку 30 мін. зар. плат х 420 грн - 189,60грн).

Статтею 63 Закону №796- Х11 фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

Зазначене доводить, що управління праці та соціального захисту населення як розпорядник коштів Державного бюджету України є належним відповідачем.

Керуючись ст.ст.48,46 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих від Чорнобильської катастрофи”, ст.83 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік”, керуючись ст.ст.9,10,69,158-163, 186 Кодексу Адміністративного судочинства України, ст.ст.46,48,64 Конституції України, суд

П о с т а н о в и в :

Позов прокурора м.Докучаєвська Донецької області в інтересах ОСОБА_1до Управління праці та соціального захисту населення Докучаєвської міської ради, задовольнити.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Докучаєвської міської ради за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 суму недоотриманої  одноразову компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 12410,40 грн.(дванадцять тисяч чотириста десять грн. 40 коп.)

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного адміністративного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.

Суддя