Справа № 22ц-21258/2010 р.             Головуючий в 1 інстанції Карабаза Н.Ф.

Категорія 26                         Доповідач Азевич В.Б.

___________________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 23  листопада 2010 року         Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого - судді Зубової Л.М.,

суддів: Єлгазіної Л.П., Азевича В.Б.,

при секретарі Голубцові А.В.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Шахта «Комсомолець Донбасу»  про відшкодування моральної шкоди,

за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства «Шахта «Комсомолець Донбасу» на рішення Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 10 вересня 2010 року , -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 10 вересня 2010 року  частково задоволений зазначений позов. На відшкодування моральної шкоди з підприємства на користь позивача стягнуто 7 000 грн.

На дане рішення підприємство подало апеляційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процессуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове – про відмову у задоволені позову.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги відповідач зазначає, що суд безпідставно застосував практику врегулювання страхових правовідносин при розгляді справи про трудові правовідносини.

Відповідно до ст. 29 КЗпП України, при укладені трудового договору позивачу були роз’яснені наслідки впливу небезпечних та шкідливих виробничих факторів, тому відповідач вважає, що підприємство не може нести відповідальності у вигляді відшкодування моральної шкоди за даною підставою.

На думку ВАТ «Шахта «Комсомолець Донбасу» , поза увагою суду залишилися істотні обставини, які підлягають з’ясуванню при розгляді справ про відшкодування моральної шкоди. Відповідач вважає, що встановлення факту моральної шкоди можливо лише на підставі висновку відповідної медико-соціальної експертної комісії.  

Сторони, повідомлені про час та місце розгляду справи, не з’явилися.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає за необхідне її відхилити.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з жовтня 1989 року по 25.08.2009 року перебував у трудових відносинах з відповідачем та працював на підземних роботах.

Під час роботи, у зв’язку зі шкідливими та небезпечними умовами праці, позивач отримав професійне захворювання – вертеброгенну попереко-крижову радікулопатію, що підтверджується актом від 11 вересня  2009 року.

Висновком МСЕК від 13 жовтня 2009 року йому за сукупністю встановлено 55% втрати професійної працездатності – 50% у зв’язку з даним професійним захворюванням первинно, та 5% у зв’язку з трудовим каліцтвом 20.07.1988 року повторно, з наступним переоглядом та третя група інвалідності.

Задовольняючи позов, місцевий суд виходив з того, що у зв’язку з ушкодженням здоров’я на виробництві позивачу завдана моральна шкода, право на відшкодування якої, за рахунок коштів підприємства, регулюється нормами ст. ст. 153, 237-1 КЗпП України.

Суд апеляційної інстанції вважає, що розглядаючи спір суд першої інстанції повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 8 жовтня 2008 року № 20-рп/2008 у справі № 1-32/2008 (про страхові виплати), статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України потерпілим надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Встановлений законодавцем розподіл обов'язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам статті 22 Конституції України.

Відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачається відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Частиною 2 цієї статті встановлено, що порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Таким законодавством є відповідні норми ЦК України, зокрема ст. ст. 23, 1167, 1168 цього Кодексу, про що зазначено у вказаному вище Рішенні Конституційного Суду України від 8 жовтня 2008 року № 20-рп/2008 у справі № 1-32/2008 (про страхові виплати).

Тобто суд обґрунтовано дійшов висновку про те, що позивачу внаслідок ушкодження здоров’я на виробництві заподіяна моральна шкода, що полягає у душевних стражданнях, які позивач поніс у зв’язку з цим.

Даний висновок суду відповідає положенням ст. 23 ЦК України, та рішенню Конституційного Суду України від 27.01.2004 року №1-9 рп/2004 (справа про відшкодування моральної шкоди Фондом соціального страхування) згідно з яким, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, які він поніс у зв’язку з каліцтвом. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров’я тощо.

З матеріалів справи вбачається, що позивач отримав професійне захворювання, що підтверджується актом розслідування професійного захворювання за формою П-4 від 11 вересня  2009 року.

Висновком МСЕК від 13 жовтня 2009 року йому за сукупністю встановлено 55% втрати професійної працездатності – 50% у зв’язку з даним професійним захворюванням первинно, та 5% у зв’язку з трудовим каліцтвом 20.07.1988 року повторно, з наступним переоглядом та третя група інвалідності. (а. с. 6-7)

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що у даному випадку відшкодування моральної шкоди слід покласти на підприємство, та стягнув грошову компенсацію у розмірі 7 000 грн.

При встановлені зазначених фактів і постановлені рішення судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, тому підстави для скасування рішення суду в межах доводі апеляційної скарги відсутні. Доводи апеляційної скарги відповідача не обґрунтовані і не спростовують висновків суду.

За таких обстави, апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції – залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Шахта «Комсомолець Донбасу»   відхилити.

Рішення Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 10 вересня 2010 року  залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:                 Судді: