Справа № 22-а- 743/2006р. Головуючий 1 інст,- Погасій О.Ф.
Категорія: відшкодування шкоди Доповідач: Кіпенко І.С.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 серпня 2006 року, Судова колегія судової палати з цивільних справ
апеляційного суду Харківської області у складі: головуючого судді - Котелевець А.В., суддів - Кіпенко І.С, Хорошевського О.М., при секретарі - Полубан С.Н, Черних Л.Е., Шушкевич А.О.,
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 7 грудня 2005 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної ш коди,-
ВСТАНОВИЛА:
В квітні 2005р. ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, про відшкодування матеріального збитку і моральної шкоди заподіяних в результаті ДТП.
В обгрунтування свого позову позивач вказував, що 1 березня 2005р. на вул. Клочковській близько 1Згод.30 хв. мало місце зіткнення автомобіля ВАЗ 21091 держ. номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_2, з автомобілем ВАЗ-2101 дер. номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1, який рухався по вул. Кутовій в сторону вул. Клочківська м. Харкова . Дорожньо транспортна пригода відбулася з вини водія ОСОБА_1 Автомобіль ВАЗ 21091 отримав механічні пошкодження, чим позивачеві заподіяна матеріальна і моральна шкода. Він був позбавлений можливості тривалий час користуватись автомобілем, було порушено його звичний життєвий уклад, моральні страждання спричинила також необхідність неодноразового відвідування органів ДАІ , провадження експертиз та ремонту автомобіля. Просив стягнути з відповідача у відшкодування матеріальної шкоди - 6524 гр,29коп., вартість експертизи 365 гривень, вартість телеграми 4,74 гривні, вартість реклами 8 гривень, не отриманий заробіток 600 гривень, вартість евакуатора 80 гривень, вартість довідки про наявність власності у відповідача 4 2,28 гривні, вартість повідомлень про день слухання справи 5,70 гривень, та у рахунок відшкодування моральної шкоди 2000 гривень, судові витрати 95,82гр.
У судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини вказані в позові. Представник відповідача позов не визнав, вважає, що вина водія ОСОБА_1 в даній ДТП відсутня.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 7 грудня 2005 року, позов задоволений частково, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2, стягнуто в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 712 6 гривень 53 копійки, в рахунок відшкодування моральної шкоди 2000 гривень, а всього 9126 гривень 53 копійки.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду змінити, справу направити на новий розгляд.
Судова колегія, перевіряючи законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги, вважає що вона підлягає частковому задоволенню, а рішення зміні, з наступних підстав.
Вирішуючи спір, районний суд повно і всебічно дослідив обставини справи, представлені докази, правильно встановив фактичні обставини справи та визначив юридичну природу спірних правовідносин, однак не вірно встановив закон їх регулюючий, що відповідно до п.4 ст.309 ЦПК України є підставою для зміни рішення.
При вирішенні позову ОСОБА_2, районний суд послався в мотивувальній та резолютивній частинах рішення на ст. 1187 ЦК України. Однак з такими висновками погодитись не можна. Зазначеною статтею врегульовано відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, третім особам, не залежно від наявності вини володільця джерела підвищеної небезпеки.
Правовідносини, що виникли врегульовані ст. 1188 ЦК України. Відповідно до ст.1188 ЦК України шкода заподіяна внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;
Судова колегія вважає необхідним виключити з мотивувальної та резолютивної частини рішення посилання на ст. 1187 ЦК України. Ухвалюючи рішення про покладання відповідальності на відповідача за спричинення матеріального збитку в наслідок ДТП судом вірно встановлено, що ДТП виникла з вини водія ОСОБА_1 який грубо порушив п. 16.11 Правил дорожнього руху України.
З висновку автотехнічної експертизи №2577 від 22.06.2006р., проведеної за ухвалою суду апеляційної інстанції в ХНДІСЕ ім. проф.. М.С. Бокаріуса, вбачається, що дії водія автомобіля ВАЗ 2101 ОСОБА_1 не відповідали вимогам п. 16.11 Правил дорожнього руху України і знаходилися з технічної точки зору в причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди. В діях водія ОСОБА_2, невідповідності вимогам Правил дорожнього руху України які знаходились би в причинному зв'язку з настанням події ДТП, не вбачається.
За таких обставин шкода заподіяна позивачеві ОСОБА_2, підлягає відшкодуванню в повному обсязі відповідачем ОСОБА_1. Відповідач не оспорює наявність механічних пошкоджень на автомобілі позивача в наслідок ДТП.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди. З врахуванням обставин справи, наданих позивачем доказів, судова колегія погоджується з сумою 2000грн. яка підлягає стягненню з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Згідно ч. З ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідачем ОСОБА_1 не надано доказів які б спростовували встановлені обставини справи, на які посилається позивач.
Керуючись ст.1188 ЦК України, ст. ст. 303,304, п.З ч.1 ст. 307, п. 4 ст. 309, ст .ст .313-314, ст. 316, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Московського районного суду м. Харкова від 7 грудня 2005 р. змінити, виключити з мотивувальної та резолютивної частини рішення посилання на ст. 1187 ЦК України, в іншій частині рішення суду залишити без зміни .
Рішення апеляційної інстанції набирає законної сили негайно, однак може бути оскаржено в
касаційному порядку на протязі двох місяців з дня його проголошення безпосередньо до Верховного Суду
України.