Справа № 22ц-20869/2010 р.             Головуючий в 1 інстанції Гапонов А.В.

Категорія 5                         Доповідач Азевич В.Б.

___________________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2010 року         Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого - судді Зубової Л.М.,

суддів: Єлгазіної Л.П., Азевича В.Б.,

при секретарі Голубцові А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконкому Краматорської міської ради, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення виконкому Краматорської міської ради, про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на нежитлове приміщення, зобов’язання переобладнати приміщення, ліквідувати окремий вхід в приміщення та демонтувати навіс над входом,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 20 вересня 2010 року, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 20 вересня 2010 року у задоволені зазначеного позову відмовлено.

На дане рішення позивачка подала апеляційну скаргу.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги зазначає, що суд при вирішенні спору порушив норми процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права, а викладені у рішенні висновки не відповідають обставинам справи.

На її думку, вона не повинна доказувати факт того, що вона є власником квартири АДРЕСА_1, оскільки даний факт визнаний відповідачами у судовому засіданні та встановлений постановою апеляційного суду Донецької області від 24.05.2006 року.

Вважає, що видача відповідачу свідоцтва про право власності на нежитлове приміщення в квартирі №9 вказаного вище будинку зачіпає її права та охоронювані законом інтереси.

Зазначає, що суд не дав належної оцінки фотографіям ґанку і входу у квартиру №9, та не звернув уваги на те, що до матеріалів справи додані ксерокопії протоколу проведення досліджень шумових характеристик. При цьому виміри шумових характеристик у неї в квартирі не проводилися і вона не приймала участі у даному дослідженні.

Вказує, що квартира №9 експлуатується незаконно як нежила, тому порушені її права як власниці сусіднього житлового приміщення, а саме: будівлею ґанку створюється перешкода для реалізації її конституційного права на недоторканість житла; вона змушена відшукувати додаткові кошти для забезпечення збереження майна під час її відсутності; порушуються її права власності на фундамент, стіни і елементи зовнішнього благоустрою; покриття навісу при випадінні опадів створює сильний шум і робить неможливим перебування в цей час у кімнаті.  

Та обставина, що переведення квартири №9 з жилого приміщення у нежиле порушує її права визнана апеляційним судом про розгляді справи за її адміністративним позовом.

Просила скасувати рішення суду та ухвалити нове – про задоволення  позовних вимог у повному обсязі.  

Позивачка підтримала доводи апеляційної скарги.

Відповідач ОСОБА_2 просив її відхилити, а рішення суду – залишити без змін.

Виконком Краматорської міської ради подав заяву про розгляд справи за відсутністю представника виконкому.

Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що вона не підлягає  задоволенню з наступних підстав.  

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, які виникли між сторонами і надав їм відповідну оцінку.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач на підставі свідоцтва про право власності на нежитлове приміщення, виданого на підставі рішення виконкому Краматорської міської ради № 314 від 20.07.2005 року, є власником квартири АДРЕСА_2, яка обладнана окремим виходом з навісом.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не надала суду документів, які би підтверджували факт, що вона є власником квартири №10 у вказаному будинку.

На думку суду першої інстанції, ставлячи питання про визнання протиправним та скасування рішення виконкому щодо видачі ОСОБА_2 свідоцтва про право власності на спірне приміщення позивачка бажає позбавити останнього прав власності на вказане майно, що суперечить ч. 4 ст. 41 Конституції України.

Також суд зазначив, що відповідно до протоколу проведення досліджень шумових характеристик рівень шуму не перевищує ПДУ, тобто відповідає встановленим санітарним нормам.

Таким чином, міський суд дійшов обґрунтованого висновку, що позивачка не довела у судовому засіданні тієї обставини, що прийняте виконкомом рішення про видачу свідоцтва про право власності на ім’я позивача порушує її права та охоронювані законом інтереси.

Апеляційний суд вважає за можливе погодитися з вказаними висновками суду, виходячи з наступного.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Проте позивачка на підтвердження свого права не надала суду правовстановлюючого документа на квартиру №10.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В матеріалах справи відсутні дані, які би свідчили про те, що позивачка на момент звернення до суду та розгляду справи є власницею вказаної квартири.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Колегія суддів вважає, що позивачкою недоведені твердження про порушення її права власності внаслідок облаштування навісом окремого входу в приміщення відповідача.

При цьому вона не оспорювала протоколу №96 проведення досліджень шумових характеристик у квартирі АДРЕСА_1

Постанова апеляційного суду Донецької області від 24 травня 2006 року про визнання неправомірними рішення виконкому від 17.04.2002 року №150 про надання дозволу на реконструкцію квартири №9 під офіс-магазин з влаштуванням окремого виходу, та рішення від 17.11.2004 року №492 про затвердження акту державної технічної комісії щодо прийняття в експлуатацію вказаного офісу не стосується тих обставин, на які посилається позивачка в обґрунтуванні своїх позовних вимог.  

Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову.

Відповідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд вважає, що при встановлені зазначених фактів і постановлені рішення судом першої інстанції не порушено норм процесуального та матеріального права, яки би призвели до неправильного вирішення справи, тому підстави для скасування рішення суду відсутні.

Таким чином, апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції – залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 20 вересня 2010 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий:                     Судді: