Справа 22ц-19875 Головуючий у 1 інстанції Попревич В.М.
Категорія 53 Доповідач Солодовник О.Ф.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 листопада 2010 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Лоленко А.В., суддів Солодовник О.Ф., Лук’янової С.В.,
при секретарі Коваленко М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом підприємства з іноземними інвестиціями в формі товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія» до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до підприємства з іноземними інвестиціями в формі товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія» про визнання наказу про звільнення незаконним, зміну формулювання причин звільнення, видачу дубліката трудової книжки, стягнення моральної шкоди,
В С Т А Н О В И В :
У жовтні 2008 року підприємство з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заподіяної матеріальної шкоди, посилаючись на те, що в липні 2008 року при проведені інвентаризації товарно - матеральних цінностей служби ресторанного господарства, начальником якої була ОСОБА_1, було виявлено недостачу товарно-матеріальних цінностей у розмірі 11830, 44 грн, а саме: вантаж мармуровий у кількості 75 штук на суму 5857,20 грн та зонт боковий у кількості 5 штук на суму 5973,24 грн. Добровідьно відшкодувати заподіяну матеріальну шкоду підприємству ОСОБА_1 відмовилась, тому просять стягнути завдану підприємству шкоду у розмірі 11830,44 грн.
У травні 2010 року ОСОБА_1 звернулась з зустріним позовом про визнання наказу про звільнення незаконним, зміну формулювання причин звільнення та стягнення моральної шкоди, посилаючись на те, що знаходилась з відповідачем в трудових відносинах з 01.05.2004 року по 24.09.2008 року. Наказом №103/1 ві 24.09.2008 року звільнена з роботи за власним бажанням. Але пізніше в трудовій книжці зроблено запис про те, що вона звільнена з роботи наказом № 110/2-К від 07.10.2008 року на підставі п.4 ст.40 КЗпП України. Формулювання причин звільнення вважає невірним, оскільки вона звераталась з заявою про звільнення її за власним бажанням. Просила скасувати наказ № 110/2-К від 07.10.2008 року, змінити формулювання підстав звільнення з за прогул без поважних причин за п.4 ст.40 КЗпП України на звільнення за власним бажанням за ст.38 КЗпП України, видати їй дублікат трудової книжки без внесення до неї записів за номером 11 про визнання недійсним запису про її звільнення за власним бажанням та запису про визнання недійсним (на підставі рішення суду) звільнення за прогул без поважних причин за п.4 ст.40 КЗпП України, стягнути з відповідача на її користь завдану моральну шкоду у розмірі 12000 грн.
У судовому засіданні представник позивача уточнила позовні вимоги та просила стягнути з ОСОБА_1 заподіяну матеріальну шкоду у розмірі 11830,44 грн, сплачене державне мито та витрати на інформаційно-техничне забезпечення судового процесу у розмірі 148,30 грн, додаткові судові витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги, у розмірі 2500 грн та витрати, пов'язані з явкою до суду, у розмірі 146,37 грн .
Рішенням Київського районного суду м.Донецька від 10 серпня 2010 року позов підприємства з іноземними інвестиціями в формі товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія» задоволений частково: на його користь з ОСОБА_1 стягнуто заподіяну матеріальну шкоду в сумі 11830,44 грн, судовий збір у розмірі 118,30 грн та витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн; ОСОБА_1 відмовлено у задоволені зустрічного позову.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, справу направити на новий розгляд з тих підстав, що судом першої інстанції порушено вимоги матеріального та процесуального права.
Представник позивача заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, мотивуючи тим, що рішення суду ухвалено у відповідності з вимогами матеріального та процесуального закону, просила рішення суду залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача Голояд І.А.,, відповідачку ОСОБА_1, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду - в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог – скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено наступне. ОСОБА_1 з 11 серпня 2003 року по 07 жовтня 2008 знаходилась в трудових відносинах з позивачем. Згідно заяви ОСОБА_1 30.11.2006 року (а.с.16) вона була призначена на посаду в.о. начальника служби ресторанного господарства, а відповідно до її заяви від 30.03.2007 року наказом № 22\3-к від 30.03.2007 року ОСОБА_1 була призначена на посаду начальника служби ресторанного господарства з 01.04.2007 року (а.с.14). 01 грудня 2006 року з ОСОБА_1 було укладено договір про повну матеріалу відповідальність (а.с.22). Згідно протоколу засідання коміссії по розгляду результатів інвентаризації виявлено недостачу товарно-матеріальних цінностей у розмірі 11830,44 грн (а.с.5-7).
Апеляційним судом встановлено наступне.
Між сторонами склалися трудові правовідносини.
ОСОБА_1 24 вересня 2008 року подала позивачу заяву про звільнення за власним бажанням з 24 вересня 2008 року (а.с.220). Наказом позивача № 110\2-К від 07 жовтня 2008 року вона була звільнена з посади за прогули без поважних причин з 24 вересня 2008 року по 07 жовтня 2008 року (а.с.218). ОСОБА_1 має малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.211).
Згідно з ч.1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні зустрічних позовних вимог, посилаючись на те, що ОСОБА_1 пропустила встановлений законом строк для звернення суду за захистом порушеного права.
Однак з таким висновком не можна погодитися тому, що він не ґрунтується на законі та обставинах справи.
Відповідно до ст.233 КЗпП України працівник може звернутись з заявою вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного в місті суд у тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про поруше свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу і звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, трудову книжку з записом про звільнення ОСОБА_1 отримала 12.10.2008 року.
10 листопада 2008 року вона звернулася до Кіровського районного суду м.Дніпропетровська з позовом про зміну формулювання причин звільнення. Вказана справа була передана на розгляд Червоногвардійського районного суду м.Макіївки Донецької області, ухвалою якого від 13 січня 2010 року позов було залишено без розгляду у зв’язку зі знаходженням аналогічної справи в провадженні Київського районного суду м.Донецька суду (а.с.241). 13 травня 2009 року ОСОБА_1 з аналогічним позовом звернулася до Київського районного суду м.Донецька. Ухвалою від 03 липня 2009 року їй було відмовлено у прийнятті зустрічної позовної заяви. Вказана ухвала була скасована Апеляційним судом Донецької області від 13 листопада 2009 року, справа повернута до суду першої інстанції.
Таким чином апеляційним судом встановлено, що строк звернення до суду ОСОБА_1 не пропустила.
ОСОБА_1 має малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.211). Відповідачка перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею чотирьох літного віку (а.с.213). 24 вересня 2008 року вона подала заяву про переривання відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею чотирьох літного віку (а.с.214) та заяву про звільнення за власним бажанням з 24 вересня 2008 року (а.с.220).
Як вбачається з трудової книжки ОСОБА_1, вона була звільнена за власним бажанням за ст.38 КЗпП України на підставі наказу № 103\1-к від 24 вересня 2008 року, потім цей запис визнано недійсним та зроблено запис про звільнення з посади за прогули без поважних причин (а.с.210).
Згідно з ч.1 ст.38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості,
підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
Таким чином позивач мав звільнити ОСОБА_1 у той строк, що вона просила, тобто з з 24 вересня 2008 року.
Тому апеляційний суд вважає, що рішення суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 необхідно скасувати, ухвалити нове рішення в цій частині, яким задовольнити зустрічні позовні вимоги про скасування наказу № 110\2-К від 07 жовтня 2008 року, зміну формулювання підстав звільнення з за прогул без поважних причин за п.4 ст.40 КЗпП України на звільнення за власним бажанням за ст.38 КЗпП України, видачу дублікату трудової книжки без внесення до неї записів за номером 11 про визнання недійсним запису про звільнення за власним бажанням та запису про визнання недійсним звільнення за прогул без поважних причин за п.4 ст.40 КЗпП України, та частково задовольнити вимоги про відшкодування моральної шкоди.
Відповідно з ч.1 ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
З урахуванням характеру та обсягу страждань, яких зазнала ОСОБА_1 у зв’язку з порушенням її законних прав, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості. апеляційний суд вважає необхідним зустрічні позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково та стягнути на її користь у рахунок відшкодування завданої моральної шкоди 500 грн.
На підставі ст.88 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з підприємства з іноземними інвестиціями в формі товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія» на користь держави судовий збір в сумі 8,5 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37 грн.
Згідно зі ст. 132 КЗпП України за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, з вини заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідатьність у розмірі прямої дійсної шкоди.
Відповідно до п.1 ст. 134 КЗпП України, працівники несуть матеріалбну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини, у випадку укладання ними договору про повну матеріальну відповідальність.
Як вбачається з матеріалів справи, з ОСОБА_1 було укладено договір про повну матеріалу відповідальність(а.с.22). Згідно протоколу засідання коміссії по розгляду результатів інвентаризації виявлено недостачу товарно-матеріальних цінностей у розмірі 11830,44 грн, а саме, вантажу мармурового у кількості 75 штук та зонтів бокових у кількості 5 штук (а.с.5-7,100). Як правильно встановлено судом першої інстанції, наявність вказаних матеріальних цінностей підтверджується актом контрольної перевірки інвентаризації цінностей на 05 червня 2007 року, який був підписаний членами інвентаризаційної комісії, у тому числі ОСОБА_1 (а.с.35-37). Доводи апеляційної скарги в цій частині неспроможні.
При встановленні зазначених фактів і постановленні рішення судом в частині задоволення позовних вимог підприємства з іноземними інвестиціями в формі товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія» не було порушено норм процесуального права та правильно застосовано норми матеріального права.
Доводи апеляційної скарги в цій частині необгрутовані і не спростовують висновків суду.
Тому рішення суду в цій частині необхідно залишити без змін.
Керуючись ст.ст.303-316 ЦПК України, апеляційний суд,
В И Р І Ш И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м.Донецька від 10 серпня 2010 року в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 скасувати.
Зустрічний позов ОСОБА_1 до підприємства з іноземними інвестиціями в формі товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія» про визнання наказу про звільнення незаконним, зміну формулювання причин звільнення, видачу дубліката трудової книжки, стягнення моральної шкоди задовольнити частково.
Скасувати наказ № 110/2-К від 07.10.2008 року підприємства з іноземними інвестиціями в формі товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія» про звільнення ОСОБА_1.
Змінити формулювання підстав звільнення ОСОБА_1 з за прогул без поважних причин за п.4 ст.40 КЗпП України на звільнення за власним бажанням за ст.38 КЗпП України.
Зобов’язати підприємство з іноземними інвестиціями в формі товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія» видати ОСОБА_1 дублікат трудової книжки без внесення до неї записів за номером 11 про визнання недійсним запису про її звільнення за власним бажанням та запису про звільнення за прогул без поважних причин за п.4 ст.40 КЗпП України.
Стягнути з підприємства з іноземними інвестиціями в формі товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія» на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди 500 (п’ятьсот) грн.
Стягнути з підприємства з іноземними інвестиціями в формі товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія» на користь держави судовий збір в сумі 8 (вісім) грн 50 копійок та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37 (тридцять сім) грн.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.
Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили цим рішенням.
Головуючий :
Судді:
,