Справа 22ц-18697 Головуючий у 1 інстанції Лебеденко С.В.
Категорія 52 Доповідач Солодовник О.Ф.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 жовтня 2010 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Червинської М.Є., суддів Лук’янової С.В., Солодовник О.Ф.,
при секретарі Перепечаєнко К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу
за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства „Донецький булочно-кондитерський комбінат” про скасування наказу про позбавлення премії, стягнення недоплаченої заробітної плати, зміну дати звільнення, оплату вимушеного прогулу, стягнення недоплачених сум при звільненні,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Пролетарського районного суду м.Донецька від 02 серпня 2010 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства „Донецький булочно-кондитерський комбінат” про скасування наказу про позбавлення премії, стягнення недоплаченої заробітної плати, зміну дати звільнення, оплату вимушеного прогулу, стягнення недоплачених сум при звільненні відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову, мотивуючи тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та судом неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи.
Представник відповідача заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, мотивуючи тим, що рішення суду ухвалено у відповідності з вимогами матеріального та процесуального закону, просила рішення суду залишити без змін.
Судом першої інстанції встановлено наступне. Позивачка перебувала у трудових відносинах з відповідачем з 01.09.1981 р., з 30.05.2006 р. до 30.03.2010 р. працювала тісторобом (а.с.5). 16.03.2010 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача з заявою про звільнення за власним бажанням з 30.03.2010 року. (а.с. 77). ). Наказом від 30.03.2010 року № 94-к позивачка звільнена за власним бажанням (а.с. 78). В період з 18.03.2010 року до 31.03.2010 року позивачка знаходилась на лікарняному, що підтверджується листком непрацездатності, (а.с. 79). Згідно наказу відповідача № 57 від 22.02.2010 року ОСОБА_1 за невиконання трудових обов'язків, що призвело до спроби викрадення сировини та готової продукції комбінату, позбавлена премії на три місяці – лютий, березень, квітень 2010 року на 100 %. (а.с. 74). Підставою для накладення стягнення стали доповідні начальника виробництва та начальника господарського відділу, (а.с. 86). Згідно контрольного табелю врахування робочого часу за лютий 2010 року позивачка мала два додаткові вихідні 19 та 22 лютого 2010 року (а.с. 80).
Заслухавши суддю-доповідача, позивачку ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2, представника відповідача Тулаінову І.А., дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно ч.3 ст.40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи,
організації.
Як роз’яснює Пленум Верховного Суду України у п.17 постанови № 9 від 06.11.92 р. «Про практику розгляду судами трудових спорів», правила про недопустимість звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності, а також у період перебування у відпустці стосуються як передбачених статтями 40, 41 (1) КЗпП, так й інших випадків, коли розірвання трудового договору відповідно до чинного законодавства провадиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.
Позивачка ж була звільнена за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України, тому вимоги ч.3 ст.40 КЗпП України при її звільненні правомірно відповідачем застосовані не були. Суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволені вказаних позовних вимог. Доводи апеляційної скарги в цій частині неспроможні.
Згідно вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за заявою (скаргою) осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін, які беруть участь у справі.
З контрольного табелю врахування робочого часу за лютий 2010 року вбачається, що позивачка мала два додаткових вихідних 19 та 22 лютого 2010 року (а.с. 80). Позивачкою не було надано суду доказів на підтвердження того, що відповідач не допустив її до роботи 19 та 22 лютого 2010 року.
Тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивачки середнього заробітку за дві робочих зміни вимушеного прогулу 19 та 22 лютого 2010 року. Доводи апеляційної скарги в цій частині необґрунтовані.
Згідно зі ст. 104 КЗпП України при виконанні робіт різної кваліфікації праця почасових робітників, а також службовців оплачується за роботою вищої валіфікації. Праця робітників-відрядників оплачується за розцінками,встановленими для роботи, яка виконується. В тих галузях народного господарства, де за характером виробництва робітникам-відрядникам доручається виконання робіт, тарифікованих нижче присвоєних їм розрядів, робітникам, які виконують такі роботи, виплачується
міжрозрядна різниця. Виплата міжрозрядної різниці та умови такої виплати встановлюються колективними договорами.
З колективного договору відповідача вбачається, що оплата міжрозрядної різниці на підприємстві не передбачена (62-72). Тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог щодо стягнення міжрозрядної різниці. Доводи апеляційної скарги в цій частині необгрнутовані.
Як вбачається з розділу 2 Положення про преміювання працівників відповідача, працівники, які віновні у виробничих упущеннях, можуть бути повністю або частково позбавлені премії наказом голови правління (директора) комбіната за поданням начальників цехів, відділів з обов’язковим вказанням причин..
Згідно наказу відповідача № 57 від 22.02.2010 року ОСОБА_1 за невиконання трудових обов'язків, що призвело до спроби викрадення сировини та готової продукції комбінату, позбавлена премії на три місяці – лютий, березень, квітень 2010 року на 100 %. (а.с. 74).
Тому суд першої інстанції обгрунтовано відмовив у задоволені позовних вимог про скасування наказу про позбавлення премії. Доводи апеляційної скарги в цій частині неспроможні.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачка не використала відпустку в розмірі 12 календарних днів, компенсація за які їй була сплачена.
Згідно з ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Відповідно з ч.1 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що розрахунок при звільненні з позивачкою проведено у день її звернення за розрахунком 01 квітня 2010 року в повному обсязі та обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення недоплачених сум при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Доводи апеляційної скарги в цій частині неспроможні.
При встановленні зазначених фактів і постановленні рішення судом не було порушено норм процесуального права та правильно застосовано норми матеріального права.
Доводи апеляційної скарги необгрутовані і не спростовують висновків суду.
У відповідності до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.303-315 ЦПК України, апеляційний суд
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Пролетар сько го районного суду м.Донецька від 02 серпня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили цією ухвалою.
Головуючий :
Судді: