Справа № 22-20278/2010 рік Головуючий у 1 інстанції Бузанов П.М.
Категорія 53 Доповідач Маширо О.П.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2010 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого Маширо О.П.
суддів Баркова В.М., Резникової Л.В.
при секретарі Хачатрян А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку цивільну справу по апеляції товариства з обмеженою відповідальністю «Ландорра» на заочне рішення Жданівського міського суду від 2 червня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Ландорра» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку, вихідної допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористану відпустку, визнання незаконним наказу про звільнення та зміну формулювання причини звільнення, відшкодування моральної шкоди,
у с т а н о в и в :
До апеляційного суду звернувся представник товариства з апеляційною скаргою на заочне рішення суду, яким були частково задоволені вимоги позивачки: суд стягнув на її користь заборгованість по заробітній платі за період з грудня 2007 року по 12 червня 2008 року у сумі 6 878 грн. 54 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку у сумі 29 700 грн., вихідну допомогу при звільненні у сумі 3 600 грн., компенсацію за невикористану відпустку у сумі 591 грн. 68 коп. та моральну шкоду у сумі 2 500 грн.
Суд також зобов»язав відповідача змінити формулювання причини звільнення, вказавши, що позивачка звільнена з роботи не за ст.38 КЗпП України, а за п.3 ст.38 КЗпП України та допустив негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць, а також стягнув з відповідача на користь держави судові витрати.
Суд першої інстанції виходив з того, що позивачка з 23 жовтня 2007 року по 12 червня 2008 року працювала начальником відділу кадрів ТОВ «Ландорра».
Оскільки з 1 грудня 2007 року їй не виплачувалась заробітна плата, вона змушена була звільнитись з роботи, подавши 12 червня 2008 року заяву про звільнення за п.3 ст.38 КЗпП України.
Проте відповідач звільнив ОСОБА_1 за власним бажанням за ст.38 КЗпП України, при цьому, не провівши з нею повний розрахунок, не сплативши заборгованість по заробітній платі, компенсацію за невикористану відпустку тощо.
Суд першої інстанції встановив, що товариство дійсно порушило вимоги як трудового законодавства, так і колективного договору, оскільки з 1 грудня 2007 року не виплачувало позивачці заробітну плату, тому змінив формулювання причини звільнення позивачки, вказавши, що вона звільнена за п.3 ст.38 КЗпП України, а також стягнув позначені вище суми.
Суд не прийняв доводи відповідача про те, що нібито заробітна плата за всі відпрацьовані місяці була своєчасно сплачена позивачці за касовими ордерами, оскільки товариство не надало до суду першої інстанції оригінали цих платіжних документів.
В апеляційній скарзі ТОВ «Андорра» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити позивачці у задоволенні її позову, оскільки вважає, що рішення є незаконним та необґрунтованим.
Зокрема, суд першої інстанції не врахував, що заробітна плата була сплачена позивачці повністю, про що свідчить акт перевірки додержання законодавства про працю від 29 грудня 2008 року, складений територіальною інспекцією праці у Донецькій області, а також це було підтверджено у ході перевірки, проведеної у лютому 2008 року прокуратурою Київського району м.Донецька.
Крім того, 25 липня 2008 року позивачці також було сплачено грошову компенсацію за 16 днів невикористаної щорічної відпустки у сумі 591 грн. 68 коп.
Що стосується трудової книжки, то позивачка з власних міркувань не з»являється у відділ кадрів за цим документом, хоча з цього приводу їй неодноразово направлялись поштою відповідні повідомлення на домашню адресу.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, рішення суду залишити без змін, з таких підстав.
Згідно з ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На думку апеляційного суду оскаржуване судове рішення відповідає закону, тому підстав для його скасування немає.
Розглядаючи справу та ухвалюючи рішення, суд першої інстанції всебічно, повно і об»єктивно дослідив надані сторонами докази, правильно встановив фактичні обставини справи та зробив правильні правові висновки про те, що вимоги позивачки ґрунтуються на законі.
У рішенні судом наведені мотиви, з яких він його ухвалив. Ці мотиви не суперечать закону та не спростовуються доводами скарги.
Зокрема, задовольняючи вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку, суд першої інстанції посилався на те, що відповідач не надав належних доказів на підтвердження факту дійсної сплати позивачці вказаних сум, а саме: оригіналів платіжних документів щодо цих виплат.
Заперечуючи проти такого висновку суду, апелянт посилався на висновок спеціаліста № 27 від 7 серпня 2009 року про проведення почеркознавчого дослідження підписів позивачки у платіжних відомостях та розрахунковому касовому ордері (а.с.135-140).
Натомість апеляційний суд не може прийняти цей висновок спеціаліста, оскільки у відповідності до вимог ст.57 ЦПК України доказами у цивільній справі є, зокрема, висновки експертів, а не спеціалістів.
Таким чином, наданий відповідачем у якості доказу висновок спеціаліста про проведення почеркознавчої експертизи не є допустимим у цій справі, а оригіналів платіжних документів на підтвердження виплати позивачці заробітної плати відповідач і до апеляційного суду не надав, мотивуючи тим, що деякі документи, у тому числі, бухгалтерські, були вилучені слідчими податкової адміністрації, про 22 грудня 2009 року була складена відповідна постанова.
Однак з вказаної постанови не вбачається, що слідчими були вилучені саме платіжні відомості, тому апеляційний суд не може прийняти і цю постанову як доказ про виплату позивачці заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку за спірний період.
За таких обставин апеляційний суд вважає, що висновок суду першої інстанції в цій частині позовних вимог є підставним та обґрунтованим, а рішення суду таким, що відповідає вимогам закону.
Усі інші доводи апеляційної скарги також були предметом дослідження у суді, на правильність висновків суду в іншій частині вимог позивачки вони також не впливають, тому апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити як безпідставну, рішення суду як таке, що відповідає вимогам закону, залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 308, 314, 315 ЦПК України, апеляційний суд
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ландорра» відхилити.
Рішення Жданівського міського суду від 2 червня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: