Справа № 22-21065/2010 рік Головуючий у 1 інстанції Переверзева Л.І.
Категорія 51 Доповідач Маширо О.П.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2010 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого Маширо О.П.
суддів Баркова В.М., Резникової Л.В.
при секретарі Хачатрян А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку цивільну справу по апеляції ОСОБА_1 на рішення Ворошиловського районного суду м.Донецька від 12 жовтня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельний будинок «Амстор» про визнання звільнення незаконним, зміни формулювання причини звільнення, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди,
у с т а н о в и в :
До апеляційного суду звернулась позивачка ОСОБА_1 з апеляційною скаргою на рішення суду, яким їй було відмовлено у задоволенні її позовних вимог.
Суд першої інстанції виходив з того, що позивачка працювала на посаді продавця-касира торговельного будинку з 10 грудня 2004 року.
30 березня 2007 року її було звільнено у зв»язку з втратою довіри внаслідок протиправних дій при обслуговуванні товарно-матеріальних цінностей на підставі п.2 ст.41 КЗпП України.
Факт дрібного розкрадання товарно-матеріальних цінностей в період з 23 грудня 2006 року по 22 лютого 2007 року був встановлений постановою слідчого від 25 липня 2009 року та постановою Ленінського районного суду м.Донецька від 14 вересня 2010 року.
Проте у відкритті кримінальної справи про притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за ст.191 КК було відмовлено за малозначністю, а до адміністративної відповідальності за ст.51 КпАП України ОСОБА_1 не була притягнута через те, що сплинув строк, встановлений законом для притягнення особи до такої відповідальності.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги, оскільки вважає, що рішення суду є незаконним.
Зокрема, ані до кримінальної, ані до адміністративної відповідальності вона притягнута не була, факт дрібної крадіжки грошей на суму 131 грн. 23 коп. нічим підтверджений не був, нестачі матеріальних та грошових цінностей під час її роботи зафіксовано не було.
Суд першої інстанції також не звернув уваги на те, що її звільнення відбулось у березні 2007 року, тоді як постанова слідчого датована 25 липня 2009 року, а постанова суду – 14 вересня 2010 року, тобто вона була звільнена за втрату довіри ще до того, як такий факт був встановлений.
Крім того, згідно з наказом від 30 березня 2007 року вона була звільнена з роботи у зв»язку з втратою довіри на підставі акту службового розслідування та службової записки старшого адміністратора, але з цих документів не видно, на підставі чого комісія дійшла висновку про те, що вона привласнила грошові кошти у сумі 188 грн.80 коп.
До того ж, у постанові про відмову у відкритті кримінальної справи йдеться про начебто привласнення нею суми у розмірі 131 грн. 23 коп., в акті службового розслідування від 23 березня 2007 року – про 188 грн. 80 коп., а в акті від 5 квітня 2007 року – про 539 грн. 36 коп.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, рішення суду залишити без змін, з таких підстав.
Згідно з ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На думку апеляційного суду оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону, тому підстав для його скасування немає.
Розглядаючи справу та ухвалюючи рішення, суд першої інстанції всебічно, повно і об»єктивно дослідив надані сторонами докази, правильно встановив фактичні обставини справи та зробив правильні правові висновки про те, що вимоги позивачки не ґрунтуються на законі.
У рішенні судом наведені відповідні мотиви, з яких він його ухвалив.
Ці мотиви не суперечать закону та не спростовуються доводами скарги.
Так, відмовляючи позивачці у задоволенні її вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка, працюючи касиркою у торговельному будинку та маючи договір про повну матеріальну відповідальність, вчинила дії, які призвели до втрати до неї довіри з боку роботодавця, що підтверджується актом службового розслідування від 23 березня 2007 року (т.1 а.с.17-18).
Суд встановив, що ОСОБА_1 за участі ст.касирки ОСОБА_2, відпускаючи товар через касу, брала гроші у покупців, однак через касу їх не проводила, оскільки незаконно здійснювала операції по скасуванню замовлень, а гроші за ці покупки привласнювала.
Після того, як такі факти, у тому числі, за допомогою відеоспостереження, були виявлені, причому, не тільки стосовно позивачки, а й кількох інших касирок, торговельний будинок звернувся до прокуратури м.Донецька із заявою від 25 квітня 2007 року № 932 про притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності (т.1 а.с.23-31).
Проведеними слідчими діями факт привласнення позивачкою коштів був встановлений, однак у відкритті кримінальної справи було відмовлено за малозначністю (т.2 а.с.43-148).
Скарга ОСОБА_1 на цю постанову слідчого була відхилена судом першої інстанції 13 травня 2010 року, а вказана постанова суду першої інстанції ухвалою апеляційного суду від 15 червня 2010 року була залишена без змін.
Згідно з п.2 ст.41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника може бути розірвано у випадку винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові або товарно-матеріальні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довіри до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.
При цьому, закон не вимагає, щоб до звільнення працівника у зв»язку з втратою довірі у нього витребувались пояснення щодо допущеного ним порушення, крім того, при такому звільненні законом не встановлений будь-який строк після вчинення працівником порушення, що є підставою для звільнення.
У відповідності до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Апеляційний суд вважає, що наданими відповідачем доказами повністю доведений як факт порушення, так і вина позивачки у цьому, тому висновок суду першої інстанції про безпідставність вимог ОСОБА_1 є обґрунтованим.
Усі доводи апеляційної скарги були предметом дослідження у суді першої інстанції, на правильність висновків суду вони не впливають, тому апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, рішення суду як таке, що відповідає вимогам закону, залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 308, 314, 315 ЦПК України, апеляційний суд
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Ворошиловського районного суду м.Донецька від 12 жовтня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: