Справа № 22-21197/2010 рік Головуючий у 1 інстанції Лаптєв М.В.
Категорія 52 Доповідач Маширо О.П.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2010 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого Маширо О.П.
суддів Баркова В.М., Резникової Л.В.
при секретарі Хачатрян А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку цивільну справу по апеляції ОСОБА_1 на рішення Слов»янського міськрайонного суду від 29 вересня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Слов»янської міської ради, ОСОБА_2 про відміну рішення виконкому та розпорядження міського голови, поновлення на роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,
у с т а н о в и в :
До апеляційного суду звернувся позивач ОСОБА_1 з апеляційною скаргою на рішення суду, яким йому було відмовлено у задоволенні його позовних вимог.
Суд першої інстанції виходив з того, що позивач з 20 жовтня 1997 року працював директором відділу капітального будівництва Слов»янського виконкому, який рішенням виконкому від 3 жовтня 2001 року був реорганізований в регіональне управління капітального будівництва.
12 листопада 2001 року позивач уклав зі Слов»янським виконкомом контракт строком на 10 років, однак розпорядженням міського голови від 20 жовтня 2006 року цей контракт був достроково розірваний та ОСОБА_1 звільнений з займаної посади.
Суд першої інстанції встановив, що позивач був звільнений з тих підстав, що в період своєї діяльності ОСОБА_1 як керівник управління допустив збільшення збитків та простроченої кредиторської заборгованості підприємства, що було встановлене у ході звіту позивача стосовно діяльності керованого ним підприємства.
Згідно з умовами укладеного контракту ці обставини є підставами для дострокового розірвання контракту за п.8 ст.36 КЗпП України, тому суд першої інстанції відмовив позивачеві у задоволенні його вимог про поновлення на роботі, визнавши його звільнення законним.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі, оскільки вважає, що рішення суду не відповідає вимогам закону, а його висновки не узгоджуються з обставинами справи.
Зокрема, суд не врахував, що його звіт про роботу управління відбувся 28 серпня 2006 року, його робота була визнана виконкомом міської ради незадовільною та було рекомендовано міському голові достроково розірвати з ним контракт. А безпосередньо звільнення сталось 20 жовтня 2006 року, тобто з порушенням вимог ст.148 КЗпП України, а саме: дисциплінарне стягнення, яким він вважає звільнення з роботи, було покладене на нього пізніше, аніж один місяць з дня виявлення.
До того ж, спочатку у розпорядженні про звільнення було вказано, що його звільнено на підставі пп. «а» та «ж» п.5.3 контракту, де йдеться про систематичне невиконання без поважних причин покладених на нього обов»язків, а також з інших, передбачених законом підстав.
Проте ніяких систематичних порушень він не допускав, будь-яких стягнень не мав, хоча робота управління неодноразово перевірялась різними контролюючими органами.
18 січня 2007 року міський голова своїм розпорядженням № 10р виправив помилку у розпорядженні № 724р від 20 жовтня 2006 року та вніс зміни, вказавши, що його слід вважати звільненим на підставі пп. «б» та «е» п.5.3. контракту, тобто за одноразове грубе порушення обов»язків, покладених на нього контрактом, через що підприємство зазнало значних негативних наслідків.
Проте він вважає, що це є не виправлення помилки, а зовсім нова мотивація щодо розірвання з ним контракту.
До того ж, суд не врахував, що кредиторська та дебіторська заборгованості утворились не з його вини, про що свідчить лист обласного управління капітального будівництва, а збитки, відображені у розпорядженні міського голови, не є показниками результатів фінансово-господарської діяльності підприємства, яким він керував.
Заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, рішення суду залишити без змін, з таких підстав.
Згідно з ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На думку апеляційного суду оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону, тому підстав для його скасування немає.
Розглядаючи справу та ухвалюючи рішення, суд першої інстанції всебічно, повно і об»єктивно дослідив надані сторонами докази, правильно встановив фактичні обставини справи та зробив правильні правові висновки про те, що вимоги ОСОБА_1 не ґрунтуються на законі.
Так, відмовляючи позивачеві у задоволенні його вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідності до п.3 ст.21 КЗпП України контракт є особливою формою трудового договору, у якому строк його дії, права, обов»язки та відповідальність сторін ( у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці, умови розірвання договору, у тому числі достроково, можуть встановлюватися угодою сторін.
При цьому, якщо контракт розривається з підстав, передбачених ним самим, а не чинним законодавством, то звільнення працівника провадиться з посиланням на п.8 ст.36 КЗпП України.
Зі справи вбачається, що 12 листопада 2001 року між Слов»янським виконкомом міської ради та позивачем був укладений контракт, за яким ОСОБА_1 був призначений на посаду директора комунального підприємства «Регіональне управління капітального будівництва» у м.Слов»янську. Строк дії цього контракту з 12 листопада 2001 року по 12 листопада 2011 року (а.с.9-11).
Виконком Слов»янської міської ради як орган управління має право заслуховувати звіт керівника щодо діяльності підприємства, що і було зроблено виконкомом 28 серпня 2006 року.
За наслідками цього звіту виконкомом було прийняте рішення № 482, яким роботу комунального підприємства станом на 1 серпня 2006 року було визнане незадовільною, оскільки на підприємстві було виявлено прострочену кредиторську заборгованість у сумі 790 000 грн., а також встановлено, що збільшилась кредиторська заборгованість порівняно з 1 січням того ж року на 290 000 грн., тому виконкомом було рекомендовано міському голові розірвати з позивачем укладений контракт (а.с.7).
Ці обставини згідно з пп. «б», «е» п.5.3 контракту можуть бути підставами для звільнення керівника підприємства із займаної посади, оскільки контрактом передбачене його дострокове розірвання, якщо керівник не забезпечив економічні показники діяльності керованого ним підприємства, а саме: ті економічні показники, які передбачені контрактом (а.с.10).
Апеляційний суд не може прийняти доводи апеляційної скарги про те, що, оскільки вказані економічні показники роботи підприємства погіршились не з вини ОСОБА_1, то розірвання з ним контракту є незаконним, бо підстави для дострокового розірвання трудового контракту не обов»язково мають бути пов»язані з виною іншої сторони цього контракту.
При цьому незаконним буде лише внесення в контракт таких умов дострокового розірвання контракту, що не пов»язані з виконанням трудових обов»язків. Натомість позивач був звільнений з посади саме за погіршення економічних показників роботи, як це було передбачено п.5.3 укладеного між сторонами трудового контракту.
Інші доводи апеляційної скарги також були предметом дослідження у суді, на правильність висновків суду вони також не впливають, тому апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити як безпідставну, рішення суду як таке, що відповідає вимогам закону, залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 308, 314, 315 ЦПК України, апеляційний суд
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Слов»янського міськрайонного суду від 29 вересня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: