Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22-12713-2010 р. Головуючий у 1 інстанції –Андріянов О.В.
Категорія 30, 34 Доповідач – Суровицька Л.В.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М УКРАЇНИ
«01» грудня 2010 року
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
головуючої судді – Авраменко Т.М.,
суддів – Пономаренко В.Г., Суровицької Л.В.,
при секретарі – Слюсаренко Н.Л.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 05 жовтня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з’явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -
В С Т А Н О В И Л А:
У квітні 2010 року ОСОБА_1 звернуся в суд з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою.
Зазначав, що 12 травня 2009 року на вулиці Фрунзе в м. Світловодську сталась дорожньо-транспортна пригода з вини відповідача, який керуючи автомобілем ГАЗ 330214, реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись заднім ходом порушив п.10.9 ПДР України і допустив зіткнення з належним йому автомобілем Шевролет Авео, реєстраційний номер НОМЕР_2, яким він керував.
Внаслідок ДТП належний йому автомобіль пошкоджено, чим завдано матеріальну шкоду на суму 7 843 грн.81 коп..
Просив суд стягнути з відповідача на його користь на відшкодування матеріальної шкоди 7 843 грн.81 коп. та судові витрати по справі.
Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 05 жовтня 2010 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог. Посилається на те, що суд допустив порушення норм матеріального і процесуального права.
В судовому засіданні апеляційної інстанції позивач підтримав доводи апеляційної скарги, а відповідач та його представник заперечили проти них і просили залишити рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на те, що вина відповідача у скоєнні ДТП відсутня.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із наступних підстав.
Суд першої інстанції встановив, що відповідач порушив пп. «д», п.2.3, п.п.10.1, 10.9, 10.10 ПДР України, однак ухвалив рішення про відмову в задоволенні позову, оскільки прийшов до висновку, що не встановлено ту обставину, що відповідач діяв у стані крайньої необхідності.
З таким висновком суду колегія суддів погодитись не може.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Матеріали справи свідчать про те, що 12 травня 2009 року сталась дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля ГАЗ-330214 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням власника цього автомобіля ОСОБА_2 та автомобіля Шевролет Авео, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1, власника вказаного автомобіля. На місці дорожньо-транспортної пригоди працівниками державної автомобільної інспекції було складено схему цієї пригоди та протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2, які останнім були підписані.
Постановою Світловодського міськрайонного суду від 10 червня 2009 року, провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП закрито у зв’язку з відсутністю в його діях складу правопорушення (а.с.5).
Відповідно до ч.4 ст.61 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов’язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Обставини дорожньо-транспортної пригоди сторонами не заперечуються. В судовому засіданні апеляційної інстанції відповідач підтвердив, що намагаючись уникнути зіткнення із автомобілем, який рухався йому назустріч, зупинився, а потім здійснив рух заднім ходом, внаслідок чого вдарив автомобіль позивача, що стояв на проїзній частині.
Пункт 10.9 Правил дорожнього руху України передбачає, що під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 завдано матеріальну шкоду в сумі 7 843 грн.81 коп. , що підтверджується калькуляцією від 12 травня 2009 року про вартість запасних частин та робіт, необхідних для відновлення пошкодженого автомобіля. (а.с.8,9).
Суд першої інстанції, встановивши, що відповідач порушив Правила дорожнього руху, не дав належну правову оцінку механізму дорожньо-транспортної пригоди, не врахував ту обставину, що саме порушення ПДД відповідачем знаходиться у прямому причинному зв’язку з наслідками, які настали.
Та обставина, що в діях відповідача відсутній склад адміністративного правопорушення, не свідчить про відсутність підстав для цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду.
У зв’язку з викладеним, висновок суду першої інстанції про те, що відповідач не повинен відшкодовувати завдану шкоду, є безпідставним та не ґрунтується на нормах матеріального права.
Суд прийшов до висновків, які не відповідають обставинам справи та допустив порушення норм матеріального і процесуального права, що відповідно до п.3, п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України є підставами для скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про задоволення позову.
Згідно з положеннями ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого ч.5 ст.1187 ЦК).
Докази відсутності своєї вини у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди відповідач не надав. Розмір матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП, відповідачем не заперечується.
Як пояснив позивач і вказана обставина не заперечується відповідачем, автомобіль ГАЗ 330214, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить відповідачу, на момент ДТП був застрахований відповідно до Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1 липня 2004 року у страховій компанії НАСК «Оранта». На заяву позивача про відшкодування шкоди, завданої ОСОБА_2, НАСК «Оранта» відмовила у зв’язку з тим, що відповідно до постанови суду в діях ОСОБА_2 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Суд першої інстанції на цю обставину уваги не звернув, страхову компанію в якості співвідповідача до участі у справі не залучив.
Відповідно до Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхова компанія забезпечує відшкодування шкоди, завданої життю, здоров’ю та майну третіх осіб під час ДТП, що сталася за участі забезпеченого транспортного засобу та внаслідок цієї пригоди настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована.
Статтею 3 Закону передбачено, що обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров’ю та (або) майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Тобто виходячи із суті такого страхування Закон має на меті захист не лише прав потерпілих на відшкодування шкоди, але й захист інтересів страхувальника – заподіювача шкоди .
Відповідно до вимог ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов’язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Оскільки відповідач не погоджується на відшкодування шкоди позивачу страховою компанією, НАСК «Оранта» прийняла рішення про відмову позивачу у відшкодуванні шкоди, тому за таких обставин відповідач має відшкодувати шкоду, завдану позивачу внаслідок пошкодження його автомобіля.
На відшкодування матеріальної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 7 843 грн.81 коп., а також відповідно до ст. 88 ЦПК України на відшкодування судового збору – 51 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи – 120 грн., всього 8 014 грн.81 коп.
На користь держави з відповідача підлягає до стягнення судовий збір в сумі 27 грн.43 коп.
Керуючись ст.ст. 303, 304, п.2 ч.1 ст.307, п.1, п.3, п.4 ч.1 ст.309, ч.2 ст.314, ст.316 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 05 жовтня 2010 року скасувати.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою 7 843 грн. 81 коп. (сім тисяч вісімсот сорок три грн. вісімдесят одна коп.) та на відшкодування судового збору – 51 грн. (п’ятдесят одна грн.) , витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи – 120 грн. (сто двадцять грн.), всього 8 014 грн. 81 коп.(вісім тисяч чотирнадцять грн. вісімдесят одна коп.).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 27 грн. 43 коп. (двадцять сім грн. сорок три коп.)
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуюча суддя : підпис
Судді: підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Кіровоградської області Л.В.Суровицька