Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22-12592 - 2010 р. Головуючий у 1 інстанції – Тищук Н. О .
Категорія- 19, 27 Доповідач – Суровицька Л.В.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«01» грудня 2010 року
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
г оловуючої судді – Авраменко Т.М.,
суддів – Пономаренко В.Г., Суровицької Л.В.,
при секретарі –Слюсаренко Н.Л.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України» на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 16 вересня 2010 року у справі за позовом ВАТ «Державний Ощадний банк України»» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором .
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з’явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -
В С Т А Н О В И Л А:
У липні 2010 року Відкрите акціонерне товариство «Державний Ощадний банк України» (далі ВАТ «Ощадбанк») звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Зазначало, що 24 січня 2008 року банком було укладено кредитний договір № 32 з ОСОБА_1 відповідно до якого банк надав, а відповідач отримала кредит на споживчі цілі в сумі 5 000 грн. на строк до 24 січня 2011 року зі сплатою 22 % річних.
Також, з метою забезпечення зобов’язань за кредитним договором, з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договори поруки відповідно № 47 та № 48 від 24 січня 2008 року, згідно яких вони поручились перед банком за виконання ОСОБА_1 прийнятих за кредитним договором обов’язків.
Посилаючись на те, що ОСОБА_1 припинила сплачувати основний борг та відсотки за користування кредитом, допустила заборгованість, яку добровільно не сплачує, Ощадбанк просив суд стягнути з відповідачів солідарно на його користь заборгованість в сумі 6 112 грн. 77 коп., з яких: основний борг – 1244 грн. 34 коп., прострочений борг – 2 760 грн.85 коп., відсотки в сумі 1517 грн. 62 коп., пеня на прострочений борг – 438 грн.45 коп., пеня на прострочені відсотки – 151 грн.50 коп., а також судовий збір в сумі 61 грн.12 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.
В судовому засіданні позивач уточнив позовні вимоги і просив стягнути солідарно з відповідачів на його користь заборгованість по кредитному договору в сумі 6 208 грн.16 коп., з яких основний борг – 905 грн.24 коп., прострочений борг – 3099 грн.95 коп., відсотки в сумі – 1491 грн. 52 коп., пеня на прострочений борг – 508 грн.62 коп., пеня на прострочені відсотки в сумі – 202 грн.83 коп. (а.с.56-60).
Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 16 вересня 2010 року позов «Ощадбанку» задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь «Ощадбанку» заборгованість за кредитним договором в сумі 6 124 грн.01 коп. та на користь держави з кожного по 20 грн.69 коп. судового збору та по 40 грн . витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (а.с.69-71).
Ухвалою суду від 04 жовтня 2010 року виправлено описку в рішенні суду, а саме в резолютивній частині зазначено: стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь позивача з кожного по 20 грн.69 коп. судового збору та по 40 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (а.с.85-86).
В апеляційній скарзі «Ощадбанк» просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким стягнути солідарно з відповідачів на користь банку заборгованість в сумі 6 208 грн.16 коп. та судові витрати. Зазначає, що суд безпідставно відмовив у стягненні пені в сумі 95 грн.39 коп., посилаючись на пропуск строку позовної давності, оскільки відповідач не заявляла в судовому засіданні про застосування строку позовної давності.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, а відповідач ОСОБА_1 заперечила проти них і просила рішення суду залишити без зміни. Відповідач ОСОБА_2 пояснила, що рішення суду вона не оскаржувала, але вважає, що всю відповідальність перед банком повинна нести ОСОБА_1.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з’явилась, про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог,заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ВАТ «Ощадбанк» підлягає задоволенню частково із наступних підстав.
Судом встановлено, що 24 січня 2008 року ОСОБА_1 уклала із ВАТ «Державний Ощадний банк України» кредитний договір № 32 ( а.с.11-13) .
Відповідно до умов кредитного договору Ощадбанк надав ОСОБА_1 кредит в сумі
5 000 грн. , а вона прийняла на себе зобов’язання повернути кредит в строк до 24 січня 2011 року та сплатити 22 відсотки річних на умовах, передбачених договором.
В забезпечення виконання умов вказаного кредитного договору, 24 січня 2008 року між банком та ОСОБА_2, а також між банком та ОСОБА_3 було укладено договори поруки відповідно № 47 та № 48 ( а.с.19,20).
У зв’язку з невиконанням умов кредитного договору ОСОБА_1 допустила заборгованість у розмірі 4 868 грн. 42 коп., з яких: 2 760 грн.85 коп. прострочена заборгованість за кредитним договором, 1517 грн.62 коп. заборгованість за простроченими процентами за користування кредитними коштами, 438 грн.45 коп. пеня на прострочений борг, 151 грн.50 коп. пеня на прострочені відсотки (а.с.5-8).
07 липня 2009 року банк надіслав відповідачам ОСОБА_1 та ОСОБА_3, а 02 липня 2009 року відповідачці ОСОБА_2 вимоги щодо термінового погашення існуючої заборгованості, які вказані особи отримали відповідно 08 липня 2009 р., 09 липня 2009 р. та 06 липня 2009 й на які не відреагували (а.с.31-33).
Відповідно до ст.ст.1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.
Якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась та сплати процентів.
За змістом ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником.
Відповідно до п.1.1. договорів поруки від 24 січня 2008 року поручитель зобов’язується перед кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов’язання за кредитним договором.
Оскільки банк виконав передбачені кредитним договором та договорами поруки умови, за яких він має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, суд частково задовольнив його вимоги і стягнув солідарно з відповідачів заборгованість в сумі 6 124 грн.01 коп.
Відмовляючи у стягненні з відповідачів всієї суми пені, задовольняючи вказану вимогу тільки за період з 24 липня 2009 року по 16 вересня 2010 року, суд першої інстанції виходив з того, що позивач пропустив строк позовної давності, встановлений п.1 ч.2 ст.258 ЦК України.
З таким висновком колегія суддів погодитись не може, оскільки суд першої інстанції прийшов до нього з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.258 ЦК України до вимог про стягнення пені встановлена позовна давність один рік. Однак, ч.3 ст.267 ЦК передбачає, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої під час розгляду справи судом першої інстанції до моменту винесення рішення по суті заявлених вимог.
Суд в рішенні безпідставно зазначив про те, що відповідач ОСОБА_1 просила застосувати строк позовної давності до нарахованої пені, оскільки такий висновок не підтверджується технічним записом судового засідання та поясненнями самої відповідачки ОСОБА_1, спростовується поясненнями представника позивача.
Як пояснила в судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 вона просила суд не враховувати пеню, оскільки, як вона вважає, банк у зв’язку з порушенням нею строків внесення платежів до 24 числа кожного місяця, не надавав їй квитанції для оплати із зазначенням суми нарахованої пені.
Крім того, суд не звернув увагу на те, що відповідно до п.7.8 кредитного договору сторони домовились про збільшення строків позовної давності відповідно до ч.1 ст.259 ЦК України до 3-х років для всіх грошових зобов’язань позичальника, що передбачені умовами цього договору (а.с.13).
Оскільки суд першої інстанції при вирішенні позову ВАТ «Ощадбанк» в частині позову про стягнення з відповідачів пені, прийшов до висновків, які не відповідають обставинам справи та допустив порушення норм матеріального права, відповідно до п.3 та п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України, це є підставами для зміни рішення суду першої інстанції в частині стягнення боргу за кредитним договором та в частині розподілу судових витрат.
З ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3» підлягає до стягнення солідарно на користь ВАТ «Ощадбанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 6 208 грн.16 коп.
У зв’язку із зміною рішення в частині позовних вимог, підлягає зміні рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат.
Відповідно до ст.88 ЦПК України підлягають до стягнення з кожного з відповідачів судові витрати позивача, понесені у зв’язку з розглядом справи в суді першої інстанції та в апеляційному суді (а.с.1-2,76-77).
На користь банку підлягає до стягнення з кожного з відповідачів по 31 грн.03 коп. судового збору та по 80 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Керуючись ст.ст.303, 304, п3 ч.1 ст.307, п.3, п.4 ч.1 ст.309, ст.ст. 313, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства « Державний ощадний банк України» задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 16 вересня 2010 року в частині стягнення боргу за кредитним договором та в частині розподілу судових витрат, змінити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Відкритого акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України» заборгованість за кредитним договором від 24 січня 2008 року в сумі 6 208 грн.16 коп. (шість тисяч двісті вісім грн. шістнадцять коп.), а також з кожного по 31 грн.03 коп. (тридцять одній грн. три коп.) судового збору та по 80 грн. (вісімдесят грн.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуюча суддя: підпис
Судді: підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду Кіровоградської області Л.В.Суровицька