Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22-12553 - 2010 р. Головуючий у 1 інстанції – Баранець А . М .
Категорія 41 Доповідач – Суровицька Л.В.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«01» грудня 2010 року
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
г оловуючої судді – Авраменко Т.М.,
суддів – Пономаренко В.Г., Суровицької Л.В.,
при секретарі – Слюсаренко Н.Л.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою Власівської селищної ради м. Світловодська на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 28 липня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Власівські мережі», третя особа – СГІРФО Світловодського МВ УМВС України в Кіровоградській області про визнання наймачем квартири та визнання права постійного проживання в квартирі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з’явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -
В С Т А Н О В И Л А:
У липні 2009 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до комунального підприємства «Власівські мережі» (далі – КП), третя особа – СГІРФО Світловодського МВ УМВС України в Кіровоградській області про визнання наймачем квартири та визнання за нею права постійного проживання в квартирі.
Зазначала, що у ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер її батько – ОСОБА_2, який був наймачем квартири АДРЕСА_1. Батько був інвалідом 2 групи, хворів, тому вона з 1999 року доглядала його, проживала у вказаній квартирі спільно з ним, як член сім’ї наймача. У зв’язку з необхідністю працевлаштування тимчасово була зареєстрована у м. Світловодську, однак фактично проживала у квартирі № АДРЕСА_1 і продовжує проживати в ній і після смерті батька. Відповідач не визнає її право бути наймачем даної квартири, не погоджується на її реєстрацію в ній.
Посилаючись на ст.106 ЖК України просила суд визнати її наймачем спірної квартири та визнати за нею право постійного місця проживання в цій квартирі.
Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 28 липня 2009 року позов задоволено (а.с. 18-19).
В апеляційній скарзі Власівська селищна рада міста Світловодська, посилаючись на неповне з’ясування обставин справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції і направити справу на новий судовий розгляд.
Зазначила, зокрема, що суд ухвалив рішення щодо неналежного відповідача – КП «Власівські мережі», яке не є власником житла, не врахував, що позивач ніколи не проживала у спірній квартирі, квартира відключена від водопостачання та водовідведення за борги.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник Власівської селищної ради підтримав доводи апеляційної скарги, а представник позивача заперечила проти них і просила залишити рішення суду без змін.
Третя особа – СГІРФО Світловодського МВ УМВС України в Кіровоградській області надала заяву про розгляд справи у відсутність їх представника.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково із наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про визнання ОСОБА_1 наймачем квартири № АДРЕСА_1 та про визнання за нею права на постійне проживання в цій квартирі з подальшою реєстрацією відділом служби у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Світловодського МВ УМВС України в Кіровоградській області, суд першої інстанції виходив з того, що позивач до смерті свого батька – наймача квартири, проживала разом з ним, доглядала його та вела спільне господарство. Інших членів сім’ї у спірній квартирі не проживало, іншого житла, крім цієї квартири позивач не мала, тому вона стала членом сім’ї колишнього наймача.
Проте з такими висновками суду не можна погодитися, оскільки суд дійшов їх без повного, всебічного та об’єктивного з’ясування обставин справи, прав та обов’язків сторін у цих правовідносинах, неправильно застосувавши норми матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст.213 ЦК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 пред’явила позов до відповідача – Комунальне підприємство «Власівські мережі» і рішення суд ухвалив за участю цього відповідача.
При цьому суд не звернув увагу на ту обставину, що квартира № АДРЕСА_1 є комунальною власністю територіальної громади м. Світловодська.
Згідно зі ст.327 ЦК України управління майном, що є у комунальній власності, здійснює безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
Систему органів місцевого самоврядування, засади їх організації і діяльності та їх правовий статус визначено в Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Представницьким органом місцевого самоврядування, який відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальних громад і приймати від її імені рішення та виконавчі органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій в повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами, є рада (виборний орган) (ст.1 Закону).
Згідно із чч.1,5,8 ст.60 Закону правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об’єктами права комунальної власності, які належать територіальній громаді, здійснюють від імені територіальної громади та в їх інтересах органи місцевого самоврядування. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб’єктів. Об’єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб’єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.
Відповідно до ч.2 ст.2 Закону місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Повноваження сільських, селищних рад визначено в главі 1 Закону.
Стаття 16 Житлового Кодексу України передбачає компетенцію виконавчих комітетів селищних, сільських рад у галузі використання і забезпечення схоронності житлового фонду, до якої, зокрема, відноситься здійснення управління житловим фондом ради, прийняття рішень про надання житлових приміщень в будинках житлового фонду ради, здійснення обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, видача ордера на жиле приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду.
Комунальне підприємство «Власівські мережі» Власівської селищної ради здійснює експлуатацію державного і громадського житлового фонду на основі господарського розрахунку, обслуговує громадян шляхом утримання житлового будинку та прибудинкової території, в межах своєї компетенції контролює належне використання житлових приміщень та дотримання громадянами правил використання житлових приміщень і не є власником, розпорядником житла (ст.24 ЖК).
Суд першої інстанції на вказані обставини уваги не звернув, не дав їм належну правову оцінку, не застосував до спірних правовідносин вказані норми матеріального права, розглянув справу без участі Власівської селищної ради і ухвалив рішення щодо неналежного відповідача – КП «Власівські мережі.
Також суд не врахував роз’яснень у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 квітня 1985 р. «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» (із змінами, внесеними постановами № 2 Пленуму від 10 березня 1989 р. та № 3 від 25 грудня 1992 р.), при розгляді спорів про право користування житловим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з’ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім’ї наймача, чи прописані вони в цьому житловому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство.
Судом встановлено, що у січні 1994 року батько позивачки – ОСОБА_2 отримав ордер № 108 на склад сім’ї , в яку входили – він, його дружина ОСОБА_3, її донька від першого шлюбу – ОСОБА_4 (а.с.6).
Суд не встановив коли і у зв’язку з чим позивач вселилась в спірну квартиру, не дав правову оцінку тим обставинам, що відсутня письмова згода на її вселення у спірне приміщення всіх членів сім’ї наймача (ст.65 ЖК), що на станом на 1999 рік у квартирі були зареєстровані дружина батька та її донька, з реєстрації ОСОБА_3 знята лише у лютому 2005 року, а ОСОБА_4 до цього часу залишається зареєстрованою у квартирі. Не дав оцінку суд і тим обставинам, що за час свого життя ОСОБА_2 не порушував питання про її реєстрацію в квартирі, зміну договору найму.
Відповідно до довідок Комунального водопровідно-каналізаційного господарства «Водограй», КП «Власівські мережі» квартира № АДРЕСА_1 була з 1.03.2002 року відключена від водопостачання та водовідведення, заборгованість за послуги з централізованого опалення склала 6025 грн.09 коп., за послуги з утримання будинку та прибудинкової території 1550 грн.79 коп. (а.с.35-36).
Не дав суд також правову оцінку тому факту, що позивач була зареєстрована згідно даних її паспорта у м. Світловодську у квартирі матері свого чоловіка (а.с.6).
Як пояснив в судовому засіданні апеляційної інстанції представник Власівської селищної ради, на час розгляду справи ні ОСОБА_3, ні ОСОБА_4 не визнані в судовому порядку такими, що втратили право користування жилим приміщенням.
Позивач заявила позов про визнання її наймачем квартири та визнання за нею права постійного місця проживання у вказаній квартирі, однак питання про визнання права користування житловим приміщенням не ставила.
За таких обставин рішення суду не можна визнати законним та обґрунтованим.
Оскільки при ухваленні рішення суд першої інстанції вирішив питання про права і обов’язки Власівської селищної ради, не залучивши її до участі у справі, апеляційний суд не наділений правом скасовувати рішення з направленням справи на новий судовий розгляд, рішення підлягає скасуванню із відмовою у позові з тих підстав, що КП «Власівські мережі» не є належним відповідачем у справі (ч.1 ст.303, п.2 ч.1 ст.307 ЦПК).
Ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову до КП, не позбавляє права позивача на звернення в суд з позовом до належного відповідача – Власівської селищної ради міста Світловодська.
На підставі ст.ст. 16, 24, 65, 106 ЖК України, керуючись ст.ст.303, 304, п.2 ч.1 ст.307, п.3, п.4 ч.1 ст.309, ч.2 ст.314, ст.316 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу Власівської селищної ради м. Світловодська задовольнити частково.
Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 28 липня 2009 року скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Власівські мережі», третя особа – СГІРФО Світловодського МВ УМВС України в Кіровоградській області про визнання наймачем квартири та визнання права постійного проживання в квартирі, відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуюча суддя: підпис
Судді : підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Кіровоградської області Л.В.Суровицька