Справа №2-2378/2007

РІШЕННЯ

Іменем                   України

23 квітня 2007 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Лівандовської Т.В.,

при секретарі - Гуляй О.М.,

за участю позивача - ОСОБА_1.,

представника позивача- ОСОБА_3.,

відповідача -ОСОБА_4., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2про виселення за неможливістю спільного проживання,

встановив:

26.02.2007 року позивач ОСОБА_1. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2. про виселення за неможливістю спільного проживання, мотивуючи свій позов тим, що є власником житлового будинку, який знаходиться по АДРЕСА_1. Вказане житло позивач придбала, згідно договору купівлі-продажу 11.12.1992 року. Не маючи допомоги по господарству, вирішила дозволити проживати у своєму будинку відповідачу, як особі, що має допомагати по господарству, при цьому, зареєструвавши його 11.01.1993 року. 2 травня 1994 року в сторін народилась спільна дитина. Через рік відповідач почав зловживати спиртними напоями, вести аморальний спосіб життя, став проживати на утриманні позивача, користуватись безоплатно її житлом, оскільки, ніякої участі в оплаті комунальних послуг не приймав і не приймає по даний час. На протязі семи років, відповідач постійно притягувався до адміністративної відповідальності. Спільне проживання з ним неможливе, оскільки, він стоїть на обліку як хронічний алкоголік, перебував у місцях позбавлення волі.

Посилаючись на викладене, просить виселити громадянина ОСОБА_2. з житлового приміщення, що знаходиться по АДРЕСА_1, за неможливістю спільного проживання.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги, з підстав наведених в позовній заяві, підтримали повністю.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнав, пояснивши, що за період спільного проживання з позивачем зробив ремонт в будинку, працював, давав їй та їх спільному сину кошти. Оскільки, не був забезпечений роботою,

2

не мав можливості оплачувати комунальні послуги, проте, приймав та продовжує приймати участь у веденні спільного господарства. Вони вирощували худобу та продавали, а за ці кошти оплачувати комунальні послуги та витрачали їх на проживання. На даний час, працює токарем. Дітей не ображає, з сином перебуває у хороших стосунках, хоче з ним проживати.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, свідків, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що будинок № АДРЕСА_1, 11.12.1992 року був придбаний позивачем на підставі договору купівлі-продажу.

Відповідач ОСОБА_2. був зареєстрований в даному помешканні 11.01.1993 року, що стверджується довідками Шепельської сільської ради.

Згідно ст.116 Житлового Кодексу України, якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил співжиття роблять неможливим для інших проживання з ним в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб проводиться без надання іншого жилого приміщення.

Суду не представлено доказів того, що ОСОБА_2. руйнує чи псує жиле приміщення або використовує його не за призначенням. З пояснень свідка ОСОБА_5. вбачається, що сторони прожили разом п'ятнадцять років, мають спільну дитину. Відповідач протягом усього часу працював, приймав участь у веденні господарства, давав кошти позивачу. Остання вказала, що співмешканці застосовують до нього фізичне насилля.

Свідки: ОСОБА_6., ОСОБА_7та ОСОБА_8ствердили, що відповідач зловживає алкогольними напоями, влаштовує сварки.

Згідно повідомлення № 2385 від 04.04.2007 року, наданого Луцьким РВ УМВС України у Волинській області, громадянин ОСОБА_2., 1952 року народження, за період з 01.01.2004 року по 20.03.2007 року притягувався до адміністративної відповідальності лише 11 серпня 2005 року за ст.173 КУпАП.

З повідомлення № 685/1-7 від 21.03.2007 року вбачається, що відповідач перебуває на диспансерному наркологічному обліку у Волинському облнаркодиспансері з діагнозом «Психічні і поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю. Синдром залежності» з 1986 року.

Позивач не представила суду доказів того, що ОСОБА_2. руйнує чи псує жиле приміщення, використовує його не за призначенням. Окрім того, встановлено, що відповідач на протязі .спільного проживання з позивачем, зробив ремонт в будинку, працював, давав їй та сину кошти. Приймав участь у веденні спільного господарства. На даний час працює, з дітьми перебуває в нормальних стосунках, хоче допомагати сину та проживати з ним. На обліку в облнаркодиспансері перебував ще до моменту його реєстрації у помешканні позивача. На протязі останній трьох років до адміністративної відповідальності

з

притягувався лише один раз. На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову, слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 6, 10, 11, 58, 60, 213, 215, ЦПК України, на підставі ст. 116 ЖК України, суд,-

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1до ОСОБА_2про виселення за неможливістю спільного проживання -відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановленпий строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.