625/221/24

Провадження № 1-кп/625/44/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" серпня 2024 р. с. Різуненкове

Коломацький районний суд Харківської області у складі

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілого ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі судових засідань приміщення суду в селі Різуненкове Богодухівського району Харківської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05 липня 2024 року за №12024221050000204, щодо обвинувачення ОСОБА_6 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Харків, громадянина України, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого  за адресою:  АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою:  АДРЕСА_2 , раніше судимого 13 лютого 2024 року Ленінським районним судом міста Харкова за ч.1 ст. 309 КК України до  1 року обмеження волі з іспитовим строком 1 рік,у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До Коломацького районного суду Харківської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05 липня 2024 року за №12024221050000204, за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України.

За змістом обвинувального акту ОСОБА_6 обвинувачується в тому, що 05 липня 2024 року, близько 01 години 25 хвилин, ОСОБА_6 в період дії в Україні воєнного стану, введеного у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року за №2102 – ІХ, строком на 30 діб, починаючи із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, та в подальшому неодноразово продовженого відповідними Указами Президента України, в тому числі і Указом Президента України  № 271/2024 від 06 травня 2024 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України за №3684-IX від 10 травня 2024 року, яким строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 08 травня 2024 року строком на 90 діб, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій і передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи  з корисливого мотиву, спрямованого на незаконне збагачення за рахунок чужого майна, перебуваючи у житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_2 , скориставшись тим, що його подальші дії ніким помічені не будуть, шляхом вільного доступу, зі столу вітальні житлового будинку здійснив крадіжку смартгодинника "QW-66", який належить ОСОБА_7 , ринкова вартість якого згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №5592 від 30 липня 2024 року складає 357 гривень 33 копійки, після чого покинув місце скоєння злочину та розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим завдав ОСОБА_7 матеріальну шкоду у розмірі 357 гривень 33 копійки.

Такі дії ОСОБА_6 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

В той же час, 09 серпня 2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-IX від 18.07.2024.

В підготовчому судовому засіданні, відповідно до положень ч.3 ст.479-2 КПК України, поставлено на обговорення питання щодо закриття кримінального провадження у зв`язку із втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

Обвинувачений ОСОБА_6 , після роз`яснення судом права заперечувати проти закриття кримінального провадження, надав згоду на закриття кримінального проводження з підстави, передбаченої п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України.

Прокурор не заперечував щодо закриття кримінального провадження, у зв`язку із втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

Заслухавши позицію обвинуваченого, думку прокурора та потерпілого, дослідивши зміст обвинувального акту та надані прокурором документи із матеріалів кримінального провадження, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, виходячи із наступного.

На час, до якого відносяться інкриміноване обвинуваченому ОСОБА_6 діяння, положення ч. 1 ст. 51 КУпАП діяли в редакції Закону № 1449-VI від 04 червня 2009 року, згідно з якими було встановлено адміністративну відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати.

Викрадення чужого майна вважалося дрібним, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищувала 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян(ч. 3 ст. 51 КУпАП в редакції Закону № 1449-VI від 04 червня 2009 року).

Згідно з п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень 00 копійок, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.

Відповідно до підпункту 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.

З 01 січня 2024 року набрав чинності Закон України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», яким встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб на 01 січня 2024 року в сумі 3028 гривень 00 копійок. Отже, податкова соціальна пільга у 2024 році складає 1514 гривень 00 копійок ( 3028 гривень 00 копійок х 50%).

Положеннями ст. 185 КК України передбачено кримінальну відповідальність за таємне викрадення чужого майна (крадіжку), при цьому нормами КК України не визначено розміру вартості майна, яке є предметом крадіжки.

Таким чином, відповідно до ч. 3 ст. 51 КУпАП (в редакції Закону № 1449-VI від 04 червня 2009 року) у 2024 році на час вчинення інкримінованого ОСОБА_6 діяння, крадіжка чужого майна вважалася дрібною, якщо вартість такого майна на момент здійснення правопорушення не перевищувала 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, тобто 302 гривні 80 копійок, а в разі, якщо вартість викраденого майна перевищувала вказану суму, мала наставати кримінальна відповідальність.

Отже, таємне викрадення чужого майна вартістю до 302 гривень 80 копійок на час вчинення інкримінованого ОСОБА_6 діяння, кваліфікувалися за ч. 1 ст. 51 КУпАП, як дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, а таємне викрадення чужого майна вартістю понад 302 гривень 80 копійок - за відповідною частиною ст. 185 КК України (крадіжка).

З 09 серпня 2024 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів" № 3886-IX від 18 липня 2024, відповідно до якого статтю 51 КУпАП викладено в новій редакції.

Згідно ч. 1ст. 51 КУпАП в редакції Закону № 3886-IX від 18 липня 2024, чинній з 09 серпня 2024 року, встановлено адміністративну відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 КУпАП в редакції Закону № 3886-IX від 18 липня 2024, чинній з 09 серпня 2024, встановлено адміністративну відповідальність за дію, передбачену частиною першою цієї статті, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння (ч.2 ст. 4 КК України).

Зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (ч.6 ст. 3 КК України).

Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість (ч. 1 ст. 5 КК України).

Таким чином, після набрання 9 серпня 2024 року чинності Законом України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів" № 3886-IX від 18 липня 2024 року, крадіжка майна вартістю до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що у 2024 році складає 3028 гривень 00 копійок, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ст. 51 КУпАП, а не кримінальну, передбачену ст. 185 КК України.

Згідно пункту 4-1 частини першої статті 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

Відповідно до пункту 1-2 частини другої статті 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої цієї статті, якщо підозрюваний, обвинувачений заперечує проти закриття за цією підставою.

Частиною сьомою статті 284 КПК України передбачено, що ухвала про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої або пунктом 1-2 частини другої цієї статті, постановляється судом з урахуванням особливостей, визначених статтею 479-2 цього Кодексу.

Суд здійснює судове провадження щодо діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, у загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (ч. 1ст. 479-2 КПК України).

Згідно з ч. 3ст. 479-2 КПК України якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої статті 284 цього Кодексу. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує. За відсутності згоди обвинуваченого та в разі, якщо судом встановлено вчинення ним діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 1-2 частини другої статті 284 цього Кодексу. Якщо судом не встановлено, що обвинуваченим вчинено діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд ухвалює виправдувальний вирок.

В підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 надав свою беззаперечну згоду на закриття кримінального провадження щодо нього з підстави, передбаченої п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України, та зазначив, що це його добровільне і свідоме волевиявлення, при цьому судом обвинуваченому роз`яснено його право заперечувати про закриття кримінального провадження з цієї підстави.

Згідно ч.2 ст.4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності.

Європейський суд з прав людини вважає, що ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Ніякого покарання без закону» є важливою складовою принципу верховенства права. Він також підтвердив, що зазначена стаття Конвенції допускає принцип ретроспективності більш м`якого кримінального закону. На цьому принципі ґрунтується правило, згідно з яким за наявності відмінностей між чинним на час вчинення злочину кримінальним законом та законом, який набрав чинності перед винесенням остаточного судового рішення, суди мають застосовувати той із них, положення якого є більш сприятливими для обвинуваченого (рішення у справі Скоппола проти Італії).

Згідно ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти, що пом`якшують або скасовують відповідальність, мають зворотну дію в часі.

Зміст цієї конституційно-правової норми деталізовано у статті 5 КК України. Так ч.1 ст.5 КК України визначено, що закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Крім того, відповідно до ч.3 ст.5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що частково пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.

Тому зміни в чинному законодавстві України, які пом`якшують кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшують становище особи, мають зворотну дію в часі.

Положення п.4-1 ч.1ст. 284 КПК України регламентують, що кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

З огляду на вищевказані обставини, взявши до уваги те, що ОСОБА_6 інкриміновано крадіжку майна, вартість якого не перевищує 3028 гривень 00 копійок і складає 357 гривень 33 копійки, вчинену 05 липня 2024 року, а також те, що з 9 серпня 2024 року втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність інкримінованого ОСОБА_6 діяння і обвинувачений не заперечував проти закриття кримінального провадження на підставі пункту 4-1 частини першої статті 284 КПК України, суд дійшов висновку про те, що кримінальне провадження щодо обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, підлягає закриттю у зв`язку із втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

Зі змісту обвинувального акту вбачається, що під час досудового розслідування запобіжний захід не обирався.

Також, суд зазначає, що за правилами визначеними ст. 100 КПК України, після набрання цією ухвалою законної сили речовий доказ - смартгодинник "QW-66", який переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_7 , слід вважати вважити йому поверненим.

Крім того згідно вимог ч. 4 ст. 174, абз. 12 п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України суд вважає за необхідне скасувати арешт майна, накладений за ухвалою, постановленою 10 липня 2024 року слідчим суддею Валківського районного суду Харківської області.

Згідно імперативних приписів частини 1 статті 126 Кримінального процесуального кодексу України суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалі.

Згідно пункту 3 частини 1 статті 118 Кримінального процесуального кодексу України до процесуальних витрат відносяться витрати, пов`язані із залученням експертів.

Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду у постанові від 1 лютого 2024 року у справі № 930/497/23 (провадження № 51-4798км23) вказав, що нереабілітуючі підстави закриття кримінального провадження означають, що стосовно особи зібрано достатньо доказів для підозри у вчиненні кримінального правопорушення, однак у силу певних обставин кримінальне провадження щодо цієї особи виключається.

Зазначена підстава дозволяє суду в більш спрощеній формі завершити кримінальне провадження. У разі згоди особи на завершення кримінального провадження у зазначеній формі, без використання своїх прав на доведення своєї невинуватості у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, всі процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов`язані з розслідуванням кримінального провадження, повинна відшкодувати саме вона.

Під час досудового розслідування у кримінальному провадженні проведено судово-товарознавчу експертизу, а тому із ОСОБА_6 слід стягнути на користь держави всі документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Цивільний позов у кримінальному проваджені не заявлявся.

Керуючись ст. ст. 284-286, 314, 370-372, 479-2 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05 липня 2024 року за №12024221050000204, щодо обвинувачення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 Кримінального кодексу України, закрити на підставі п. 4-1 ч.1 ст.284 КПК України у зв`язку із втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність такого діяння.

Стягнути із ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Харків, громадянина України, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , на користь держави витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи №5592 від 30 липня 2024 року в сумі 3029 (три тисячі двадцять дев`ять) гривень 12 копійок.

Речовий доказ - смартгодинник "QW-66", переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_7 , після набрання ухвалою законної сили вважити йому поверненим.

Арешт, накладений за відповідною ухвалою слідчого судді Валківського районного суду Харківської області, постановленою 10 липня 2024 року, на вилучений 05 липня 2024 року під час проведення огляду в приміщенні відділення поліції № 1 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області з адресою: Харківська Область, Богодухівський район, місто Валки, вулиця Паркова, 22 , у ОСОБА_6 смартгодинник "QW 66", шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування цим майном, скасувати.

Копію ухвали негайно після її проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Копію цього судового рішення не пізніше наступного дня після його ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні при його проголошенні.

Роз`яснити учасникам судового провадження, що вони мають право отримати копію ухвали в суді.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Харківського апеляційного суду через Коломацький районний суд Харківської області протягом 7 днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а у разі її подання - ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя                                           ОСОБА_1