ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

               Справа № 362/3451/24

Провадження 2/362/2032/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" серпня 2024 р. Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді         Лебідь-Гавенко Г.М.,

за участю секретаря       Тельнової О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Василькові Київської області заяву представника ОСОБА_1 – адвоката Мельниченка Миколи Сергійовича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди,

в с т а н о в и в:

Представник ОСОБА_1 – адвокат Мельниченко М.С., звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальні збитки, спричинені внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 847 789,47 грн.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 22.08.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Разом з заявою про стягнення матеріальної шкоди завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди до суду надійшла заява представника ОСОБА_1 – адвоката Мельниченка М.С. про забезпечення позову, в якій він просить накласти арешт у межах суми заявленого позову у розмірі 847 789,47 грн. на наступне майно, яке належить ОСОБА_2 : квартиру двокімнатну, загальна площа (кв.м.) 93.1, житлова площа (кв.м.) 49.3, розташована за адресою:  АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 922508780000; земельну ділянку з наступним кадастровим номером: 3222280401:01:326:0036, за адресою:  АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 95845932222; машиномісце №  НОМЕР_1 в підземному паркінгу, загальна площа (кв.м.) 16.4, за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 759379780000 та заборонити органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії за наступними об`єктами нерухомого майна: квартира двокімнатна, загальна площа (кв.м.) 93.1, житлова площа (кв.м.) 49.3, розташована за адресою:  АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 922508780000; земельна ділянка з наступним кадастровим номером: 3222280401:?01:326:0036, за адресою:  АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 95845932222; машиномісце №  НОМЕР_1 в підземному паркінгу, загальна площа (кв.м.) 16.4, за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 759379780000.

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що у позивача є підстави вважати, що майно яке належить ОСОБА_2 може бути відчужене на користь третіх осіб з метою уникнення відшкодування завданої Позивачу шкоди, громадянкою ОСОБА_2 .

Частиною 1 ст. 153 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши заяву представника ОСОБА_1 – адвоката Мельниченка М.С. про забезпечення позову, перевіривши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до положень ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Види забезпечення позову визначені положеннями ст. 150 ЦПК України та до них належать: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

При цьому, відповідно до вимог ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Як передбачено положеннями ч. 7 ст. 153 ЦПК України, в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, а також вирішує питання зустрічного забезпечення.

Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи відповідне рішення, суд зобов`язаний враховувати обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.

Відповідно до частин третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних збитків, спричинених внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Тобто спір виник з приводу відшкодування шкоди.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем,укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 серпня 2018 року у справі № 922/4587/13 та від 17 жовтня 2018 року у справі №183/5864/17-ц.

У постанові ВП Верховного Суду від 18.05.2021 року у справі №914/1570/20 вказано, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

До заяви про забезпечення позову не приєднано жодних доказів щодо наміру відповідача ухилитися від виконання судового рішення, або підготовчі дії щодо відчуження вказаного майна третім особам.

Таким чином доводи заявника про те, що існує реальна загроза утруднення виконання чи неможливість виконання рішення суду в подальшому є лише припущеннями.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 (справа № 826/8556/17), від 25.04.2019 (справа № 826/10936/18).

Співмірність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Враховуючи викладене те, що заява про вжиття заходів забезпечення позову ґрунтується на припущеннях представника позивача і при цьому ним не надано суду жодного належного, допустимого та достовірного доказу в розумінні ст.ст. 76-78 ЦПК України в підтвердження фактів імовірності утруднення виконання або неможливості виконання рішення суду в майбутньому в разі невжиття таких заходів, не наведено посилань на те, що існують обставини, які свідчать про реальну можливість відчуження відповідачем спірного будинку на користь третіх осіб, крім того, можуть бути порушені права осіб, які не є учасниками справи, суд дійшов висновку про відхилення заяви про забезпечення позову.

Відхиляючи заяву заявника про вжиття заходів забезпечення позову суд також зауважує, що клопотання про забезпечення позову, яке раніше було відхилено повністю або частково, може бути подано вдруге, якщо змінились певні обставини. Тобто на заяви про забезпечення позову, в задоволенні яких було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатись до суду. 

Враховуючи викладене та керуючись статтями 12, 76-78, 149-159, 247, 260, 353, 354 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

У задоволенні заяви представника  ОСОБА_1 – адвоката Мельниченка Миколи Сергійовича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди – відмовити.

Позивач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 .

Відповідач: ОСОБА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_5 ; можливе місце проживання: АДРЕСА_6 .

Копію даної ухвали надіслати сторонам для відома.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (підписання).

Текст ухвали виготовлено 22.08.2024 року.

Суддя                                                                                 Г.М. Лебідь-Гавенко