Справа №1-100 2007 рік

ВИРОК

ім'ям України

« 04 » травня 2007 року                                                                     м. Василівка

Василівський районний суд Запорізької області

у складі:       головуючого: судді                   Мовчана О.Г.

при секретарі                         Звєрєвої Е.С.

за участю     прокурора                                 Лисенко С.Д.

потерпілої                              ОСОБА_1.

захисника підсудного           адвоката ОСОБА_2.

підсудного                             ОСОБА_3.

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за обвинуваченням:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що народився у місті Єсиль Целіноградської області, руського, громадянина України, освіта середня спеціальна, одруженого, працюючого на Василівській дільниці ЗАТ «Запоріжжя-Авто», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

справа призначена до розгляду за ч. 1 ст.286 КК України;

ВСТАНОВИВ:

13 березня 2006 року близько 16 години водій ОСОБА_3 здійснюючи керування вантажним бортовим тентованим автомобілем «ГАЗ 33021» державний реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався по проїзній частині по вул. Леніна поблизу магазину ПП «Борисенко» у місті Василівка Запорізької області.

В цей же час по вказаній проїзній частині, позаду автомобіля «ГАЗ 33021», рухалась пішохід ОСОБА_1. Виконуючи маневр, пов'язаний з рухом заднім ходом автомобіля, водій ОСОБА_3. не впевнився, що його дії будуть безпечними й не утворять перешкод й небезпеки іншим учасникам руху, та не звернувшись за допомогою до інших осіб, став виконувати зазначений маневр, в процесі якого вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_1.

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до висновку Запорізького обласного бюро СМЕ № 181 від 15 серпня 2006 року ОСОБА_1. завдані перелам лівої латеральної лодижки, перелам нижньої третини великої бердової кістки, відрив переднього відділу великої бердової кістки, які відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості за критерієм тривалості розладу здоров'я понад 21 день.

Своїми діями ОСОБА_3. порушив вимоги п.п. 10.1, 10.9 Правил дорожнього руху України, відповідно до яких, перед початком руху, перестроюванням та іншою зміною напрямку руху, водій повинен переконатися, що це не буде безпечним і не створить перешкод іншим учасникам руху та, що під час руху транспортного засобу

заднім ходом, водій не повинен створювати перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він, у разі потреби, повинен звернутися за допомогою до інших осіб. Вказані дії перебувають у прямому причинному зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди.

Досудовим слідством дії ОСОБА_3. кваліфіковані як вчинення злочину, передбаченого ч.І ст.286 КК України, як порушення Правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесні ушкодження.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_3. свою вину в інкримінуємому йому противоправному діянні визнав повністю, повідомивши суду, що факти, викладені в постанові про порушення кримінальної справи, обвинуваченні та обвинувальному висновку відповідають дійсності. Просив суд визнати не доцільним дослідження всіх доказів по справі, оскільки ним не оспорюється кваліфікація інкримінованого противоправного діяння, обставини його вчинення. Вчинення злочину пояснив необережністю під час виконання маневру на транспортному засобу.

Вислухавши думку учасників судового розгляду, та дослідивши висновок експерта № 494 від 19 жовтня 2006 року (а.с.83-84), згідно з яким дії водія ОСОБА_3. не відповідали вимогам п.п. 10.1, 10.9 Правил дорожнього руху України й знаходяться у причинному зв'язку з зазначеною пригодою, суд, відповідно до ст.299 КПК України, визнав не доцільним подальше дослідження доказів по справі, оскільки підсудним не оспорюються фактичні обставини справи і кваліфікація інкримінованого йому противоправного діяння.

Знаходячи обвинувачення доведеним, суд вважає, що органами, які проводили досудове слідство та здійснювали підтримку державного обвинувачення, дії ОСОБА_3. вірно кваліфіковані як вчинення злочину, передбаченого ч.І ст.286 КК України, як порушення Правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Речові докази по справі:

- автомобіль «ГАЗ 33021» державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який згідно додатку до обвинувального висновку (а.с.125) переданий на відповідальне збереження власнику ОСОБА_4  суд, відповідно до положень ст. 81 КПК України, вважає за потрібне залишити в розпорядженні законного власника, тобто ОСОБА_4

Під час судового слідства потерпіла ОСОБА_1. відмовилася від заявленого раніше цивільного позову, мотивуючи відшкодуванням завданої шкоди підсудним.

Судові витрати по справі, пов'язані з проведенням судової авто-технічної експертизи № 494 від 16 жовтня 2006 року у сумі 232 грн. 63 коп. (а.с.82), відповідно до ст.93 КПК України, суд вважає за потрібне стягнути з підсудного на користь НДЕКЦ при УМВС України в Запорізькій області.

Вирішуючи питання про призначення покарання підсудному ОСОБА_3 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання. Зокрема, суд враховує необережну форму вини, мотив, характер і ступень тяжкості наслідків, вік підсудного і потерпілої, позитивну характеристику як до, так і після вчинення злочину, відсутність адміністративних та будь-яких інших правопорушень, вчинення злочину вперше, щире каяття у вчиненому та активне сприяння розкриттю злочину, що визнаються судом обставинами, які пом'якшують покарання, ставлення потерпілої до можливої міри покарання. Одночасно судом враховуються вчинення злочину щодо особи похилого віку, що визнається судом обставиною, яка обтяжує покарання.

З урахуванням особи підсудного, його бажання стати на шлях виправлення, про що свідчать щире каяття у вчиненому та активне сприяння розкриттю злочину, матеріалів, що характеризують особу, сімейного стану, думку потерпілої щодо призначення покарання, суд, керуючись принципами поняття покарання та мети його призначення, з метою виправлення підсудного, вважає за можливе звільнити ОСОБА_3. від відбуття основного покарання з випробуванням, встановивши йому мінімальний строк випробування, передбаченого законом, оскільки з урахуванням особи підсудного, який притягується до кримінальної відповідальності уперше, буде достатнім для реалізації завдань кримінального судочинства. З метою забезпечення належного контролю за поведінкою підсудного під час звільнення від відбуття покарання з випробуванням, суд вважає за потрібне відповідно до положень п.п.3, 4 ч.І ст.76 КК України, покласти на ОСОБА_3. обов'язок повідомляти в органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання, та періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально виконавчої системи.

За наявності декількох обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, суд, з метою виправлення підсудного, відповідно до положень ст.ст.55, 77 КК України та санкції ч. 1 ст.286 КК України, вважає за потрібне позбавити підсудного права керування транспортним засобом на мінімальний строк, встановлений кримінальним законом України.

Керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст.50-51, 55, 63, 65-67, 75, 76, 77, ч.І ст.286 КК України, ст.ст.323-324 КПК, суд, -

ПРИСУДИВ:

Визнати винним ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст.286 КК України та призначити йому покарання у вигляді двох років обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік.

Відповідно до положень ст.75 КК України від відбування призначеного покарання у вигляді обмеження волі строком на два роки, ОСОБА_3 - звільнити з випробуванням строком на один рік.

Відповідно до положень п.3 та 4 ч.І ст.76 КК України, покласти на засудженого ОСОБА_3 обов'язок повідомляти органам кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи та періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу залишити підписку про невиїзд.

Речові докази по справі:

- автомобіль «ГАЗ 33021» державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який згідно додатку до обвинувального висновку (а.с.125) переданий на відповідальне збереження власнику ОСОБА_4 -залишити в розпорядженні законного власника, тобто ОСОБА_4

Стягнути з засудженого ОСОБА_3 судові на користь НДЕКЦ при УМВС України в Запорізькій області витрати по справі, пов'язані з проведенням судової авто-технічної експертизи № 494 від 16 жовтня 2006 року у сумі 232 грн. 63 коп. (а.с.82).

На вирок суду може бути подана апеляція в Апеляційний суд Запорізької області через Василівський районний суд протягом п'ятнадцяти днів з моменту оголошення.