У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:
головуючого судді - Сінані О.М.,
суддів - Даніла Н.М.,
- М’ясоєдової Т.М.,
при секретарі - Комаренко М. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Південно-західної залізниці, пансіонату – дитячий оздоровчий табір „Променистий” про усунення перешкод у користуванні житловим будинком та земельною ділянкою, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 30 вересня 2010 року,
в с т а н о в и л а:
рішенням Євпаторійського міського суду АР Крим від 30 вересня 2010 року позов ОСОБА_2 задоволений частково. Усунено ОСОБА_2 перешкоди у користуванні квартирою 3 по АДРЕСА_1та прибудинковою територією будинку АДРЕСА_1. Зобов’язано ОСОБА_3 та ОСОБА_4 прибрати замки з металевих воріт та хвірток, що закривають вхід до двору будинку АДРЕСА_1 надавши ОСОБА_2 вільний доступ до користування зазначеною прибудинковою територією, прибрати паркан з сітки-рабиці та залізобетонні стовпи, на яких закріплено сітку, прибрати собак з зазначеної території. Зобов’язано ОСОБА_4 прибрати металеві двері у дворі, що закривають вхід на територію двору.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_4, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Зазначає, що судом залишений без уваги факт пропуску позивачкою строку позовної давності, у порушенні норм процесуального права ОСОБА_4 неодноразово змінювала предмет та підстави позову і відповідні заяви відповідачам не направлялись, а норми матеріального права, на підставі яких вирішено справу, не розповсюджуються на правовідносини, що виникли між сторонами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення ОСОБА_3, яка підтримала апеляційну скаргу, пояснення ОСОБА_2 та її представника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що з 10.08.2005 року Державне територіально-галузеве об’єднання „Південно-західна залізниця” є власником домоволодіння № АДРЕСА_1.
ОСОБА_2, на підставі свідоцтва про право власності на житло, що видане Заозерненською селищною радою 12.02.2009 року, є власником квартири № 3 зазначеного домоволодіння. Відповідач ОСОБА_3 є наймачем квартири № 1 зазначеного домоволодіння, відповідач ОСОБА_4 – наймачем квартири № 2.
Домоволодіння 34 є багатоквартирним житловим будинком, складається з трьох квартир та розташоване на земельній ділянці, площею 869 кв.м., що належить територіальній громаді в особі Заозерненської селищної ради, за договором оренди від 07.02.2007 року переданій у строкове користування ДТГО „Південно-західна залізниця”, відповідно до умов якого зазначена земельна ділянка є землею житлової та суспільної забудови. Цільове призначення ділянки – для будівництва та обслуговування житлових будинків та господарських споруд.
17.11.2009 року між пансіонатом ДОТ „Променистий”, діючим на підставі довіреності, та позивачем ОСОБА_2 укладений договір про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території.
Входи до квартир 1, 2 домоволодіння АДРЕСА_1 а також вхід до горищного приміщення розташовані з двору домоволодіння, двір при будівництві будинку загороджений кам’яним забором, у якому встановлені металеві хвіртки, вхід до квартири 3 розташований окремо, з іншого боку будинку.
Рішенням Заозерненської селищної ради від 31.05.2006 року зазначена земельна ділянка, площею 869 кв.м., передана в оренду ДТПО „Південно-західна залізниця” до 07.05.2012 року для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.
Користувачі квартир 1 та 2 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 самовільно врізали замки у хвіртки, встановлені при будівництві будинку та ще додатково встановили двоє воріт з замками, двір розгородили забором з сітки-рабиці, яка кріпиться на залізобетонних стовпах, з боку ОСОБА_4 встановлені металеві двері, у зв’язку з чим відсутня можливість обслуговування стін та вікон квартири 3, закрита територія знаходиться під охороною собак, доступ на прибудинкову територію та орендовану земельну ділянку також відсутній.
Внаслідок дій відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4, позивач ОСОБА_2 позбавлена можливості користуватись місцями загального користування, а саме горищним приміщенням, та обслуговувати в повному обсязі належну їй на праві власності квартиру.
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що на правовідносини, що виникли між сторонами, розповсюджується дія ст. 42 ч. 1, ЗК України, ст. 179 ЖК України, 391 ЦК України, відповідно до яких: земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками; порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками; користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України; власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Також суд виходив з того, що діями відповідачів створено перешкоди ОСОБА_2 у користуванні квартирою, а саме зняття показників електролічильника, проведення ремонту даху та іншого обладнання квартири, виникли побутові незручності, зокрема сушіння білизни, налаштування телевізійної антени та інше.
З такими висновками місцевого суду погоджується і колегія суддів та вважає, що вони відповідають фактичним обставинам справи та зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, оскільки порушення прав власника квартири 3 домоволодіння № АДРЕСА_1 ОСОБА_2 з боку відповідачів має триваючий характер, остаточного доступу до прибудинкової території позивачка позбавлена у 2009 році після заміни ОСОБА_4 замку на хвіртці, порушення норм процесуального права, на які посилається представник відповідача у апеляційній скарзі, відповідно до ст. 309 ч. 3 ЦПК України, не призвели до неправильного вирішення справи, а тому не можуть бути і підставою скасування рішення суду першої інстанції або його зміни.
Необґрунтованим є і довід апеляційної скарги про посилання суду на ст. 120 ЗК України, а відсутність об’єднання співвласників багатоквартирного будинку у домоволодінні АДРЕСА_1, не є підставою для позбавлення ОСОБА_2 права користування прибудинковою територію, в тому числі і для обслуговування своєї квартири.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 304, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим,
у х в а л и л а:
апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 30 вересня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді: